Літературознавець і бібліограф. До 125-річчя від дня народження Миколи Антоновича Плевако

  • -

Літературознавець і бібліограф. До 125-річчя від дня народження Миколи Антоновича Плевако

Plevako

27 листопада виповнилося 125 років від дня народження Миколи Антоновича Плевако. У літопис 20–30-х років минулого століття Микола Антонович Плевако вписав своє ім`я як історик літератури і літературознавець, бібліограф, педагог, професор Харківського ІНО, дійсний член Інституту літературознавства імені Тараса Шевченка, науковий співробітник ВУАН, автор понад ста наукових праць – статей, передмов, підручників тощо.

Прізвище М. А. Плевако мало що говорить сучасному читачеві. Воно на десятиліття було викреслене з науки і літератури. Однак збереглися книги, статті та інші праці вченого, опубліковані протягом 1910–1931 років.

Микола Антонович Плевако народився 27 листопада 1890 року в слободі Дворічна Куп`янського повіту Харківської губернії. Після смерті матері четверо дітей родини Плевако опинилися під опікою тітки Ганни Павлівни, яка стала їм другою матір`ю, дала належну освіту. Початкову освіту здобув у рідній слободі. 1903 року вступив до Харківської міської гімназії № 2, яка мала пансіонат для сиріт і бідних дітей. Свій вільний час проводив у гімназійній бібліотеці, багато читав, формував бібліотеку. Десь з четвертого класу гімназист Микола Плевако налагоджує контакти з книгарнею “Киевской старины”, а через неї – з відомими діячами українського руху Борисом Грінченком та Сергієм Єфремовим, які вплинули на його свідомість і громадську позицію.

Доленосне значення для Миколи Плевако мало знайомство з професором М. Сумцовим – відомим українським істориком літератури і етнографом, неперевершеним організатором дослідницької роботи, деканом історико-філологічного факультету Харківського університету, на який 1910 року вступив Микола Антонович. Його наукова діяльність розпочалася ще в студентські роки. 1910 року за конкурсну роботу «Квітка як художник і психолог» удостоєний Золотої медалі та премії імені О. Потебні. 1914 року – друга Золота медаль за працю «Св. Николай в произведениях русского народного творчества».

1916 року як професорського стипендіата його залишили в університеті на кафедрі історії літератури. Впродовж 1911–1916 рр. опублікував 16 наукових розробок, в тому числі про Б. Грінченка, М. Шашкевича, М. Кропивницького, Х. Алчевську та інших.

З початком революції займався організацією культурно-освітньої справи на Слобожанщині. З осені 1917 року М. А. Плевако працював у Харківській приватній гімназії, яку перетворив на Першу українську гімназію ім. Б. Грінченка, став її директором. Деякий час виконував обов`язки комісара Харківської шкільної округи. З його ініціативи розгортається робота з українізації народних шкіл Слобожанщини, зокрема організовуються курси перепідготовки вчителів. Одночасно читав лекції в Харківському університеті, співробітничав з журналами «Рідне слово», «Народне діло», «Позашкільна освіта».

1918 року разом зі своїм наставником М. Ф. Сумцовим видають «Хрестоматії по українській літературі». Перша частина цієї праці – «Народна словесність і стара література (ХІ – ХVІІІ ст.)». Саме тоді він і почав займатися систематичною бібліографічною роботою, яку продовжив у Кам`янці-Подільському, куди привели його складні життєві обставини.

Кам`янець-Подільський період життя багато значив для Миколи Антоновича. Тут 1 січня 1919 року він був першим легітимним керівником бібліотеки Кам`янець-Подільського державного українського університету.

Невдовзі приват-доцент історико-філологічного факультету М. Плевако читав курс нової української літератури. У той же час займався поповненням фондів дорученої йому бібліотеки. Посаду бібліотекаря займав декілька місяців.

Восени 1919 року при університетській бібліотеці засновано Кам`янець-Подільське бібліотечне товариство, яке сприяло вивченню бібліотечної справи й налагодженню роботи бібліотеки. У числі його членів був і Микола Антонович.

Навесні 1920 року М. А. Плевако створив при кафедрі історії українського письменства бібліографічний гурток. Його завданням було вивчення теоретичних проблем бібліографії та методики укладання бібліографічних покажчиків. Як керівник присвятив одну зі своїх лекцій питанням бібліографії. 1920 року ним було складено бібліографічний покажчик праць Б. Д. Грінченка.

Крім викладацької роботи, працював у комісії по складанню біографічного словника діячів Поділля, був редактором видавничого відділу Подільської губернської народної управи. З січня по травень 1920 року в подільському часописі “Наш шлях” опублікував ряд праць про Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького, Лесю Українку, П. Куліша, М. Кропивницького, М. Костомарова, Б. Грінченка. Збирав нові матеріали про письменників-подолян А. Свидницького, С. Руданського, М. Коцюбинського.

Влітку 1920 року М. А. Плевако залишив Кам`янець-Подільський. З кінця 1920-го до осені 1922-го він – професор української літератури та українознавства Київського архітектурного інституту, невдовзі – професор кафедри Харківського ІНО, якою завідував його учитель і наставник М. Сумцов. Останній якраз і допоміг Миколі Антоновичу вкотре розв`язати вузол нелегких життєвих проблем. Паралельно викладав дитячу літературу в Харківському педагогічному технікумі .

1924 року опублікував низку досліджень, серед яких – “Григорій Сковорода й українське письменство”, “Шевченко й критика”, “Шевченків “Щоденник”.

1926 року в Харкові був заснований Науково-дослідний інститут літературознавства ім. Т. Шевченка. М. А. Плевако був затвержений дійсним членом, згодом – завідуючим Кабінетом бібліографії, який очолював до 1933 року.

Лихі 30-ті роки не обминули Миколу Антоновича. Дискримінація вченого почалася на початку 1930 року. Його позбавили керівництва кафедрою, згодом – посади професора Харківського ІНО. 1934 року звільнили з посади керівника Кабінету бібліографії, заборонили видавати довголітню працю «Біобібліографічний словник українських письменників». Він залишився без будь-яких засобів існування.

У травні 1938 року М. А. Плевако заарештували за участь у контрреволюційній організації. Отримав 5 років «вільного заслання» на станцію Вишньовка Акмолінської області в Казахстані. 25 квітня 1941 року за клопотанням молодшого брата Олександра Антоновича Микола Плевако був реабілітований.

Вивчення спадщини М. Плевако дозволяє високо оцінити його як відомого літературознавця і бібліографа, одного з найактивніших популяризаторів української художньої літератури 20-х років ХХ століття.

Пропонуємо Вашій увазі літературу, присвячену життєвому і творчому шляху М. А. Плевако.

Биковський Л. Книгарні – бібліотеки – академія: спомини (1918–1922) / Лев Биковський. – Мюнхен ; Денвер : Дніпрова хвиля, 1971. – 153 с.

Спогади присвячені добі молодості Левка Биковського, що збігалися з датою Українського відродження та визвольної боротьби українського народу, мають не лише біографічне, а й історичне значення. Автор з малих літ став ентузіастом бібліотечної справи. Це історія бібліотек Києва, а далі – бібліотека Кам`янець-Подільського державного українського університету, в якій він працював з осені 1919 року по травень 1920 року разом з М. Ясинським, М. Плевако.

Білокінь С. Плевако Микола Антонович / С. Білокінь // Довідник з історії України (А – Я) / за заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – Вид. 2-ге, доопрац. і допов. – Київ, 2001. – С. 582–583.

У довіднику подані короткі відомості про найважливіші події української історії біографії українських і зарубіжних політичних і діячів, літераторів, учених і митців.

Завальнюк О. М. Микола Антонович Плевако – приват-доцент Кам`янець-Подільського державного українського університету (1919–1921 рр.) / О. М. Завальнюк // Наукові праці Кам`янець-Подільського державного університету. Історичні науки. – Кам`янець-Подільський, 2003. – Т. 11. – С. 180–186.

Книга присвячена 125-річчю народження Івана Огієнка, видатного українського діяча, організатора і ректора Кам`янець-Подільського державного українського університету і тим представникам української інтелігенції розумом і працею чиїх творився університет. Досліджуються імена державних і громадських діячів, пов`язаних із заснуванням і становленням університету, у числі яких був і М. А. Плевако. Дає можливість простежити життєвий і творчий шлях, людську долю творців історії.

Костюк Г. Доля вченого. Микола Антонович Плевако. Життя та діяльність / Григорій Костюк // Костюк Г. Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі) / Українська вільна академія наук (США) ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Вашінгтон ; Київ, 2002. – С. 35–70.

Книга містить літературно-критичні праці видатного літературознавця, історика і публіциста, нашого земляка родом із с. Боришковець Г. О. Костюка, друковані в різний час, що охоплюють його понад 50-річну діяльність. До видання включено статті про відомих вчених, письменників, митців: М. Вороного, О. Грищенка, О. Олеся, М. Плевако, П. Филиповича, М. Хвильового та історико-літературний процес в Україні та діаспорі.

Костюк Г. Зустрічі і прощання: спогади : у 2 кн. / Григорій Костюк ; передм. М. Жулинського. – Київ : Смолоскип, 2008. – Кн. 1. – 720 с. ; Кн. 2. – 512 с.

До видання увійшли спогади про найвизначніші події у житті автора та його сучасників – видатних діячів української науки, літератури й суспільно-політичне життя в Україні в ХХ столітті.

В одному із спогадів про М. А. Плевако мова йде про збірник праць «Статті, розвідки й біобібліографічні матеріали» (Нью-Йорк ; Париж, 1961), які зібрав і підготував до друку Г. Костюк за допомогою старшого брата Петра Антоновича Плевако.

6. Матвійчук О. Біобібліографічні матеріали з історії української літератури в особовому архівному фонді Миколи Плевако (1890–1941) в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського [Електронний ресурс] / О. Матвійчук. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Rksu/v_12/PDF_12/rksu_2007_12_08.PDF

В особовому фонді вченого зберігається близько двох тисяч одиниць опису та величезна картотека (102 тис. карток), складена М. Плевако і його співробітниками в інституті ім. Т. Шевченка.

Павлов Д. І. Микола Антонович Плевако / Д. І. Павлов, З. М. Куликова // Слово і час. – 1990. – № 12. – С. 44–47.

У статті подані короткі біографічні відомості та огляд праць вченого. Особливу цінність на думку авторів являє книга «Шевченко і критика (еволюція поглядів на Шевченка)» (1924), де вперше зібрані критико-бібліографічні матеріали, опубліковані в 1911, 1914 роках і 20-х роках XX ст., присвячені творчості поета.

Прокопчук В. С. Бібліотека Кам`янець-Подільського національного університету: роки становлення й розквіту : історичний нарис / В. С. Прокопчук, Л. Ф. Філінюк ; Кам`янець-Поділ. нац. ун-т, Наук. б-ка. – Кам`янець-Подільський : Аксіома, 2009. – 284 с.

В книзі розкрито історію бібліотеки Кам`янець-Подільського національного університету, відтворені найбільш важливіші віхи становлення й діяльності, внесок усіх поколінь її працівників, фундаторів бібліотеки, в тому числі і М. А. Плевако.

Т. Г. Шевченко. Бібліографія літератури про життя і творчість. 1839–1959 / склали: З. І. Бойко, Г. М. Гімельфарб, М. В. Булавицька [та ін.]. – Київ : АН УРСР, 1963. – Т. 2. : (1917–1959). – С. 500.

У покажчику подана структура бібліографічного списку літератури, складеного М. Плевако до його «Хрестоматії нової української літератури» (1924), у якій розділ «Т. Г. Шевченко» нараховує 750 назв літературознавчих, мемуарних публікацій про Т. Шевченка та рецензій на його твори.

Шевченківський словник : у 2 т. / Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. – Київ, 1978. – Т. 2. – С. 110.

Це універсальне видання містить багатогранні відомості про життя, творчість і революційні погляди Т. Г. Шевченка – поета і художника, а також вшанування його пам`яті.

До словника включено декілька праць М. А. Плевако, в тому числі підготовлені ним видання «Поезії», «Кобзар» (1925), а також праця «Шевченків щоденник», його історія, зміст і значення.

 

В. М. Пархоменко,
провідний бібліограф.