«Запалимо свічку пам`яті»

  • -

«Запалимо свічку пам`яті»

Великих втрат зазнав український народ у період голоду 1921 -1923 рр., але найбільшою трагедією за всю історію для нього став голодомор 1932-1933 років, здійснений диктаторським режимом Російської комуністичної партії (більшовиків) на чолі з Й. Сталіним.

Дивовижним є те, що цей страшний злочин проти українського народу, фактично його геноцид, був підданий керівною верхівкою цієї ж партії суворому замовчуванні впродовж 55 років.

Причинами голоду в Україні була сукупність національно-політичних та соціально-економічних чинників:

1) необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви;

2) непосильні для селян хлібозаготівлі;

3) надмірний хлібний експорт;

4) конфіскація властями продовольчих запасів;

5) деградація сільськогосподарського виробництва внаслідок форсованої колективізації.

Голод почався наприкінці 1931 року. Масового розмаху він набув протягом 1932 р. і особливо взимку і навесні 1933 р. Голодомор викликав величезну смертність населення, особливо дітей і старих. Селяни змушені були їсти собак, кішок, пацюків, трупи коней, листя і кору дерев, траплялися випадки канібалізму.

Про голод знало вище керівництво партії і держави, але замість того, щоб рятувати селян, держава посилила тиск на них, прагнучи за будь-яку ціну виконати план хлібозаготівель.

Остаточної цифри жертв голоду в Україні немає. Дослідники називають дані від 3,5 до 7 мільйонів осіб.

Внаслідок голодомору було остаточно зламано опір селян колгоспній системі, суттєво підірвано їхні сили у відстоюванні споконвічних національних прав.

Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний огляд, присвячений найболючішому періоду в українській історії – голодомору.

Одним із найцінніших джерел з історії колективізації та Голодомору в Україні 1932 – 1933 рр. є свідчення у чотирьохтомнику «Великий голод в Україні» [1], які були зібрані у 80-х роках ХХ ст. для спеціальної Комісії Конгресу США. Тут зафіксовано свідчення наших земляків, що пройшли крізь пекло Голодомору. Кожен том із цього видання є цеглиною у відбудові справедливості і відродження духу українського народу, чия сила воістину є незнищенною.

Науковий збірник «Геноцид: Голодомор 1932 – 1933 років на Хмельниччині: причини, жертви, наслідки» [2] містить доповіді і матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, приуроченої 75-річчю Голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні, і зокрема на Хмельниччині (20 – 21 листопада 2008 р. м. Кам`янець-Подільський). Розглядаються передумови, хід, жертви і наслідки голодомору, подаються документи і свідчення учасників трагічних подій. Розрахований на науковців, освітян, краєзнавців, широкий загал читачів.

А вперше обнародувані унікальні розсекречені архівні матеріали, які відбивають справжні причини, хронологічний перебіг та наслідки трагедії у збірнику «Голод 1932 – 1933 рр. на Україні: очима істориків, мовою документів» [3]. У статтях вчених висвітлюються соціально-економічні та моральні аспекти здійснення в республіці сталінської політики колективізації та хлібозаготівель, яка стала безпоседньою причиною продовольчих труднощів, а потім страхітливого голоду.

У нашій бібліотеці зберігаються Документи історії української діаспори під назвою «Голод 1921 – 1923 рр. і українська преса в Канаді» [4]. Збірник поділений на три частини. В першій частині надруковані вступні статті українською, англійською і французькою мовами, які пояснюють зібрані документи та дають історичне тло описаних ними явищ. В центральній частині передруковано матеріали з української канадської преси 1921 – 1923 рр., які були безпосередньо чи посередньо пов`язані з першим голодомором в Україні. При кінці збірника додано ілюстративний матеріал (фотографії голоду та географічні карти посухи, голоду і пошестей) та деякі додаткові елементи до наукового апарату (вибрана бібліографія, пояснення скорочень). Матеріали упорядкував і зредагував Р. Сербин.

Перший повний український переклад відомого на Заході дослідження одного з найтрагічніших подій періодів нашої історії є книга Р. Конквеста «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор» [5]. Спираючись на документальні джерела, автор розкриває жахливі картини колективізації та голодомору 1929 – 1933 рр., залишаючи за собою право на особистий погляд на висвітлювані події. Розповіді емігрантів, котрі вижили під час голодомору, аж ніяк не можна запідозрити у фальсифікаціях, оскільки вони легко перевіряються за іншими джерелами. Найціннішим у цих спогадах – особливо якщо вони походять від самих селян – є їхня неприкрашеність, об`єктивність та відповідність дійсним фактам.

Всім, хто хоче знати правду про страшні сторінки української історії радимо ознайомитись з виданням Володимира Сергійчука «Як нас морили голодом» [6]. На основі невідомих до недавнього часу документів з колишніх таємних архівів простежено геноцид українського народу в ХХ ст. через штучні голодомори, організовані більшовицькою владою. Уперше в одному дослідженні мовою документів розповідається про голодомори 1921 – 1923, 1932 – 1933 і 1946 – 1947 років. Крім того, наводяться документи про спробу комуністичного режиму приховати перед світом правду про голод в Україні і розповідається про зусилля українців у діаспорі, які домагалися визнати цю трагедію геноцидом нашого народу і добилися цього від найвідоміших правників західного світу. Видання здійснено за підтримки Фундації імені Володимира-Юрія Даниліва (Торонто, Канада). Президент – Андрій Данилів.

Правду про страшні роки Голодомору висвітлено у збірнику матеріалів Міжнародної наукової конференції, яка відбулася 7 листопада 2002 року у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка «Три Голодомори в Україні в ХХ столітті: погляд і сьогодення» [7]. Проблеми, які порушенні в доповідях науковців є надзвичайно важливими для утвердження історичної пам`яті в нашому суспільстві.

Великий внесок у дослідженні Голодомору на Поділлі, Волині. Закарпатті та інших регіонах України зробив вчений Ілля Гаврилович Шульга. У вересні 1990 р. І. Шульга разом з дружиною бере активну участь у роботі першого в Україні міжнародного симпозіуму про голодомор 1932 – 1933 років, на якому були присутні відомі дослідники цієї трагічної події в історії нашого народу з Європи, США, Канади, Австрії. Тут з великою доповіддю виступив проф. І. Шульга. Цей матеріал пробудив великий інтерес в учасників симпозіуму і ввійшов у народну книгу-меморіал «33-й Голод». У 1997 р. видано нарис з історії подільського селянства «Гірка правда» [8]. «І щоб ніколи не повторився голодомор, пам`ятаймо про пережите, шануймо рідну землю і всіх, хто дає їй раду, працею і мудрістю зміцнюймо нашу незалежну Україну» – заповідав Ілля Гаврилович Шульга»

Список літератури:

1. Великий Голод в Україні 1932 – 1933 років : у ІV т. Т. 1. Свідчення очевидців для комісії Конгресу США / вик. директор Джеймс Мейс. – Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська Академія», 2008. – 838 с.

2. Геноцид: Голодомор 1932 – 1933 років на Хмельниччині : причини, жертви, наслідки (до 75-річчя Голодомору 1932 – 1933 рр.) / за ред. Вавренчука М. П., Завальнюка О. М., Баженова Л. В. та ін. – Кам`янець-Подільський : ФОП Сисин О. В., 2008. – 484 с.

3. Голод 1932 – 1933 років на Україні : очима істориків, мовою документів / упоряд. Р. Я. Пиріг. – Київ : Політвидав України, 1990. – 605 с.

4. Голод 1921 – 1923 і українська преса в Канаді : документи історії української діяспори / упоряд. Р. Сербин. – Торонто : Українсько-Канадський Дослідчо-Документаційний Центр, 1995. – 700 с.

5. Конквест Р. Жнива скорботи : радянська колективізація і голодомор / Р. Конквест. – Київ : Либідь, 1993. – 384 с.: іл.

6. Сергійчук В. Як нас морили голодом / В. Сергійчук. – Вид. 3-тє, доповн. – Київ : ПП Сергійчук М. І., 2006. – 392 с.

7. Три голодомори в Україні в ХХ столітті: погляд і сьогодення : матеріали міжнародної наук. конферен. – Київ : Укр. Видав. Спілка, 2003. – 312 с.

8. Шульга І. Г. Гірка правда : нариси з історії подільського селянства 1920 – 1932 р. / І. Г. Шульга. – Вінниця : ВАТ «Віноблдрукарня», 1997. – 152 с.

В. П. Чопик,
провідний бібліотекар центрального абонементу
та відділу зберігання фондів.