Портрет науковця-професіонала

  • -

Портрет науковця-професіонала

Короткий біографічний нарис

Портрет науковця-професіонала

Атаманчук Петро Сергійович народився 26 червня 1939 року у селі Каскада, 4-та сотня, Новоушицького району Кам`янець-Подільської (нині – Хмельницької) області (можливо, ознака поділу села на сотні, було їх п`ять, збереглася від козацьких часів).

Середню освіту Петро здобував, навчаючись спершу у Каскадській семирічній (1946–1953 роки), а згодом у Новоушицькій середній (1953–1956 роки) школах. Шкільні роки промайнули як суцільне свято для душі, розуму і тіла. Це свято започаткувала перша вчителька – Людмила Петрівна Ярова – чарівна жінка, вимогливий та справедливий педагог, чуйна порадниця. Поталанило Петру Сергійовичу з учителями-предметниками: любов до фізики прищеплював невтомний експериментатор і винахідник, філософ і мрійник Володимир Васильович Буждиган; пристрасть до математичних дисциплін формували у різні роки бойові офіцери Олексій Микитович Жовтяк та Микола Йосипович Кланцатий (він же і директор Новоушицької середньої школи), а також блискучий фахівець Поліна Дмитрівна Сергієнко; чарівність слова спізнати допомагала учителька російської мови і літератури, – чудовий оповідач, імпровізатор, декламатор, знавець оригінальних поезій та прозових творів, – Аделя Максимівна Пьоришкіна; історик-правдолюб Микола Васильович Ніколенко та географ-фантазер Іван Васильович Михайловський навчали бачити і розуміти світ. Поряд завжди були мудрі, досвідчені, вимогливі і щирі наставники. З першого до випускного класу Петро отримував похвальні грамоти за відмінне навчання. Постійно нагороджувався за активну участь у громадському житті (по лінії піонерської та комсомольської організацій): допомога колгоспові у зборі врожаю, збір макулатури та металолому тощо.

Оригінальна методика М.Й. Кланцатого щодо математичної підготовки ювіляра полягала в тому, що уже з 9-го класу він доручав йому пояснювати новий матеріал або ж демонструвати методику розв`язування певної чи конкретного типу математичних задач для усіх учнів класу. Це спонукало працювати на випередження і, як правило, самостійно. У 10-му класі, крім того, Микола Йосипович “довантажував” Петра різними контрольними роботами для технікумів та вузів. Такими впливами була сформована готовність до обрання у подальшому спеціальності, пов`язаної з вивченням математики. Проте при поданні документів на фізико-математичний факультет Кам`янець-Подільського державного педагогічного інституту тодішній його декан Іван Корнійович Загинайло закинув репліку, що хлопцям він би радив обирати фізичну, а не математичну орієнтацію. Ця репліка, а також той факт, що Володимир Васильович Буждиган забезпечив досить серйозну теоретичну і експериментальну підготовку з фізики, відіграли вирішальну роль: у 1956 р. він став студентом, а 1961 р. завершив навчання у Кам`янець-Подільському державному педагогічному інституті, здобувши спеціальність учителя фізики та основ виробництва.

У старших класах школи започатковано, а у вузі розвинуто власне педагогічне кредо – тільки власна інтелектуальна, моторна чи почуттєва діяльність людини формує її обізнаність, тобто дієві знання, – з яким у 1961 р., як дипломований фахівець, Петро Сергійович прийшов працювати учителем фізики у Калюсецьку середню школу Новоушицького району.

З 20.09.62 р. – викладач математики і фізики Новоушицького технікуму механізації сільського господарства. У 1965 р. очолив циклову комісію загальноосвітніх дисциплін, керівництво якою здійснював до моменту переходу на роботу у вуз (1982 р.). Педагогічна діяльність у школі і технікумі сприяла утвердженню власного бачення стосовно проблем результативного навчання учнів фізиці. Учні технікуму стають помічниками Петра Сергійовича в обладнанні фізичного кабінету сучасними засобами навчання, модернізації окремих фізичних установок та забезпечення дистанційного керування ними, створенні автоматизованого класу для програмованого навчання і контролю, виготовленні оригінальних приладів та пристосувань по лінії технічної творчості тощо. Серед учнів Петра Сергійовича – дипломанти виставок технічної творчості, призери фізичних олімпіад, багато яких згодом обирали для себе фізичні професії у вищих навчальних закладах, маючи дипломи техніків-механіків сільського господарства. На початковій фазі цього періоду у творчій співпраці з учнівським колективом викристалізувалось два основних напрямки діяльності: удосконалення (розробка) засобів навчання та впровадження технологій програмованого навчання і контролю. Ця діяльність була помічена на рівні Міністерств сільського господарства та середньої спеціальної освіти УРСР: практично жодна науково-методична республіканська конференція з проблем ТЗН і програмованого навчання не проходила без участі П. С. Атаманчука: у 1970 р. його обрано до складу республіканської методичної комісії з ТЗН, його досвід програмованого навчання фізиці популяризується не тільки в Україні, але й за її межами (заступником начальника головного управління МСГ УРСР В.П. Губарем, директором республіканського науково-методичного кабінету з ССО УРСР П.М. Резановим та головним методистом учбово-методичного кабінету МСГ УРСР Р.М.Винокуром); до кінця 70-х років ювіляром опубліковано з грифами Міністерств сільського господарства та середньої спеціальної освіти біля десяти навчально-методичних посібників, серед яких: “Дисперсія світла (програмований посібник)”, “Лабораторные работы по физике (задания для программированного контроля)”; “Методические рекомендации по контролю учебной деятельности учащихся” та ін.

У цей же період за погодженням з учбово-методичним кабінетом МСГ та республіканським науково-методичним кабінетом з ССО УРСР під керівництвом Петра Сергійовича проводився педагогічний експеримент більш як у 20-ти технікумах (щодо впровадження програмованого навчання і контролю), результати якого разом із осмисленням власного педагогічного досвіду спричинили до зародження ідеї впровадження у навчанні фізики об`єктивного контролю (на основі еталонних вимірників якості знань). Ця ідея знайшла свій розвиток у серії публікацій та методичних посібників, а згодом у кандидатській дисертації “Дидактичні основи розробки і використання еталонів контролю навчальної діяльності учнів”, яка була написана у рамках трьохмісячної творчої відпустки і була захищена у 1982 р. під науковим керівництвом доктора педагогічних наук, професора Анатолія Миколайовича Алексюка в Київському університеті імені Т.Г.Шевченка.

Навесні 1982 р. Петро Сергійович отримав від тодішнього ректора А.О.Копилова запрошення на роботу у рідному вузі і з 10.09.1982 р. – він розпочав науково-педагогічну діяльність у Кам`янець-Подільському державному університеті. 26.05.1983 р. очолив кафедру методики викладання фізики і ТЗН, керівництво якою здійснює по цей час. Викладацьку діяльність Петро Сергійович будує на засадах співпраці й співтворчості зі студентською молоддю під девізом забезпечення готовності майбутніх вчителів фізики до науково-методичних перебудов і впровадження сучасних технологій та методик у навчання фізиці. У 1984 році започаткував, за підтримки ректорату, написання дипломних робіт випускниками. На сьогодні здійснив наукове керівництво біля 150 дипломних та 50 магістерських робіт. Біля 200 студентів, на засадах отримання творчих науково-методичних завдань, були залучені до створення серії навчально-методичних посібників, виданих з грифом Міністерства освіти і науки України. Щорічно біля 50 студентів (по лінії роботи наукових гуртків та проблемних груп кафедри) беруть участь у діяльності з розробки та модернізації фізичного устаткування, обладнання робочих місць для лабораторних практикумів, розширенні матеріально-технічної бази, комп`ютеризації навчального процесу, створенні програмних продуктів, використанні мережі ІNTERNET тощо. З 1983 року кафедра виконує колективне комплексне дослідження “Об`єктивізація контролю навчально-пізнавальної діяльності”, до якого постійно залучається творча студентська молодь. Традиційними стали щорічні студентські публікації (4–7) у фахових науково-методичних виданнях, їх участь у різних конкурсах, наукових конференціях тощо. Викладацька діяльність, у першу чергу, і, одночасно, багатопланова діяльність завідувача кафедри спричинили до утвердження у науково-методичній позиції, що тільки те, що пройшло через власну діяльність (інтелектуальну, почуттєву, світоглядну) суб`єкта, збагачує його досвід, формує дієві знання і що цією діяльністю можна цілеспрямовано управляти, досягаючи прогнозованих результатів навчання. Фактично з першого дня роботи у вузі розпочалася активна діяльність щодо науково-теоретичного обґрунтування і практичного втілення окресленої позиції у навчально-виховному та науково-методичному процесах вузів, школи й середніх спеціальних закладів. Фактично із середини 80-х років розпочала своє функціонування наукова школа “Теоретико-технологічні аспекти об`єктивізації контролю навчальної діяльності”, у складі якої були і є молоді викладачі, кращі наші дипломники та магістри. У результаті діяльності школи (захищено 6 кандидатських та 3 докторських дисертації; готується 14 кандидатських і 3 докторських дисертації) та належної кадрової політики кафедра за короткий час (у 1983 році на ній працювало лише 2 кандидати наук) досягла 100% рівня забезпеченості викладачами з науковими ступенями і званнями, що надало можливість фізико-математичному факультету у 1997 році із числа її членів утворити ще одну кафедру – інформатики і методики викладання інформатики. В рамках проблеми управління навчально-пізнавальною діяльністю з 1993 року здійснює наукове керівництво держбюджетною темою, опис результатів досліджень з якої у 1994 році занесений до Каталогу Міністерства освіти України рекламно-технічних описів найбільш суттєвих наукових і науково-технічних розробок вищих навчальних закладів й наукових установ та центрів. Придбане у ході виконання держбюджетної теми сучасне спеціальне обладнання дало змогу започаткувати утворення в університеті інформаційно-видавничого відділу, який сьогодні успішно функціонує і відомий своєю продукцією в Україні і за її межами. Дослідження з окресленої проблеми продовжуються і нині. Ця діяльність та участь Петра Сергійовича у більш як 100 різного рівня наукових конференціях, симпозіумах, семінарах дали змогу започаткувати наукові зв`язки і співпрацю з багатьма освітніми закладами України, ближнього і далекого зарубіжжя. Напрацювання, які пройшли широку апробацію, були покладені в основу для проведення на базі Кам`янець-Подільського педагогічного університету низки всеукраїнських та міжнародних науково-методичних конференцій, ініціатором і організатором яких був Петро Сергійович.

У результаті науково-методичної діяльності, спрямованої на формування особистості учня й майбутнього вчителя засобами фізики та методики її викладання, у ювіляра вироблено власне педагогічне кредо: віра в Учня, його неповторність і талант, і віра в те, що основна місія вчителя – знайти шлях для розкриття цього таланту.

У 1997 р. Петро Сергійович опублікував першу монографію “Управління процесом навчально-пізнавальної діяльності”, у якій обґрунтовано власний концептуальний підхід до розв`язання цієї проблеми. У 1999 р., взявши піврічну творчу відпустку, опублікував другу монографію “Інноваційні технології управління навчанням фізики” і завершив написання докторської дисертації “Теорія і методика управління пізнавальною діяльністю старшокласників у навчанні фізики”, яку у цьому ж році подав на розгляд спеціалізованої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова й у 2000 р. захистив.

За роки своєї науково-педагогічної діяльності Атаманчук П. С. опублікував понад 400 наукових праць, серед яких 4 монографії та понад 40 навчально-методичних посібників, виданих з грифами Міністерств сільського господарства, середньої спеціальної освіти та освіти і науки УРСР та України. Здійснив наукове редагування 14-ма випусками збірника наукових праць Кам`янець-Подільського державного університету (серія педагогічна), внесеного до переліку видань ВАК України, у яких можуть публікуватись результати досліджень на здобуття ступенів кандидата і доктора наук. З 1997 р. здійснював на громадських засадах наукове керівництво науково-дослідною лабораторією “Управління процесом навчально-пізнавальної діяльності”. Взяв участь у формування програми “Доктор”: Кафедра забезпечила об`єктивні можливості для делегування на навчання у докторантурі своїх доцентів Аркадія Миколайовича Куха та Вадима Владиславовича Мендерецького. Атаманчук П. С. забезпечує наукове керівництво дисертаційними дослідженнями аспірантів і докторантів.

З перших років трудової діяльності ювіляр виконував низку довгострокових доручень: член республіканської методичної комісії з ТЗН, член методичної комісії з ТЗН Міністерства освіти і науки України, керівник секції об`єднаної методичної комісії університету “Зв`язки зі школою та проходження педагогічної практики студентами”, голова методичної ради факультету, голова інвентаризаційної комісії та ін. Був членом КПРС (1978–1991 рр.), головою первинної організації Товариства “Знання” (1968–1982 рр.) в технікумі, а сьогодні є членом цієї організації, яка здійснює пропаганду науково-педагогічних знань у різних колективах, свого часу виконував обов`язки члена партбюро, профбюро та ін. На громадських засадах здійснює керівництво науковою школою та науково-дослідною лабораторією.

Петро Сергійович Атаманчук – кандидат педагогічних наук за спеціальністю теорія та історія педагогіки (17.05.1982 р.); доцент (07.07.1988 р.); доктор педагогічних наук за спеціальністю теорія і методика навчання фізики (14.03.2001 р.); професор (26.02.2002 р.). Усі відзнаки і нагороди отримані ювіляром за результативну науково-педагогічну та громадську діяльність. Основні з них: занесення до Книги Пошани Новоушицького технікуму механізації сільського господарства (1967 р.); занесення до республіканської Книги Пошани (1969 р.); медаль “За доблестный труд в ознаменование столетия со дня рождения В. И. Ленина” (1970 р.); переможець соціалістичного змагання (1972–1980 рр.); звання ударника комуністичної праці (1981 р.); Грамота МО УРСР (1987 р.); занесення на міську (м .Кам`янець-Подільський) Дошку Пошани (1988 р.); Грамота МО УРСР (1991 р.); знак “Відмінник освіти України” (1997 р.); диплом МО України та АПН України за участь у другій Міжнародній виставці престижних навчальних закладів “Сучасна освіта в Україні” (1999 р.); Почесна Грамота Хмельницької державної адміністрації (1999 р.); Грамота Хмельницької обласної ради (2000 р.); Грамота МОН України (2001 р.); занесення на обласну Дошку Пошани (2003 р.); звання Заслуженого працівника освіти України (2003 р.); знак АПН України “Ушинський К.Д.” (2006 р.); атестат академіка АН ВО України отримав у 2007 р.; Подяка міської держадміністрації за вагомий науковий внесок (2008 р.); Нагрудний знак МОН України “За наукові досягнення” (2008 р.).

Петро Сергійович одружений з 1965 року. Дружина – Ганна Іванівна Атаманчук. Виростили трьох дітей: двох синів Сергія та Олексія і одну дочку Вікторію.

Петро Сергійович Атаманчук у розквіті життєвих і творчих сил. Як науковець, педагог, патріот, сильна, цілеспрямована, добре організована, потужна в науковому, педагогічному, громадському і людському сенсі особистість, він творить нові наукові ідеї і проекти, плекає якісні кадри українських науковців, душею і серцем вболіває за Україну, її теперішнє і майбутнє.

Виставка складається з таких розділів:

Праці Атаманчука П.С. Частина І

Праці Атаманчука П.С. Частина ІІ