Бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Софія Русова – педагог, державний діяч, просвітитель (до 160-річчя від дня народження)

  • -

Софія Русова – педагог, державний діяч, просвітитель (до 160-річчя від дня народження)

images (4)

Прийміть мене як друга, щирого,

Відданого, в вогонь і воду…

Але свою незалежність на порозі

Смерті не віддам.

Софія Русова. 1939 рік

Серед діячів педагогічно-просвітницького руху в Україні одне з чільних місць по праву належить Софії Русовій, відомій громадській, культурно-освітній діячці і педагогу.

Народилася Софія Русова 18 лютого 1856 року в селі Олешня на Чернігівщині в родині Ліндфорса, шведа за походженням та француженки Ганни Жерве. Коли їй виповнилоя 10 років, батько з дітьми переїхав до Києва (мати на той час померла). Софія закінчила з золотою медаллю Фундуклеївську гімназію і мріяла поступити до Петербурзької консерваторії, та раптова смерть батька змінила її плани. Вона вирішила зв’язати свою долю зі школою. 1871 року разом із сестрою Марією відкрили в Києві перший дитячий садок на 20 дітей.

1874 року Софія одружилася з Олександром Русовим, відомим статистом, патріотом України, знавцем літератури й фольклору, що тісно пов’язало С. Русову з інтелігенцією, яка всіма можливими засобами боролася за відродження української культури, мови та освіти. Під цим ім’ям увійшла вона в українську педагогіку як велика патріотка і подвижниця в справі навчання і виховання.

Розпочали своє подружнє життя Русови у Петербурзі, куди Олександр виїхав, так як за свої українські переконання був звільнений з роботи в Першій Київській гімназії.

У 70-х роках посилюється політичний гніт в Україні, під загрозою знаходяться рукописи українських книг, у тому числі і вірші Т. Г. Шевченка, щоб врятувати від знищення українські твори, подружжя Русових виїздить до Праги й видає два томи «Кобзаря» без цензурних скорочень. Цей внесок Русових в українську культуру безцінний.

1876 року вони повертаються до Чернігова. Олександр Русов працює статистом при земствах, Софія бере активну участь у громадському і культурному житті Чернігівщини. Робота О. Русова як статиста пов’язана з частими переїздами: Київ, Одеса, Єлисаветград, Полтава, Харків, Херсон, Чернігів. У цих містах С. Русова організувала дитячі садки, недільні школи, народні читальні. На Херсонщині у 18831889 рр. за просвітницьку діяльність двічі притягувалась до відповідальності за зв’язки з народниками. Саме тут вона займається літературною діяльністю.

Надзвичайно насиченим був харківський період життя Русових (18891894 рр.). У Харкові Софія Федорівна очолила відроджене товариство «Общество грамотности». На той час у місті існувало два українських гуртки «Братство тарасівців» і гурток старих українофілів, до якого належав О. Русов та ін., які підтримували зв’язки з Галичиною, де видавалася література українською мовою, а потім таємно пересилали до Харкова нелегальну літературу, яку переховувала С. Русова у себе, за що знову була заарештована. У доповідній записці прокурору судової палати вона пише: «Ні свобода релігійної совісті, ні свобода вживання рідної мови не може бути відтіснена ніякими законами та циркулярами тому, що це така ж потреба людського єства, як необхідність думати і дихати». Софія Русова була притягнута до слідства та внесена до списку гласнопіднаглядних до 1904 р.

1908 року сім’я поселилась у Києві, де О. Русов викладає статистику у Комерційному інституті, а Софія Федорівна французьку мову. На запрошення директора Фребелівського інституту вона читає слухачам курс лекцій дошкільного виховання, які потім були видані окремою книгою під назвою «Дошкільне виховання» (1918); публікує новий підручник «Початкова географія».

1910 року С. Русова стає співредактором першого україномовного педагогічного журналу «Світло» (19101914). На сторінках цього журналу було надруковано понад 100 її праць, зокрема «Дитячий садок на національному грунті», «Просвітницький рух на Вкраїні в 60-х роках», «До сучасного становища народного учителя» та ін., в яких основну увагу зосереджує на проблемі творення національної системи виховання і навчання.

З початком світової війни просвітителька не покидає освітньої діяльності. 1915 року разом з Фребелівським інститутом їде в евакуацію до Саратова, де вона продовжує викладати педагогічні дисципліни, окрім того читає лекції серед робітників міста, працює в складі новоствореного Комітету для опіки над евакуйованими земляками. Після повернення з евакуації 1916 року поновлює роботу викладача французької мови Комерційного інституту і знову читає курс педагогіки у Фребелівському інституті.

Події 19171920 рр. стали наступним етапом освітньої діяльності С. Русової. Надзвичайно насиченим і плідним для неї був 1917 рік, після Лютневої революції. Вона – член Центральної Ради, член першого українського уряду, увійшла до складу Міністерства освіти УНР й очолила два відділи: позашкільної освіти та дошкільного виховання. При її безпосередній участі та активній діяльності в період української революції (19171920 рр.) в країні було здійснено ряд важливих державних заходів: у березні 1917 р. відкрито у Києві першу українську гімназію ім. Т. Шевченка, засновано педагогічний журнал «Вільна українська школа», організовано курси підготовки працівників освітніх закладів, до програми яких було включено курс «Українознавство». Вона готує і видає також ряд підручників, книжок: «Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл», «Початкова географія та методика початкової географії» та ін. Взагалі за період 19171918 рр. написала понад 15 праць.

У березні 1919 року Софія Русова разом з Міністерством народної освіти евакуювалася до Кам’янця-Подільського. Незважаючи на всі складності, продовжувала роботу із розробки «Проекту єдиної школи на Вкраїні», розпочатого ще у серпні 1917 року. Активну участь у розробці проекту брали також П. Холодний, І. Огієнко, С. Сірополко та ін.

Поряд з проблемою розробки «Проекту…» С. Русова налагодила тісні контакти з різними демократичними організаціями Кам’янця-Подільського, зокрема з Товариством ім. Песталоцці. Виступала з публічними лекціями. На запрошення товариства читала лекції на місячних курсах по вихованню дитини.

1920 року стала першим викладачем педагогіки в Кам’янець-Подільському державному українському університеті, продовжувала також викладати педагогічні дисципліни і в новоутвореному у лютому 1921 року Інституті народної освіти.

Після остаточного приходу до влади більшовиків вона вийшла зі складу Міністерства освіти, бо зневірилася в тому, що заходи Наркому України сприятимуть відродженню української системи виховання. Пізніше Софія Федорівна писала: «З перших днів окупації України більшовики почали переслідувати українців і створили таку атмосферу шпигунства і доносів, брехні, недовіри, що не мала вже сил довше терпіти і мовчки дивитися на те моральне і матеріальне лихо, яке спіткало наш народ».

Своїх національно-патріотичних переконань вона не могла зректися й 1921 року емігрувала за кордон. Якийсь час працювала у Львові, потім переїхала у Відень до сина. У Чехо-Словаччині, куди переїхала С. Русова зі своєю сім’єю, розгорнула громадсько-просвітницьку й педагогічну діяльність, що відіграло значну роль у культурному розвитку українців, які опинилися на чужині.

1923 року у Празі був заснований Український педагогічний інститут ім. М. Драгоманова, куди її запросили розробляти програми, розв’язувати організаційні питання, викладати педагогіку, окрім того одночасно викладала французьку мову в Українській господарській академії.

Після ліквідації 1924 року педагогічного інституту. Вона зосередилася на науковій роботі в Українському соціологічному інституті у Празі. Згодом при інституті був відкритий педагогічний семінар Софії Русової, учасники якого досліджували історію розвитку школи в Україні та педагогіку розвинених народів. За науковий доробок їй було присвоєно звання доктора соціології.

Педагогічну працю С. Русова постійно поєднувала з громадською діяльністю, пов’язаною з опікою над жіноцтвом. Організувала притулок для дітей емігрантів, яким керувала протягом п’яти років. Очолювала Жіночу українську раду, брала участь у Всесвітніх жіночих конгресах у Празі, Женеві, Відні, Копенгагені.

Громадською та освітньою діяльністю С. Русова займалася до останнього подиху. Померла 1940 року, похована у Празі.

Софія Федорівна Русова залишила велику педагогічну спадщину, яка не втратила свого значення і до сьогодні. Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний огляд науково-педагогічних праць С. Русової та наукових досліджень про її життєвий і творчий шлях.

ПЕДАГОГІЧНІ ТВОРИ С. РУСОВОЇ

До вашої уваги «Вибрані педагогічні твори», які опубліковано вперше. До цього видання включена лише частина праць, що найповніше характеризує її погляди на сутність виховання та навчання, дає читачеві уявлення про педагогічну діяльність видатної просвітительки, творча спадщина якої по праву увійшла до скарбниці вітчизняної педагогіки. Статті Русової відібрані і відновлені за журнальними публікаціями 19071912 років та архівами еміграційного періоду. Ці праці дають змогу простежити еволюцію поглядів на важливі питання формування особистості, творіння національної системи виховання.

Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. / за ред. Є. І. Коваленко ; упоряд., передм., прим.: Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук. – Київ : Либідь, 1997. – Кн. 1. – 272 с. ; Кн. 2. – 320 с.

До першої книги увійшли основні праці з питань націоналізації освіти, історико-педагогічні статті, присвячені освіті в зарубіжних країнах, а також праці з теорії і практики дошкільного виховання

До другої книги увійшли курси лекцій з педагогіки:

  • «Нова школа соціального виховання», написаний в період, коли Русова працювала в Кам’янець-Подільському державному українському університеті;

  • «Єдина діяльна (трудова) школа»: вступна лекція й додаток (практичні вказівки), яку вона прочитала у 1920 році в Кам’янець-Подільському університеті на кафедрі педагогіки;

  • «Дидактика» – містить конспект лекцій, прочитаних С. Русовою в українському вищому інституті ім. М. Драгоманова у Празі.

Найповніше громадсько-політичні та педагогічні погляди С. Русової відтворює її мемуарна спадщина. У пропонованій книзі вона залишила нащадкам усе найцінніше, що зберегла її пам’ять за довгі роки життя.

Русова С. Мемуари. Щоденник / С. Русова. – Київ : Поліграфкнига, 2004. – 544 с.

У своїх мемуарах і щоденнику (1856–1925 рр.) С. Русова детально розповідає про свою діяльність на ниві відродження української духовності в період національно-визвольної боротьби 1917–1921 років, зокрема становище української освіти під радянською владою. Чільне місце в книзі займає «Щоденник», який С. Русова вела з червня 1919 р. у Кам’янці-Подільському і в еміграції до 1939 року. Ці спогади надзвичайно цінні для об’єктивного сприйняття подій того часу.

З великим болем вона покинула свою батьківщину:

«Прощай, рідна дорога Україно! Кидаю тебе з одним палким бажанням усі свої старі сили віддати на визволення твого народу, щоб знову пишалася Ти й волею і наукою, і багатством», – записала у щоденнику Софія Федорівна.

      1. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ С. Ф. РУСОВОЇ У ДОСЛІДЖЕННЯХ НАУКОВЦІВ

Голенда Й. Софія Русова – видатний український педагог, літературознавець та громадський діяч / Й. Голенда // Від Наукового товариства ім. Шевченка до Українського вільного університету : матер. міжнар. наук. конф., 12–15 черв. 1991 р., м. Пряшів-Свидник. – Київ, 1992. – С. 238–245.

До збірника «Від Наукового товариства ім. Шевченка до Українського вільного університету» увійшли матеріали, виголошені на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 120-річчю від дня народження українського фольклориста В. Гнатюка та 70-річчю заснування Українського вільного університету.

Центральною темою другої секції Пряшівської української конференції була діяльність Українського вільного університету (19211945 рр). Кілька доповідей було присвячено професорам УВУ: В. Антоновичу, А. Волошину, Л. Білецькому та Софії Русовій, якій присвятила своє дослідження науковець Пряшівського університету ім. П. Є. Шафарика Йолана Голенда. Дослідниця детально висвітлила її життя і творчість на Батьківщині та в еміграції.

Гонюкова Л. Педагог і громадська діячка Софія Русова / Л. Гонюкова, Т. Конончук // Українки в історії / за заг. ред. В. Борисенко. – Київ ; Львів ; Пряшів [та ін.], 2004. – С. 7277.

У книзі «Українки в історії» на великому архівному матеріалі, маловідомих літературних джерелах подаються портрети видатних жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Нариси розкривають унікальний внесок жіноцтва в нашу науку, культуру, освіту. Тут жінки-патріотки знатних родів та відомі меценатки, жінки-вчені, письменниці, мисткині, громадські та політичні діячки нового часу, учасниці боротьби за незалежність України.

Серед діячів педагогічно-просвітницького руху в Україні одне з чільних місць по праву належить Софії Русовій, яка своєю невтомною діяльністю осяяла кінець XIX і третину XX ст.

У дослідженні «Педагог і громадська діячка Софія Русова» висвітлені різні періоди її життя:

  • перший (кінець XIX ст. – 1906 р.) С. Русова виступає як історик, письменник, педагог-просвітитель, літературознавець, написала низку статей про діячів української культури, літератури, у тому числі про Шевченка (французькою мовою, стаття була надрукована в Парижі).

  • 19061916 рр. видає підручники «Український буквар», «Підручник з французької мови», «Початкова географія» та ін.

  • У період еміграції (19211940) продовжує розробляти педагогічні теми, видає підручники, посібники для студентів.

Джус О. Софія Русова і діяльність «Просвіт» на Східно- та Західно-українських землях / О. Джус // «Просвіта» в духовно-культурному піднесенні України : матер. всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 100-річчю з часу створення «Просвіти» на Поділлі / за ред. В. П. Мацька. – Хмельницький, 2005. – С. 231237.

Серед багатьох просвітницьких осередків чільне місце займали «Просвіти» на Заході і Сході України. У статті «Софія Русова і діяльність Просвіт на східно-та західно-українських землях» висвітлені деякі маловідомі аспекти її життя та внесок у становлення і розвиток «Просвіт». Уже наприкінці ХІХ ст. її діяльність була помічена галицькою громадськістю. 1899 року Львівська «Просвіта» видала друком її «Український буквар». З тих пір співпраця з галицькими, а згодом і Східно-українськими «Просвітами» стали невід’ємною частиною її багатогранної діяльності, з галицькими «Просвітами» не поривала вона зв’язків і в еміграції.

Зайченко І. В. Педагогічна концепція С. Ф. Русової : навч. посіб. для студ. пед. спец. вузів / І. В. Зайченко ; передм. М. Д. Ярмаченка. – 2-ге вид., допов. і переробл. – Чернігів, 2000. – 234 c.

У книзі знайшли відображення теоретико-методологічні проблеми української педагогіки початку XX ст., зокрема мета, завдання, зміст і форми виховання, освіти і навчання.

На багатому джерелознавчому матеріалі грутовно розкриті життєвий і творчий шлях, педагогічна діяльність і педагогічна концепція, яка допоможе читачеві проникнути не лише у сутність поглядів С. Русової, а й краще осмислити проблеми сучасної школи і педагогіки.

Любар О. О. Педагогічна діяльність С. Ф. Русової / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко // Історія української школи і педагогіки : навч. посіб. – Київ, 2003. – С. 317324.

«Історія української школи і педагогіки» один з перших навчальних посібників, у якому висвітлено становлення і розвиток педагогічної думки, українського шкільництва з найдавніших часів до сучасності, яка багата на славні імена, визначних педагогів, вчених, а також представників української освіти, культури і мистецтва, які зробили свій внесок у розвиток педагогічної думки і національного шкільництва в Україні і за її межами.

У 18-ій темі «С. Ф. Русова про національну систему освіти та виховання» висвітлено її наукові інтереси й практична робота, яка пов’язана з вихованням дітей дошкільного віку, охарактеризовано ряд її праць, в тому числі «Дошкільне виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «В дитячому садку» та ін.

Качкан В. А. Просвітницький вогонь Софії Русової / В. А. Качкан // Українське народознавство в іменах : навч. посіб. : у 2 ч. / В. А. Качкан ; за ред. А. З. Москаленка ; передм. А. Г. Погрібного. – Київ, 1994. – Ч. I. – С. 151–159.

У навчальному посібнику «Українське народознавство в іменах» відтворений життєвий і творчий шлях декількох десятків видатних постатей української культури. Серед відомих і малознаних імен – письменники, публіцисти, історики, фольклористи, етнографи, просвітницькі та громадські діячі М. Грушевський, М. Драгоманов, І. Крип’якевич, І. Огієнко, С. Русова та багато ін. За кожним із цих імен – сторінка нашої історії, культури, нашого духовного надбання.

Декілька сторінок автор присвятив діячці Софії Русовій, подав огляд її педагогічних, публіцистичних праць, літературно-критичних нарисів про творчість видатних українських літераторів, діячів культурно-освітницької ниви: Г. Сковороди, Г. Квітки-Основяненка, М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Драгоманова, І. Франка та ін., які публікувалися лише один раз в кінці XIX – на початку XX ст.

Малиновська Н. В. Концепція мовної освіти і мовленнєвого розвитку дітей у педагогічній спадщині Софії Русової / Н. В. Малиновська // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 1. – С. 129–135.

Важливе місце в системі національного виховання Софії Русової відводилося вихованню рідним словом. Просвітителька вважала, що найприроднішим для української дитини є навчання й виховання рідною українською мовою.

У статті «Концепція мовної освіти і мовленнєвого розвитку дітей у педагогічній спадщині Софії Русової» подано розроблені нею засоби, методи і прийоми, форми розвитку навчально-мовленнєвої діяльності та напрями розвитку мовлення в українському дитячому садку.

Машкіна Л. А. С. Ф. Русова – фундатор дошкільної освіти в Україні / Л. А. Машкіна // Історія педагогіки у структурі професійної підготовки вчителя : зб. наук пр. Кам’янець-Поділ. держ. ун-ту. Сер. соціально-педагогічна / [упоряд.: Л. Д. Березівська, В. А. Гурський ; редкол.: Ю. М. Ковальчук (відп. ред.), О. В. Сухомлинська (наук. ред.) та ін.]. – Кам’янець-Подільський : Абетка-Нова, 2002. – Вип. 3, т. 1. – С. 209–216.

Софія Федорівна Русова є фундатором концепції національного дошкільного закладу. Як визначний теоретик дошкільного виховання розробила основні принципи формування особистості. Вона стверджувала, що виховання повинно бути індивідуальним, національним, відповідати соціально-культурним вимогам часу. Для реалізації цієї ідеї підготувала проект «Регламенту дитячих садків».

Міхно О. П. Проблема формування національної самосвідомості в публікаціях С. Русової в журналі «Світло» (1910–1914 рр.) / О. П. Міхно // Шлях освіти. – 2015. – № 5. – С. 41–44.

Софія Федорівна Русова є фундатором концепції національного виховання, національної школи, національного дошкільного закладу. Національне відродження України вона органічно пов’язувала з розвитком національної системи виховання в усіх її ланках. Ці ідеї викладені у статті.

ІІІ. СОФІЯ РУСОВА У ПРАЦЯХ

ВИКЛАДАЧІВ К-ПНУ ІМ. І. ОГІЄНКА

Просвітницька діяльність Софії Русової : зб. наук. пр. Кам’янець-Поділ. держ. ун-ту. Сер. соціально-педагогічна : у 2 т. / [упоряд. В. А. Гурський ; відп. ред. Ю. М. Ковальчук]. – Кам’янець-Подільський : Абетка-Нова, 2006. – Вип. 5, т. 1. – 244 с. ; Т. 2. – 344 с.

До двотомного збірника «Просвітницька діяльність Софії Русової» увійшли матеріали Міжнародного наукового симпозіуму, що відбувся у квітні 2006 року в Кам’янець-Подільському державному університеті ім. Івана Огієнка, присвяч. 150-річчю з дня народження видатної діячки, в яких аналізується громадська, культурно-просвітницька, педагогічна та державна діяльність Софії Федорівни Русової.

До першого тому увійшли наукові праці, в яких аналізується громадська діяльність та педагогічні погляди і психологічні ідеї С. Русової, у другому томі висвітлюються культурно-просвітницька діяльність та педагогічна концепція Софії Русової – фундатора дошкільного виховання, а також її погляди на маловідомі факти періоду Української революції (1917–1921 рр.)

Гурський В. А. Культурно-просвітницька діяльність Софії Русової в кінці XIX – на початку XX століття / В. А. Гурський // Педагогічне Поділля : зб. наук. пр. Кам’янець-Поділ. держ. ун-ту. Сер. соціально-педагогічна. – Кам’янець-Подільський, 2005. – Вип. 4, т. 2. – С. 209–215.

Кінець XIX – початок XX ст. справедливо названий науковцями періодом просвітницької діяльності. Серед найвідоміших культурно-просвітницьких та громадських діячів того часу особливе місце посідає С. Ф. Русова. У статті висвітлюється її діяльність у вказаний період. Маючи певний досвід науково-педагогічної та культурно-просвітницької діяльності С. Русова була активним дописувачем низки освітньо-педагогічних журналів, зокрема «Народний учитель», «Вестник воспитания», «Русская школа». 1910 року стала співредактором першого україномовного журналу «Світло», де надрукувала понад сто своїх праць, рецензій, заміток.

1918 року просвітителька видала ряд підручників: «Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл», «Початкова географія та методика початкової географії», «Дошкільне виховання».

З 1920 року викладала курс педагогіки на історико-філологічному факультеті К-ПДДУ і продовжувала писати свої педагогічні твори, які не втратили свого значення й донині. Більше п’ятнадцяти років у Кам’янці-Подільському дитячому закладі № 8 «Колосок» активно працює лабораторія педагогів-новаторів із вивчення та впровадження в практику ідей історико-педагогічної спадщини С. Ф. Русової.

Завальнюк О. М. Русова Софія Федорівна / О. М. Завальнюк // Історія Кам’янець-Подільського державного українського університету в іменах (19181921 рр.) . – Кам’янець-Поідільський, 2006. – С. 286292.

У пропонованій книзі досліджуються імена державних, освітніх і громадських діячів, пов’язаних із заснуванням, становленням та функціонуванням Кам’янець-Подільського державного українського університету – одного із найбільших досягнень національного відродження в добу Української революції.

Один із сюжетів книги присвячений видатній освітній діячці і педагогу Софії Федорівни Русовій, де висвітлюється малоз’ясований період її життя у Кам’янці-Подільському. Кам’янецький період біографії С. Ф. Русової став для неї завершальним в Україні, був насиченим важливими подіями, активною участю її у державній освітній та громадській роботі.

Ковальчук Г. П. Трудове виховання в педагогічній спадщині С. Русової / Г. П. Ковальчук // Історія педагогіки у структурі професійної підготовки вчителя : зб. наук. пр. Кам’янець-Поділ. держ. ун-ту. Сер. Соціально-педагогічна / [упоряд.: Л. Д. Березівська, В. А. Гурський ; редкол.: Ю. М. Ковальчук (відп. ред.), О. В. Сухомлинська (наук. ред.) та ін.]. – Кам’янець-Подільський : Абетка-Нова, 2002. – Вип. 3. – Т. 1. – С. 236–241.

У статті висвітлено погляди С. Русової щодо соціального аспекту трудового виховання та його ролі у формуванні особистості. Проаналізовано ряд її праць («Націоналізація школи», «Єдина діяльна (трудова) школа», «Дошкільне виховання» та ін.), у яких вона обгрунтувала свої погляди щодо створення української національної школи та національного виховання, пріоритетне місце в якому займає трудове виховання. У своїх працях С. Русова зазначає, що ручна праця виступає особливим методом навчання, добре впливає на розвиток волі і характеру, і в цьому моральне і психологічне значення праці. Для цього необхідно виховувати в дитині нахил до праці, звичку вважати працю найпершим обов’язком.

Конькова Т. І. Кам’янецький період у громадсько-політичній діяльності С. Ф. Русової / Т. І. Конькова // Духовні витоки Поділля: творці історії краю : матер. міжнар. наук.-практ. конф., 9–11 верес. 1994 р., м. Кам’янець-Подільський. – Хмельницький, 1994. – С. 105–108.

У статті висвітлений лише один аспект діяльності С. Ф. Русової – її виступ на Кам’янецькому Повітовому вчительському з’їзді (21 –26 лют. 1920 р.), який був скликаний у зв’язку з розробкою програми єдиної школи, а також для обговорення справ позашкільної освіти. У доповіді «Трудова єдина школа» С. Русова висловила ряд думок щодо здійснення принципів єдиної трудової школи, а також проаналізувала розвиток позашкільної освіти в різних земствах України.

Кукурудзяк М. Г. Софія Русова і Кам’янець-Подільський / М. Г. Кукурудзяк, М М. Собчинська // ACADEMIA на пошану професора Л. А. Коваленка (до 90-річчя від дня народження). – Кам’янець-Подільський, 1997. – Ч. 1. – С. 149–152.

Праця присвячена Кам’янець-Подільському періоду Софії Русової, яка у 1919 році разом Міністерством народної освіти, де очолювала дошкільний відділ, опинилась у Кам’янці-Подільському. Незважаючи на всі складності, співпрацювала з різними демократичними організаціями, виступала з публічними лекціями. Тут вона стала першим викладачем педагогіки в Кам’янець-Подільському державному українському університеті.

Як член Всеукраїнської учительської спілки, входила до складу редколегії педагогічного журналу «Вільна українська школа», при її допомозі були видані «Труди з’їздів діячів позашкільної освіти і дошкільного виховання». Опублікувала низку своїх наукових праць. За її редакцією вийшло також кілька номерів журналу«Ранок» для дітей.

Савчук В. О. Постать і місце Софії Русової в історико-краєзнавчому русі доби національно-визвольних змагань / В. О. Савчук, Н. Стасюк // Матеріали XII Подільської історико-краєзнавчої конференції / [редкол.: О. М. Завальнюк (співголова), В. І. Войтенко, Л. В. Баженов (відп. ред.) та ін.]. – Кам’янець-Подільський, 2007. – Т. 1. – С. 398405.

У статті аналізується внесок Софії Федорівни у розробку теорії і практики історичного краєзнавства. Історико-краєзнавчій тематиці вона присвятила сорок праць, в тому числі у становленні біографістики. Її праці присвячені Г. Сковороді, М. Драгоманову, М. Заньковецькій, Т. Шевченку та ін.

Досліджувала також історію української освіти на Київщині. Опублікувала праці «Рассказы про Киев и его прошлое», «Дніпро і Подністров’є», історію Харківського товариства сприяння писемності «Братство в Юго-Западной Русі».

Накопичений досвід у розробці історико-краєзнавчого руху згодився С. Ф. Русовій у період національно-визвольних змагань у Кам’янці-Подільському. У місцевій «Просвіті» виступала за збереження історико-культурної спадщини, радила організувати краєзнавчі гуртки, на Всеукраїнському з’їзді вчителів Поділля, висловилися за широку участь вчительства в пошуку активних форм використання краєзнавства у навчально-виховному процесі для виховання громадянина та патріота.

Огляд підготувала: провідний бібліограф Пархоменко В.М.

3499 : Переглядів взагалі - 3 : Переглядів за сьогодні