Бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Краса І Сила Поетичного Слова (до Міжнародного дня поезії)

  • -

Краса І Сила Поетичного Слова (до Міжнародного дня поезії)

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Змінюються часи і влада, змінюється життя і людський світогляд, але незмінними залишаються найвищі істини, незмінною лишається людська потреба любити й творити. Нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнищем горить священне і нездоланне почуття любові, яке є насправді вічною темою, що ніколи не покине ні літератури, ні мистецтва взагалі. Чому так? Бо люди люблять, закохуються, і це почуття перевертає їхні душі, оновлює їх, очищає, одухотворює.

Поезія надихає, звеличує, штовхає на подвиги. Вірші найвідоміших поетів світу окриляють закоханих романтиків, запалюють відчайдушніх любителів пригод, спонукають до боротьби за свої права; бувають гостріші за меч та сильніші за будь-яку зброю або ж мелодійні та ніжні, як спів солов’я.

21 березня 1999 року ухвалою 30-ої сесії генеральної конференції ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії. Вперше відзначатися в світі почав з 2000 року. В Україні святкування Дня поезії бере початок з 2004 року.

Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують споконвічну традицію живого звучання поетичного слова. Цей день, вважає ЮНЕСКО, повинен сприяти створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справжнього сучасного мистецтва, відкритого людям.

Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, звертаючись у березні 2003 року до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії, зазначив: «Поезія — це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, поезія — головний засіб самостверждення і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку.

Отже, поезія допомогає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами.

Заохочення поетичної творчості – це життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості».

Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний огляд, присвячений Всесвітньому дню поезії.

«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», – пише всіма улюблена Ліна Костенко в поетичній збірці «Поезії»[5]. І це так, бо одну і ту ж подію поети говорять по-різному, голосом власного серця. До книги увійшли поетичні твори видатних поетів України, зокрема, і Ліни Костенко, які рекомендовані шкільною Програмою з української літератури для текстуального й оглядового вивчення: «Маруся Чурай», «Дума про братів неазовських», кращі поезії.

Одним з найбільших поетів другої половини ХХ століття, а також, безперечно, унікальною постаттю в українській культурі є Б. І. Олійник. Він – громадський діяч, лауреат Шевченківської премії. Головні мотиви його збірки «Вибране. Поезії. Поеми» [4] – утвердження людської особистості, висоти духу і моралі, соціально-філософські роздуми про долю рідного народу, історію, сьогодення і майбутнє України.

Не менш видатним українським поетом сьогодення, лауреатом Державної премії імені Т. Г. Шевченка, є Іван Драч. До збірки поезій «Сонце і слово» [1] ввійшли кращі твори з його попередніх книжок, позначених філософськими роздумами, схвильованим ліризмом, гострим громадським звучанням.

Наповнені силою слова поетичні рядки Василя Симоненка торкають серце то лагідним подихом вітру, то шматують його лютим торнадо, легкою рукою задівають найпотаємніші струни, а потім рвуть їх гнівом та докором в збірці поезій «Вибране» [6]. Можна сказати, що жоден лірик не зміг так влучно висловити свої почуття, злити воєдино священнні для кожної людини поняття мати, Батьківщина, як це зумів В. Симоненко.

Безкраї зелено-цвітучі українські степи були тією колискою, що випестила красу і чарівність пісень Олександра Олеся. До його збірки «Вибране [3] увійшли вибрані поезії, поема «Княжа Україна» та драматична поема «Ніч на полюванні». Його твори наповнені музикальністю, простотою й природністю поетичного вислову, використанням фольклорних мотивів, щирістю почуттів, насичені передчуттям революційного оновлення життя, духом близької свободи. Він

вдихнув в українську поезію дух невичерпної індивідуалізації внутрішнього життя, вніс до неї щонайтонший ліричний психологізм, спрямував її в річище сучасної Європи, дав новий стимул рухові в цьому напрямку.

Однією з визначних особистостей в українській літературі ХХ ст. був Євген Маланюк. І хоча вітри історії занесли козацького правнука далеко від рідних степів, проте не вивітрили з його серця палкого почуття до Вітчизни. Поет любив її «Франковою любов’ю», в якій мало сентименту та багато болю й гніву, прагнення великих перетворень і благодатних змін. Збірка «Невичерпальність» [2] має на меті якнайповніше познайомити читача (передусім молодого) з творчістю видатного сина України, якого й досі краще знають за кордонами рідної землі, ніж на Батьківщині.

Вперше в Україні окремою книжкою друкуються поетичні твори сучасного українського поета О. Смотрича (Флоринського) [7], який замешкав у Канаді. До видання увійшли його вірші, сповнені густою метафорикою, написані в модерному стилі. Для поетичних картин автор обирає нібито найбуденнішу основу, але відкриває за нею читачеві не найнебуденнішу змістову перспективу. Саме кут зору, його проникливість, глибина мистецького і філософського бачення світу вирізняють О. Смотрича серед інших діаспорних поетів, у творчості якого прочитуються явища інтертекстуальності, асоціативність.

Серед тих щасливців, які увійшли в світову літературу, гідне місце посідає В. Сосюра, як співець краси і кохання. До першого тому вибраних творів [8] увійшли кращі зразки лірики поета. Простота і задушевність, тонкий ліризм та надзвичайна гармонія його особистих мотивів – характерні ознаки його поезії. І в 21 столітті, як гімн коханню, звучать його слова:

Так ніхто не кохав. Через тисячу літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання.

І так буде завжди, бо як сказав Б. Олійник «Любов і поезія – вічні!»

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Драч І. Сонце і слово : поезії / І. Драч. – Київ : Дніпро, 1978. – 367 с.

2. Маланюк Є. Невичерпальність : поезії, статті : для ст. шк. віку / упоряд. Л. Куценка. – Київ : Веселка, 2001. – 318 с.

3. Олесь О. Вибране : для серед. та ст. шк. віку / О. Олесь. – Київ : Школа, 2002.– 349 с.

4. Олійник Б. Вибране : поезії, поеми / передмов. М. Шевченка. – Київ : Етнос, 2009. – 638 с.

5. Поезія / Ліна Костенко, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Василь Стус. – Київ : Наукова думка, 2001. – 271 с.

6. Симоненко В. Вибране : для серед. і ст. шк. віку / В. Симоненко. – Київ : Школа, 2002. – 252 с.

7. Смотрич О. І. Скупі вірші / О. Смотрич. – Хмельницький : Цюпак, 2011. – 149 с.

8. Сосюра В. М. Твори : в 2-х т. Т. 1. Лірика / С. М. Сосюра. – Київ : Дніпро, 1978. – 368 с.

Л.А. Гульман,

провідний бібліотекар

центрального абонементу

2192 : Переглядів взагалі - 4 : Переглядів за сьогодні