Бібліографічний огляд на тему: «Співець української землі» (до 145-річчя від дня народження В. Стефаника)

  • -

Бібліографічний огляд на тему: «Співець української землі» (до 145-річчя від дня народження В. Стефаника)

        «Людський біль цідиться крізь серце моє, як крізь сито, і ранить до крові. Людське щастя пересівається крізь душу, як сонце крізь хмару, і до неба мене зносить. Сто раз падати з неба у сором людський – болюче». В. Стефаник.

«Серед маю-весни, як помірки горбами розгорнули свої зелені хліба і напроти сонця їх вигрівали, а зозуля дурила мужиків щастям-урожаєм, – прийшов він на мужицькій світ на ниві, яку дєдє орали, а мати від межі відсапували» Марко Черемшина. «І приріс він до села серцем і душею…».

Василь Семенович Стефаник… Один з найвизначніших новелістів не лише в українській, а й у світовій літературі, глибокий знавець душі людської, народився 14 травня 1971 року в селі Русів Снятинського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківщина) у заможній селянській родині. Середню освіту здобув у гімназіях Коломиї (1883–1890 роки) та Дрогобича (1890–1892 роки). У 1892–1900 роках вивчав медицину у Краківському університеті. Літературну діяльність розпочав у 1890 році, опублікувавши у журналі «Народ» статтю «Жолудки наших робітних людей і читальні». Протягом 1890 –1897 років писав ліричні етюди, поезії в прозі. Вперше опублікував свої художні твори (новели) в 1897 році у чернівецькій газеті «Праця» («Синя книжечка», «Виводили з села», «Стратився», «У корчмі», «Побожна», «Сама-самісінька»). У 1899 році виходить перша збірка новел Стефаника «Синя книжечка», згодом – «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), у 1905 році – вибрані оповідання «Моє слово» (тут вміщено лише два нові твори – «Моє слово» і «Суд»). У 1903 році під час відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві познайомився з М. Лисенком, М. Старицьким, М. Коцюбинським, тоді ж відвідав могилу Т. Шевченка у Каневі. З 1902 року займався громадською діяльністю. У 1908 році обраний послом австрійського парламенту у Відні. Під час першої світової війни у 1914 – 1918 роках перебував здебільшого у Відні, на початку 1919 року відвідав Київ. Із творів, написаних під час війни та у повоєнний час, склалася збірка новел «Земля» (1926 р.), в якій було розкрито трагічну долю галицького селянства під час світової війни («Дитяча пригода», «Вона-земля», «Пістунка»), пробудження національної свідомості («Марія») та поразку визвольних змагань («Сини»).

7 грудня 1936 р., після важкоі хвороби В. Стефаник помер у с. Русові, залишивши нам у спадок неоціненний скарб – новели.


Пропонуємо Вашій увазі огляд літератури «Співець української землі», присвячений 145-ії річниці від дня народження відомого українського новеліста, володаря і глибокого знавця душ селянських Василя Стефаника.

У реалістичних, самобутніх соціально-психологічних новелах, що містяться у збірці «Камінний господар» [6], постають правдиві картини життя західноукраїнських людей кінця ХІХ – початку ХХ століття, трагедії і драми бідняків, що позбулися землі, праці, покидали рідні місця і змушені були емігрувати за океан або гинути від голоду й хвороб.

Його називали Володарем дум селянських, Мужицьким Бетховеном, а він вважав себе Великим страдником. Над ним висіло прокляття за сподіяний предками злочин – знав, що має спокутувати його. Від того все навколо було чорним, як мужицьке поле. Чув себе листком берези, котрого пірнав вітер, забрав від мами. Постійно мучив його неспокій. Ніде не знаходив пристановища. Вчився на лікаря, але не став ним. Був послом до віденського парламенту, але нічого суттєвого зробити не зміг. Жив у боргах. Соромився своєї бідності. Боліли йому людські страждання. Натягував від того струни душі своєї і виливав свій біль на папері. Постійно сумнівався, чи його письмо буде зрозумілим. Франко вважав його своїм наслідником у літературі, критикував тих, хто хотів спримітизувати написане ним. Таким постає Василь Стефаник в есе-біографії Романа Горака «Кров на чорній ріллі» [2].

Про життєві дороги новеліста світової слави Василя Стефаника, про людей, які йому зустрічалися і ставали праобразами героїв новел, про маловідомі, але надзвичайно цікаві й промовисті факти життя письменника розповідає його краянин Ярема Гоян, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України, у посібнику «Дорога» [3].

Ім’я Василя Стефаника вимовляється з особовою любов’ю і пошаною в дослідженні О. Д. Гнідана «Василь Стефаник: життя і творчість» [1]. Автор розглядає твори класика української літератури, аналізує новели збірок «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово», «Земля», в яких відтворене життя західноукраїнського селянства на зламі двох століть: за часу першої світової війни та панування Польщі. Багато уваги приділяєтья характеристиці творчої манери, стилю письменника.

Про В. Стефаника як людину, громадського діяча і талановитого новеліста, про тривалі й складні ідейно-творчі шукання та формування реалістичного художнього методу письменника, про його творчу лабораторію і виключну новелістичну майстерність та особливості стилю йдеться у монографії В. М. Лесина «Василь Стефаник – майстер новели» [4]. Тут розкрито місце і значення письменника в історії української літератури, проаналізовано новели за періодами творчості й основними тематичними групами, у зв’язку з літературним процесом кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Цільний образ видатного письменника і громадського діяча відтворюється в збірнику «Василь Стефаник у критиці та спогадах» [7]. Це перша широка публікація критичних, літературознавчих та мемуарних матеріалів, що належать українським та зарубіжним критикам та історикам літератури. Значну частину збірника становлять матеріали, що в науковий обіг уводяться вперше. Обидві частини збірника – «Василь Стефаник у критиці» і «Василь Стефаник у спогадах», – взаємно доповнюють одна одну.

На допомогу студентам філологам, аспірантам та вчителям-словесникам прийде посібник Ф.П. Погребенника «Василь Стефаник. Семінарій» [5], який містить огляд критичної літератури про видатного українського письменника – від перших згадок і відгуків про його новели до літературознавчих праць сучасних дослідників. У посібнику подається рекомендована тематика семінарських доповідей, яка охоплює різні сторони життєвого і творчого шляху В. Стефаника.

Список літератури:

1. Гнідан О. Д. Василь Стефаник : життя і творчість : посібник для вчителя / О. Д. Гнідан. – Київ : Рад. шк., 1991. – 222 с.

2. Горак Р. На чорній ріллі : есе-біографія В. Стефаника / Р. Горак. – Київ : Академія, 2010. – 604 с.

3. Гоян Я. Дорога : літературний портрет В. Стефаника / Ярема Гоян. – Київ : Веселка, 2005. – 70 с.

4. Лесин В. М. Василь Стефаник – майстер новели / В. М. Лесин. – Київ : Дніпро, 1970. – 331 с.

5. Погребенник Ф.П. Василь Стефаник : семінарій / Ф. П. Погребенник. – Київ : Вища шк., 1979. – 190 с.

6. Стефаник В. Камінний хрест : новели / Василь Стефаник. – Харків : Фоліо, 2006. – 254 с.

7. Василь Стефаник у критиці та спогадах : статті, висловлювання, мемуари. – Київ : Дніпро, 1970. – 482 с.

Дякую за увагу.

Ситник Л. В.,

зав. центральним абонементом