Іван Франко – поет національної честі

  • -

Іван Франко – поет національної честі

Іван Франко

“Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості…Франко живе в народній пам’яті як великий Каменяр…”

Максим Рильський

Іван Франко – одна з найяскравіших постатей в українській історії. Він уособлює цілу епоху української культури і є одним з найвидатніших письменників слов’янських народів. Людина універсальної обдарованості, титанічної працьовитості, незламної стійкості.

Іван Якович був і великим українцем, і достеменним європейцем, якого визнав сам Відень, канонізувавши на доктора філософії. Життя його не було одноманітним, він завжди рухався вперед, маючи невичерпну жагу до життя.

Прозаїк і драматург, поет і публіцист, економіст, учений-енциклопедист і видатний політик, перекладач, журналіст, соціолог, фольклорист, етнограф, історик, філософ – в кожній з цих сфер має місце величезний слід, що залишила по собі ця проста на перший погляд людина.

Постановою Верховної Ради України 2016 рік проголошено в Україні Роком Івана Франка. 27 серпня виповнилося 160 років від дня народження Каменяра (1856–1916). Цю дату внесено до міжнародного переліку річниць та історичних подій, які відзначаються світом за участю ЮНЕСКО.

Іван Якович Франко, син сільського коваля, сягнув найвищих вершин української та світової культури і науки. Він навчався у Львівському, Чернівецькому і Віденському університетах. У 37 років захистив дисертацію і здобув ступінь доктора філософії Віденського університету, а в 50 став почесним доктором Харківського університету. Він один з небагатьох у світі авторів, який вільно писав трьома мовами – українською, польською і німецькою, а перекладав з 14-ти мов.

Іван Франко розпочав літературну діяльність у 12 років, а перший твір опублікував у 18. Він прожив неповних 60 років, а написав близько чотирьох тисяч творів – літературних, публіцистичних, наукових. Його доробок – єдиного з українських письменників і вчених – видано в 50-и томах, хоч запасу зібралося на всі 100.

Він був ніжним ліриком і відважним бунтівником, витонченим літературним майстром і вченим-енциклопедистом. Один із перших з українських письменників, який заробляв на хліб літературною працею, а помер у неймовірній бідності.

Творча і наукова спадщина Франка, його громадсько-політична діяльність – являють собою цілу епоху і сприймаються як національне надбання, гідне великого народу.

Сьогодні І. Франка не тільки згадують, з гордістю називаючи сина України національним генієм, а й вдумливо вивчають його літературну спадщину.

Франківські традиції продовжують жити і розвиватися в наші дні. Саме сьогодні існує потреба звертатися до його творчості, брати у нього естетичні уроки, прислухатися до порад. І в тому виявляється пошана до письменника.

Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний огляд літератури, присвячений творчості видатного українського письменника.

До першого тому Івана Франка “Твори : в 3 т.” [8] увійшла більша і краща частина його поетичної спадщини. Це вірші із збірок: “З вершин і низин” (1893), “Зів’яле листя” (1896), “Мій Ізмарагд” (1898), “Із днів журби” (1900), “Semper tiro” (1906), “Давнє і новее” (1911), “Із літ моєї молодості” (1914). Твори подаються загалом за збірками, у яких збережено назву розділів і циклів, порядок розташування віршів, авторське датування. Окремий розділ становлять вибрані поеми, оскільки більшість із них до збірок не входила (“Смерть Каїна”, “Лис Микита”, “Поема про білу сорочку”, “Похорон”, “Іван Вишенський”, “Мойсей”).

Творчість Франка відзначається жанровим багатством, реалістичним зображенням життя всіх прошарків суспільства. І в художніх творах, і в критичних виступах він невтомно розвивав одну з кращих традицій реалізму, утверджуючи право простої людини праці бути предметом художнього зображення. Тому зовсім не випадково людина праці є головним героєм прози Франка. У збірнику І. Я. Франка “Вибрані твори” [4] надрукований твір величезної поетичної сили і вражаючої майстерності “Каменярі”, який став справжнім гімном колективної праці, що прокладає дорогу в новий світ.

В багатьох поезіях Івана Франка виражена ідея революційного перетворення світу. Революційні твори великого Каменяра були виявом найгарячіших прагнень пригноблених трудящих мас і в художній формі відображали зростання їх класової свідомості. І саме у книгу Івана Франка “Вічний революціонер” [5] увійшли вірші та поеми великого провісника прийдешньої революції, несхитного борця за свободу і щастя пролетаріату, за єднання та братерство пригноблених народів.

Окрасою і гордістю української та світової літератур стали повісті І. Франка “Борислав сміється” та “Захар Беркут” [3]. В основу повісті “Борислав сміється” покладено дійсний факт. Джерелом до написання цієї повісті з життя робітничого класу стали розповіді в батьківській кузні про бориславців, про страшну смерть у нафтових ямах ; власні почуття й власний досвід: ще будучи гімназистом, І. Франко мав друзів серед бориславських робітників, побутом і працею яких він постійно цікавився, а як керівник робітничого гуртка знав усі подробиці страйку в Бориславі 1873 року. Героїко-романтична повість “Захар Беркут”, написана на основі літописного матеріалу і народних переказів про боротьбу руського народу проти монгольської навали, до наших днів залишається одним із найпрекрасніших зразків високопатріотичної історичної прози. Яскраві і сильні характери, образ народу як творця історії, ідея єднання народу знайшли в цьому творі високохудожнє втілення.

І. Франко – автор цілої серії художніх творів (прозових і поетичних) для дітей і про дітей. В них письменник творчо використав сюжети й теми фольклору різних народів. Ці твори відзначаються глибиною виховних ідей, поданих у надзвичайно доступній і цікавій для маленького читача художній формі. З інтересом читають їх і дорослі. Перу І. Франка належить багато оповідань, в яких він розповідає про тяжке життя селянських дітей, про страхітливі порядки в школах Австро-Угорщини, де основою “виховання” була фізична кара (“Малий Мирон”, “Отець гуморист”, “Олівець”, “Грицева шкільна наука”). Написані часто на основі автобіографічних фактів, ці оповідання показують Івана Франка як чудового знавця дитячої психології, мудрого і людяного педагога. І саме збірка творів Івана Франка “Грицева шкільна наука” [6], в якій надруковані вірші, оповідання та казки для молодшого та середнього шкільного віку, створена для дітей та просякнута великою любов’ю до них.

Любов до дітей допомогла Івану Франку написати цілий ряд цікавих казок про життя звірів: “Коли ще звірі говорили” та поему-казку “Лис Микита” [7]. Велика група казок про тварин об’єднана Іваном Франком спільним заголовком “Коли ще звірі говорили”. У цих казках викривається державний лад “звірячого царства”, в якому панують сильні й хижі Леви, Вовки, Ведмеді, що живуть за рахунок трудящих Ослів, покірних Баранів, несміливих Зайців.

Поема-казка “Лис Микита” переросла своє первісне призначення – казки для дітей молодшого шкільного віку, набувши гостро викривального спрямування. Поет надав їй політичного звучання, направивши вістря своєї сатири проти тодішніх суспільних порядків, відносин, нравів. Фігури дійових осіб – звірів – представляють певні соціальні верстви або певні соціальні характери. Поема сповнена життєстверджуючим оптимізмом, легким гумором, мова її жива, образна, пересипана філософськими і народно-розмовними афоризмами.

Казки Івана Франка про тварин увійшли до скарбниці української і світової літератури, своїм чарівним сяйвом вони і сьогодні зігрівають дитячі серця, вчать доброти й справедливості.

Творчість Івана Франка – багатогранна, гідна великого подиву і викликає до себе постійний живий інтерес. Історичне значення творчості І. Франка дуже вагоме. Не було такого явища в тогочасному політичному й культурному світі, яке залишилося поза його увагою і яке б не знайшло у творчості письменника живого відображення.

Чимало посібників, довідників, енциклопедій знайомлять читачів з життєвим і творчим шляхом Великого Каменяра. У навчальному посібнику для студентів вищих навчальних закладів “Українська література для дітей: хрестоматія” [2] зібрані кращі твори для дітей, створені Іваном Франком. Книга Ярослава Кодлюка “Розповіді про письменників” [1] знайомить з цікавими фактами, пов’язаними з особистим життям майстра слова та основними віхами його письменницької діяльності.

Список літератури:

  1. Кодлюк Я. Розповіді про письменників : посібник для вчителя почат. кл. / Ярослава Кодлюк, Галина Одинцова. – Вид. 3-тє. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2003. – 120 с.
  2. Українська література для дітей: хрестоматія : [навч. посіб. для студ. навч. закл.] / [упоряд.: А. І. Мовчун, З. Д. Варавкіна]. – Вид. 3-тє, допов. і переробл. – Київ : Арій, 2011. – 680 с.
  3. Франко І. Борислав сміється. Захар Беркут : повісті / Іван Франко ; [вступ. ст. А. І. Скоця] ; худож. Іван Крислач. – Львів : Каменяр, 1990. – 352 с.
  4. Франко І. Я. Вибрані твори / І. Я. Франко ; [упоряд. та авт. вступ. ст. І. І. Дорошенко] ; худож. Любомир Прийма. – Львів : Каменяр, 1986. – 308 с.
  5. Франко І. Вічний революціонер: вірші та поеми : для серед. та ст. шк. віку / Іван Франко ; [упоряд., передм. та прим. Василя Яременка] ; худож. Василь Лопата. – Вид. 2-ге, допов. – Київ : Веселка, 1986. – 310 с.
  6. Франко І. Грицева шкільна наука: вірші, оповідання, казки : для мол. та серед. шк. віку / Іван Франко ; [упоряд., ред. та передм. Н. О. Вишневської] ; іл. Сергія Артюшенка. – Київ : Веселка, 1990. – 380 с.
  7. Франко І. Казки: Лис Микита. Коли ще звірі говорили : для дошк. та мол. шк. Віку / Іван Франко ; [упоряд. Ольга Яремійчук] ; худож. Сергій Артюшенко. – Київ : Веселка, 2008. – 215 с.
  8. Франко І. Твори: в 3 т. / Іван Франко ; [упоряд. і прим. М. С. Грицюти ; вступ. ст. Д. В. Павличка]. – Київ : Наук. думка, 1991. – Т. 1 : Поезії. Поеми. – 672 с.

 

Т. В. Сологуб,
завідувач сектору читального залу педагогічного факультету