Як парость виноградної лози…

  • 0

Як парость виноградної лози…

9 листопада – День української писемності та мови.

Нестор-ЛітописецьЦе свято було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна церква вшановує пам’ять святого Нестора-літописця.

Преподобний Нестор-літописець – киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником.  Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона.Книжкова справа стала змістом його життя.

Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ» – літописне зведення, складене у Києві на початку ХІІ століття. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця ХІ століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VІ-ІХ столітті. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до ХІІІ-ХІV століття. У різні періоди літературна мова української народності поєднувала в собі елементи давньоруської писемної мови (Х-ХІІІ), українсько-білоруської (ХІV-XVст.), слов’яноукраїнської, староукраїнської(«простої мови»), церковнослов’янської (ХІV-ХVІІ ст.). Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини ХVІІІ-ХІХ століть. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І. П. Котляревський, а основоположником – Т. Г. Шевченко. Разом з розвитком писемного слова український народ став великою нацією, здатною вирішувати питання будь-якої складності й ваги.

У день української писемності та мови стартує VI Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Цей унікальний мовний марафон був зініційований великим українським меценатом і громадським діячем Петром Яциком, який усе життя прожив у Канаді, але завжди пам’ятав про рідну землю.

Після здобуття незалежності він часто приїздив до України. Мовна ситуація в Україні дуже непокоїла Петра Яцика, бо він був переконаний, що є мова – є й держава, немає мови – немає держави. Так народилася ідея конкурсу з української мови для української молоді. Рік від року конкурс набуває популярності, бо головна мета цього мовного змагання – утверджувати державний статус української мови, підносити її престиж.

Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу – скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Пропонуємо Вашій увазі список літератури

  1. Василенко В. К вопросу о толковом словаре украинской народной терминологии /В. Василенко. – Харьков : Печатное дело, 1902. – 15 с.
  2. Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанїя з 1596 р. / М. Возняк; Записки Наукового Товариства Імені Шевченка. – [Б. м.], 1911. – 87 с.
  3. Житецкий П. И. Словарь книжной малорусской речи / П. И. Житецкий. – [Б. м.], 1950. – 117 с.
  4. Записки Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. – Кам’янецьна Поділлю, 1926. – Т.1 : До словотворногопитання. – 8 с.
  5. Ковалів П. Вступ до історії східнослов’янських мов / П. Ковалів; Наукове Т-во Шевченка; ред. В. Стецюк. – Нью-Йорк, 1956. – 160 с.
  6. Крымский А. Украинская грамматика для учеников высших классов гимназии и семинарий Приднепровья. – М. : Тип. В. А. Гатцук, 1907. – 400 с.
  7. 7. Курило О. Фонетичні та деякі морфологічні особливості говірки села Хоробричів / О. Курило. – У Києві, 1924. – 110. – (Машинопис).
  8. Лавров П. Кирило та Мефодій в давньослов’янському письменстві (розвідка). – Київ : Друк. УАН, 1928. – 420, [v] с.
  9. Німчинов К. Український язик у минулому й тепер / К. Німчинов. – Вид. 2-е. – Харків : Держвидав України, 1926. – 87 с.
  10. Огієнко І. І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / І. І. Огієнко; упоряд. М. С. Тимошик. – Київ : Либідь, 1995. – 286 с.
  11. Пам’ятки українсько-руської мови і літератури / видає Комісія археографічна; зібрав, упоряд. і пояснив Др. Ів. Франко. – У Львові : З друк. Наукового Товариства імені Шевченка, 1896. – Т. 1 : Апокріфи старозавітні. – 344 с.
  12. Равлюк, Микола. Дієприкметники і дієприслівники в українській мові / Микола Равлюк. – Кіцмань : З друк. Т-ва «Руська Рада», 1912. – 78 с.
  13. Свенціцкий, Іларіон. Основи науки про мову українську / І. Свенціцкий. – Київ : Час, 1917. – 89 с.
  14. Слов’янознавство : підручник до лекцій по слов’янознавству, читаних 1918 – 1919-го на історичному і філологічному факультетах Кам’янець-Подільського державного Українського університету. – Кам’янець на Поділлю, 1920. – Ч. 3. – 168 с. – (Машинопис).
  15. Сумцов М. Ф. Начерк розвитку української мови / М. Ф. Сумцов. – Харків : Союз, 1918. – 40 с.
  16. Энциклопедия словянской филологии /ред. И. В. Ягич. – С.Пб. : Тип. Импер. АН, 1911. – 507 с.

Огляд підготували:

Крючкова Н. Д., провідний бібліотекар відділу рідкісних видань

Биковська В. Ф., бібліотекар відділу рідкісних видань


Leave a Reply