Бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі

  • 0

Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі

Долю Кам’янця-Подільського визначило його місцезнаходження – спочатку на межі Європейської Сарматії з провінціями античного Риму, пізніше – на пограниччі Галицького князівства з кочовим степом, згодом – на кресах між християнським Заходом та мусульманським Сходом. Мандрівники зупинялися, вражені містом-фортецею, що мов дивовижна скульптура височіла на скелястому п’єдесталі. Неповторна єдність ландшафту й архітектури, майстерність багатьох поколінь будівничих, що без честолюбства довершили геніальне творіння природи кількома тактовними штрихами, вражали в усі часи.

graph

Кам’янець-Подільський унікальний за природною топографією, прадавньою історією, насиченістю пам’ятками культури. Кам’янець унікальний ще й тим, що на відміну від інших середньовічних українських міст він не мав резерву території. В історії Поділля та його столиці Кам’янця-Подільського тісно переплелися долі і культурна спадщина багатьох народів: українців, поляків, литовців, німців, євреїв, турків та вірмен. З архівних документів і літописів постає повна драматизму історія виборювання життєвого простору, прав, привілеїв, віри. Але якби документів не було, ми б не дізналися про національні й міжконфесійні суперечності. Бо архітектура належить до чогось вищого. В архітектурі – прекрасна багатоголоса меса: Бог – єдиний. У мистецькій спадщині Кам’янця – дивовижні арабески українських, західних і орієнтальних мотивів, сплетених так органічно, що дослідники губляться, шукаючи автохтонне й привнесене. 

У Кам’янці за всю його історію було близько 60 храмів. Нажаль у продовж минулих століть багато храмів було зруйновано. Сьогодні на терені Старого й Нового міста існує десять святинь. Деякі збереглися у вигляді підмурків, що лежать просто неба. Місцезнаходження, а часом й існування деяких, дискутується істориками. А про інші люди вже і не пам’ятають.

Відродження української національної культури актуалізує потребу в поглиблених дослідженнях сакральної архітектури. Особливою актуальністю позначені питання системного вивчення та збереження архітектурних пам’яток.

Хоча в загальноукраїнському науковому контексті у висвітленні цього питання досягнуто певних успіхів, усе ж таки багатьом сучасним дослідженням сакральної архітектури бракує повноти фактологічного матеріалу. Насамперед це стосується регіонального аспекту. Тим більше, коли йдеться про сакральну архітектуру подільських земель XVII – XVIII cт., що розвивалися в умовах етнічного, державного, конфесійного й культурного пограниччя.

Архітектурна спадщина Поділля здавна привертала увагу багатьох дослідників, серед них такі, як В. Гульдман, Ю. Ролле, Ю. Сіцінський, М. Яворовський та інші.

Поділля є об’єктом краєзнавчого і наукового інтересу: бібліографія праць з історії краю нараховує сотні найменувань. Інтерес до сакральної архітектури регіону виник ще в ХІХ ст., на початкових етапах її вивчення. Праці істориків ХІХ ст. стосувалися передусім хронології заснування кляшторів, монастирів і храмів, а також біографії історичних осіб, пов’язаних із фундацією та зведенням культових об’єктів.

Велику увагу дослідженням сакральної архітектури Кам’янця і його прилеглих територій приділяв відомий історик Поділля Юхим Сіцінський. У 1895 р. Ю. Сіцінський видав книгу «Город Каменец-Подольский. Историческое описание» [1]. В своїй книзі автор детально описує історію міста, а також описує архітектурні святині, які існували на той час у Кам’янці. Ця книга і дотепер залишається найповнішим джерелом інформації про сакральні споруди Кам’янця.

Юхим Сіцінський досліджував архітектуру не лише Кам’янця, а й прилеглих йому територій. І в своїй книзі «Древнейшие православные церкви в Подолии» [2], описує православні церкви Подільської губернії. Згодом доповнивши історичні відомості про приходи і церкви Подільської губернії, вийшов одинадцятий випуск «Трудов Подольского церковного историко-археологического общества» [3].  

Прочитавши книги  Ю. Сіцінського, читач дізнається не тільки про історію церкви, але й про життя і побут прихожан.

Сучасні дослідники також активно досліджують архітектуру Поділля. І однією з активних дослідників сакральних святинь є О. А. Пламеницька, яка видала книгу «Християнські святині Кам’янця на Поділлі».  На основі нових матеріалів і досліджень автор представляє історико-архітектурний нарис про храмове будівництво Кам’янця-Подільського – унікального міста-фортеці. Адже, ці святині були створені в умовах співіснування трьох християнських громад: української, польської та вірменської, які створили урбаністичний феномен світового рівня [4].

Подільський історик, журналіст Олег Будзей видав книгу «Вулицями Кам’янця-Подільського». У цій книзі О. Будзей описує не лише про історичні місця Кам’янця-Подільського окремих вулиць, а й оборонні споруди міста, храми, будинки, їх архітектуру, а також події, пов’язані з ними, цікаві факти із життя людей, які мешкали чи працювали в цих будинках. Читач подумки зможе перенестись як у колоритний середньовічний Кам’янець, так і в насичену бурхливими подіями столицю Української Народної Республіки 1919 р. У книзі широко використані архівні матеріали, також публікації дослідників кам’янецьких старожитностей ХІХ – ХХІ ст. – таких, як О. Прусевич, Ю. Сіцінський, Ю. Ролле, М. Петров, С. Шкурко, А. Терлецький, Г. Ківільша та ін. Видання містить багато сучасних і давніх фотографій, акварелі, гравюри [5].

Немало зусиль у дослідженні сакральної архітектури Кам’янця приділяють і викладачі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Н. О. Урсу видала книгу «Мистецька спадщина домініканського ордену на території України ХVІІ – ХІХ ст.» У науковій монографії розглядаються умови, історія утворення та екзистенції домініканських осередків на території України, стисло згадуються дати виникнення дерев’яних та кам’яних храмів, висвітлюються імена фундаторів і доброчинців, дається характеристика місцевим будівельним матеріалам, архітектонічним системам і типам побудови, простежуються семантичні коріння, стильові та художньо-композиційні особливості зодчества мендикантів, аналізується інтеграційний зв’язок храмового зодчества та його сакрального наповнення, розглядається архітектонічна метафорика мистецького доробку домініканців, висвітлюються з темряви минулого імена вітчизняних та запрошених з інших країн митців: архітекторів, скульпторів, живописців, майстрів-прикладників тощо, представлено пам’яткоохоронне значення досліджень мистецької спадщини ордену проповідників на українських землях тощо. В Україні це перша спроба глибокого різнобічного аналізу мистецького добутку окремого взятого католицького ордену [6].

Колектив авторів А. Б. Задорожнюк, С. А. Копилов, М. Б. Петров видали книгу «Казанський собор у Кам’янці-Подільському». Автори книги зазначають, що статус міста Кам’янця-Подільського, як важливої історичної пам’ятки, обумовлюється його містобудівними нормами і відповідною архітектурою не лише історичних житлових, адміністративних, військових та господарських будівель, а й культурних споруд, котрі, по-суті, і формували неповторність його архітектурного образу в ретроспективі історії Кам’янецького краю та Східної Європи загалом. До числа таких архітектурних пам’яток  Кам’янця-Подільського нової та початку новітньої доби відносився храм Казанської Богоматері, що знаходився на вул. Соборній (тепер вул. Татарська) у Старому місті. До уваги читачів пропонується історичний нарис про виникнення, існування та занедбання цієї історичної пам’ятки [7].

Важливу роль у розвитку торгівлі та ремесла, становленні Кам’янця як міського осередку відіграла вірменська громада. Згідно історичних джерел будівництво вірменських церков в Кам’янці відноситься до ХІV ст. У другій половині XV ст. з’являється велична Миколаївська церква, яка стає центром духовного та культурного життя вірмен. При храмі знаходилася значна бібліотека, архів та багата скарбниця. Про цю святиню Кам’янця розповідають автори А. Б. Задорожнюк та М. Б. Петров у книзі «Вірменський храм св. Миколи XVXVIII ст. у Кам’янці-Подільському. (Історія пам’ятки)». До уваги читачів пропонується історичний нарис про виникнення, функціонування, занепад та відродження цієї історичної пам’ятки [8].

Список літератури:

  1. Сецинский Е. Город Каменец-Подольский : историческое описание / Е. Сецинский. – Киев : Тип. С. В. Кульженко, 1895.248, VII с.
  2. Сецинский Е. Древнейшие православные церкви в Подолии / Е. Сецинский. – Каменец-Подольский : Тип. Под. губ. прав., 1890. – 50 с.
  3. Труды Подольского церковного истрико-археологического общества. Вып. 11 / под ред.: Е. Сецинского, Н. Яворовского. – Каменец-Подольский : Тип. Св.-Троицкого Братства, 1911. – 391, 105 с.
  4. Пламеницька О. А. Християнські святині Кам’янця на Поділі / О. А. Пламеницька. – Київ : Техніка, 2001. – 304 с. : іл.
  5. Будзей О. Вулицями Кам’янця-Подільського / Олег Будзей . – Львів : Світ, 2005. – 272 с. : іл.
  6. Урсу Н. О. Мистецька спадщина домініканського ордену на території України XVIIXIX ст. / Н. О. Урсу. – Кам’янець-Подільський : Видавець ПП Зволейко Д. Г., 2007. – 52 с.
  7. Задорожнюк А. Казанський собор у Кам’янець-Подільському / А. Задорожнюк, С. Копилов, М. Петров. – Кам’янець-Подільський :  ПП Мошак  М. І., 2007. – 52 с.
  8. Задорожнюк А. Б. Вірменський храм св. Миколи XVXVIII ст. у Кам’янці-Подільському (Історія пам’ятки) / А. Б. Задорожнюк, М. Б. Петров. – Кам’янець- Подільський : ПП «Медобори2006», 2009. – 64 с.

Огляд підготувала:

В. Ф. Биковська, бібліотекар історичного факультету

7110 : Переглядів взагалі - 2 : Переглядів за сьогодні

Залиште коментар