Бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Культура Візантії

  • 0

Культура Візантії

Візантійська цивілізація та її культура – унікальне явище, яке посідає чільне місце в історії європейської та світової культури.

Упродовж усієї тисячолітньої історії Візантія була центром блискучої та своєрідної культури, що формувалась під впливом римських, грецьких й елліністичних античних традицій, водночас відчуваючи культурні впливи сусідніх східних цивілізацій і тих східних народів, які входили до складу її населення, що й зумовлювало певною мірою надетнічний, космополітичний характер її культури. Крім того, розвиток візантійської культури відбувався в процесі еволюції суспільства Візантії від античності до Середньовіччя, боротьби античної і християнської ідеологій, у підсумку якої християнство стало ідеологічною основою візантійської культури. Таке переплетення європейських та азійських впливів, греко-римських і східних, античних і середньовічних християнських традицій позначилося на суспільному житті, релігійно-філософській ідеї, літературі та мистецтві Візантії, зробивши її культуру надзвичайно яскравою, багатоманітною, неповторною.

Водночас культура Візантії – це особливий, оригінальний, осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів та ін. Зокрема, своєрідність візантійської цивілізації полягає в тому, що вона відрізняється від середньовічної культури Західної Європи елементами східних цивілізацій і спадкоємністю з культурою Греції та Риму, хоча у Візантії існувала мовна та релігійна спільність. Етнічну основу цієї держави становили греки й еллінізоване населення областей, де панували грецька мова та античні звичаї.

Візантія була першою православною державою з офіційно визнаною вірою – православним християнством. На відміну від Католицької Церкви, яка панувала у суспільному житті Західної Європи, Православна Церква Візантії розглядалась як невід’ємна складова частина держави, підпорядкована «самодержавству».

Відповідно у свідомості громадян Візантії культивувався моноліт держави і церкви, а у візантійському суспільстві панував примат ідеології в усьому житті, здійснювався тотальний контроль держави і церкви за усіма життєвими ситуаціями, будь-яка свіжа думка обмежувалася регламентуючими постановами світської та церковної влади. Подібно можуть бути охарактеризовані всі соціокультурні умови, в яких розвивалася візантійська культура. Тому саме у Візантії виникла і досягла найвищого розквіту православна гілка середньовічної культури.

Водночас візантійська культура, на відміну від середньовічної західноєвропейської культури, мала риси не лише християнства, а й античної спадщини. Тому, незважаючи на всезростаючий вплив християнства, тут ніколи не згасала світська художня творчість. Освіта ґрунтувалась не тільки на Святому Письмі, а й на античних творах, які широко читали і вивчали. Взагалі істотна особливість візантійського суспільства — його тенденція до застою і ретроспекції, сліпого схиляння перед традиціями, авторитетами, стародавністю, стереотипами і штампами минулого. При виникненні ситуації історичного виклику зазвичай зверталися до античних мислителів, античної спадщини, книжники вважалися найшанованішими людьми в суспільстві. Одночасно наслідування художніх прийомів стародавніх авторів сприяло збереженню класичної грецької мови.

Найбільшим центром офіційної візантійської культури до кінця XII ст. залишався Константинополь, панівна роль якого (переважно нівелююча) завжди відчувалася в культурному поступі Візантії. З XIII ст. вагомого значення у культурному житті набули провінційні міста, зокрема Нікея. Народна культура відображена в епосі, байках і піснях, виступах скоморохів, а також у святах, що зберігали язичницькі форми.

В історії європейської та світової культури візантійській культурі належала надзвичайно важлива і помітна роль не лише тому, що стала логічним історичним продовженням греко-римської античності, своєрідним синтезом західної і східної духовної основи, а й тому, що справила великий, подеколи вирішальний вплив на формування і розвиток культури країн Південної та Східної Європи — Греції, Італії, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, України, Росії, Білорусі, Грузії, Вірменії.

Каждан А. П. Византийская культура (Х – ХII вв.) Каждан А. П. Византийская культура (Х – ХII вв.) / А. П. Каждан. – М. : Наука, 1988. – 232 с. : ил.

У книзі описується всебічна картина життя Візантійської імперії Х – ХІІ ст. Це був період економічного і культурного розквіту, час, коли в основному сформувалось те, що склало основу візантінізму. Читач дізнається про різні сфери життя візантійського суспільства, знайомиться з її різними сторонами, починаючи від природних і матеріальних умов, і закінчуючи естетичними можливостями і богословськими суперечками.

Книга розрахована на науковців, студентів вищих навчальних закладів.

Культура Византии  IV – первая половина VII в.Культура Византии : IV – первая половина VII в. / ред.: З. В. Удальцова и др. – М. : Наука, 1984. – 726 с. : ил.

У книзі розповідається про особливості економічного, соціального і політичного розвитку Візантії в IV –  першій половині VІІ ст., детально описуються особливості культури Візантії, розвиток історичної думки, літератури, архітектури, становлення музичної культури, побут візантійського суспільства.

Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів вищих навчальних закладів.

Культура Византии  вторая половина VII – ХІІ в.Культура Византии : вторая половина VII – ХІІ в. / ред.: З. В. Удальцова и др. – М. : Наука, 1989. – 680 с. : ил.

У книзі розповідається про соціальний та економічний розвиток Візантійської імперії в другій половині VII – ХІІ ст., особливості культури, розвиток історичної та філософської думки, літератури, музичної культури, правової науки, побут візантійського суспільства.

Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів вищих навчальних закладів.

Курбатов Г. Л. Византия в VI столетииКурбатов Г. Л. Византия в VI столетии : популярный очерк / Г. К. Курбатов. – Л. : Учпедгиз, 1952. – 136 с.

Автор у своїй книзі розповідає про зародження і занепад Візантійської імперії, про повсякденне життя міського і сільського населення, і військове мистецтво.

Книга розрахована на широке коло читачів.

Курбатов Г. Л. История Византии (От античности к феодализму)Курбатов Г. Л. История Византии (От античности к феодализму) / Г. Л. Курбатов. – М. : Высшая школа, 1984. – 208 с.

У книзі автор аналізує основні проблеми переходу від античності до феодалізму, розвиток тогочасного візантійського суспільства.

Книга розрахована на науковців, студентів, учителів і всіх, хто цікавиться історією Візантії.

Липшиц Е. Э. Очерки истории византийского общества и культурыЛипшиц Е. Э. Очерки истории византийского общества и культуры: VIII – первая половина IX века / Е. Є. Липшиц. – М., 1961. – 482 с.

У книзі аналізується економічне, соціально-політичне і культурне життя візантійського суспільства в  VIII – першу половину IX століття. Книга написана на основі досліджень багатьох джерел.

Розрахована на науковців, викладачів, студентів.

Литаврин Г. Г. Как жили византийцыЛитаврин Г. Г. Как жили византийцы / Г. Г. Литаврин. – М. : Наука, 1974. – 192 с.

У книзі автор розповідає про умови життя і діяльність представників різних класів і верств візантійського суспільства в ІХ – ХІІ ст. Читач дізнається про види занять візантійців, про їх суспільні і соціальні інститути, про форми організації державної і церковної влади в імперії, про характер війн, які вели візантійці, а також про особливості візантійського побуту, про сімейні відносини, виховання, свята і розваги візантійців.

Книга розрахована на науковців, студентів, учителів і всіх, хто цікавиться історією Візантії.

Удальцова З. В. Византийская культураУдальцова З. В. Византийская культура / З. В. Удальцова; отв. ред. Е. В. Гутнова. – М. : Наука, 1988. – 288 с. : ил.

Ця книга про розвиток візантійської культури протягом існування візантійської імперії (ІV – XV ст.).  Автор характеризує найважливіші особливості візантійської культури, в тому числі синтез східних і греко-римських традицій, роль античної спадщини, впливу державної влади. Особливу увагу приділяється діяльності видатних мислителів,  письменників, художників.

Книга розрахована на науковців, студентів, учителів.

Успенский Ф. И. История Византийской империиУспенский Ф. И. История Византийской империи: период Македонской династии (867–1057) / Ф. И. Успенский. – М. : Мысль, 1997. – 527 с.

У книзі зібрано неопубліковану частину цілісної праці великого візантініста, присвятивши дослідженням історії Візантії, історії Церкви усе своє життя. Автор описує детально історію Візантії, уважно простежує відносини Візантійської імперії з Росією.

Книга розрахована на викладачів, студентів, учителів.

Успенский Ф. И. История Византийской империи XI – XV ввУспенский Ф. И. История Византийской империи XIXV вв.: Восточный вопрос / Ф. И. Успенский; сост. Л. В. Литвинова. – М. : Мысль, 1997. – 829 с.

У книгу увійшла історія Росії, її політика на Близькому Сході, Балканах, її міжнародні зв’язки під знаком ідей візантінізму і православ’я.

Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів, учителів.

Виставку підготувала:

Биковська В. Ф., бібліотекар історичного факультету

15141 : Переглядів взагалі - 1 : Переглядів за сьогодні

Залиште коментар