Бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Яків Степовий – композитор, педагог, музично-громадський діяч (1883-1921)

  • 0

Яків Степовий – композитор, педагог, музично-громадський діяч (1883-1921)

Великий український народ дав людству багатьох видатних діячів літератури і мистецтва. Одне з перших місць серед митців належить українському композиторові, творцеві мелодійних романсів, майстерних обробок народних пісень, хорових творів і фортепіанних п’єс Якову Степановичу Степовому.

Степовий Я.С.Яків Степанович Степовий (справжнє прізвище Якименко) народився 20 жовтня 1883 році в місті Харкові. Родина Якименків відзначалась великою музикальністю. Батько Якова працював у церковному хорі, старший брат — Федір Якименко — навчався співу у Петербурзькій придворній капелі і згодом став відомим українським композитором. Захоплювався співами та музикою і маленький Яків. Це й вирішило долю майбутнього композитора. У 1895 р. він також був прийнятий до Петербурзької придворної капели. За час перебування в капелі (1895-1902 pоках) Степовий оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті; в той же час мріє продовжувати навчання в консерваторії.

Вступ до Петербурзької консерваторії (1902 р.) відкриває нову сторінку в житті молодого музиканта. Видатні діячі російської музичної культури

М. Римський-Корсаков, А. Лядов, у яких проходив курс навчання Степовий, прищеплювали йому інтерес і повагу до народнопісенної творчості, сприяли виявленню яскравої художньої індивідуальності майбутнього композитора. У 1909 р. Степовий закінчує консерваторію і починає працювати викладачем співів у початкових школах. У той же час він удосконалює набуті знання, співпрацює в газетах та журналах, займається творчою роботою. З’являється ряд його фортепіанних композицій: соната ре-мажор, фантазія, два рондо, збірка п’єс «Перші думки несмілого музиканта», «Прелюд пам’яті Т. Г. Шевченка». На цей же час припадають виступи Степового як піаніста в авторських концертах. З початком першої світової війни Степового мобілізують до армії і призначають писарем санітарного поїзда. Майже протягом трьох років йому доводиться нести важкий тягар солдатчини. Лише в травні 1917 р. композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії. Він приїздить у Київ і цілком присвячує себе творчій і педагогічній роботі: викладає в консерваторії музично-теоретичні дисципліни, складає підручник елементарної теорії музики.

Напружено працюючи на педагогічній і виконавській роботі, Я. Степовий знаходить час і для творчості. Він написав тоді дві сюїти для симфонічного оркестру на українські народні теми, оркестрував власний романс «Степ» та оперу «Ноктюрн» М. Лисенка, упорядкував музику до драми «Невольник» М. Кропивницького за Т. Шевченком, почав писати оперу на цей сюжет, створив ряд вокальних та інструментальних ансамблів.

Але композиторові не судилося довге життя. Організм, підірваний напруженою роботою, не зміг подолати невблаганну смерть і 4 листопада 1921 року Я. Степового не стало. Помер він у розквіті сил, не встигши здійснити ряд творчих задумів.

В історію української музики Степовий увійшов насамперед як автор малих форм: романсів, пісень, фортепіанних п’єс. У цій галузі Степовий досяг найбільшої досконалості, його майстерність у володінні простими, художньо правдивими засобами музичної виразності, взятими з скарбниці народнопісенної культури і професійної музики, заслуговує на увагу і дальший розвиток українськими композиторами.

Детальніше ознайомитись із творчістю видатного українського композитора Я. С. Степового пропонуємо переглянувши огляд літератури про композитора та його життєвий і творчий шлях.

У легкій, доступній широкому загалу читачів, формі автор Н. І. Королюк у книзі «Маленькі історії про українських композиторів ХVІІІ – ХХ ст.» [1] розповідає про найвідоміших українських композиторів. Один із розділів книги автор присвятила Я. Степовому. У ньому висвітлено дитячі роки композитора на околиці Харкова, навчання в Санкт-Петербурзі, перебування за кордоном.

Автор М. М. Михайлов у книзі «Видатний композитор Яків Степанович Степовий» [2] охарактеризував творчу спадщину Я. Степового як видатну і славну сторінку в розвитку української класичної музичної культури. Я. С. Степовий – композитор, творчість якого відзначається справжньою народністю, реалізмом, глибокою ідейною насиченістю.

Творчості видатного українського композитора присвячений нарис

Ш. Шварцмана «Яків Степовий» [5]. Автор у популярній формі розповідає про життєвий шлях цього митця, про найвидатніші його твори та про велику громадсько-музичну діяльність. Вихований на вітчизняній музичній культурі, пройшовши школу її передових митців – М. Римського-Корсакова і А. Лядова, Я. Степовий прагнув піднести і українську музику на рівень передового російського мистецтва.

Нарис Ф. Надененка «Я. С. Степовий» [3] розрахований на широке коло читачів. Автор розповідає про життєвий шлях композитора, а також характеризує найвизначніші твори композитора: вокальні твори із циклів «Барвінки», «Пісні настрою», «Музика до віршів М. Рильського». Також автор зупиняється на характеристиці інструментальної творчості композитора, зокрема на фортепіанних творах.

Творчість композитора також відображено у першій частині книги «Нариси з історії української музики» [4]. Автори цієї книги широко розкривають життєвий і творчий шлях композитора Я. Степового. Охарактеризовано романси і пісні композитора, інструментальні мініатюри – вальси, елегії, менуети, танці, пісні без слів для фортепіано тощо. В кращих мініатюрах помітні впливи аналогічних жанрів П. Чайковського, А. Лядова, Ф. Шопена, Е. Гріга. У романсах усіх циклів Я.Степового відчутні постійна увага композитора до витончених переживань особистості, тяжіння до щирої, емоційної лірики та невпинне вдосконалення усіх засобів музичної виразності. Окремо стоїть за своїм ідейним змістом один з найвизначніших фортепіанних творів Я. Степового «Прелюд пам’яті Т. Шевченка», сповнений глибокого драматизму й пристрасті.

Музика Я. С. Степового увійшла в золотий фонд української національної музичної класики. Він був різнобічно обдарованою людиною – здібним піаністом, публіцистом, визначним композитором. Пісня, романс, фортепіанна мініатюра – ось жанри, характерні для його творчості. Мрійливість – основна риса його творчості. Закінченість та рельєфність – основні ознаки його стилю.

Із творами композитора Я. С. Степового можна детально ознайомитись у трьохтомному виданні творів композитора [6].

Література:

  1. Королюк Н. І. Маленькі історії про українських композиторів ХVІІІ-ХХ ст./ Н. І. Королюк. – Київ : Райдуга, 1998. – С. 151-167.
  2. Михайлов М. М. Видатний композитор Яків Степанович Степовий / М. М. Михайлов. – Київ, 1958. – 31 с.
  3. Надененко Ф. Я. С. Степовий / Ф. Надененко. – Київ, 1950. – 20 с.
  4. Нариси з історії української музики / Л. Архімович, Т. Каришева, Т. Шеффер та ін. – Київ : Мистецтво, 1964. – Ч.1.– С. 294-300.
  5. Шварцман Ш. Яків Степовий / Ш. Шварцман. – Київ : Мистецтво, 1971. – 75 с.
  6. Степовий Я. С. Зібрання творів : у 3 т./ Я. С. Степовий. – Київ, 1964-1966.

Підготувала:

Скоропад Н. Я., бібліотекар абонементу мистецької літератури.

13061 : Переглядів взагалі - 2 : Переглядів за сьогодні

Залиште коментар