Бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Видатний майстер українського слова (до 185-річчя від дня народження Івана Нечуя-Левицького)

  • 0

Видатний майстер українського слова (до 185-річчя від дня народження Івана Нечуя-Левицького)

Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім’ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син навчився читати й писати.

nechuy-levytskyy-ivan-semenovychУ 7 років хлопчика віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. Змалку цікавився звичаями і побутом селян, пізнавав скарби українського фольклору та поезії Шевченка, що згодом яскраво відбилося в його творчості.

Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. Перед ним відкривалася духовна кар’єра, але юний магістр богослов’я рішуче від неї відмовився і, пориваючи з сімейними традиціями, викладав російську мову, літературу, історію, географію, логіку в Полтавській семінарії (18651866), гімназіях Каліша, Седлеця (18661873), Кишинева (18731884). У 1885 р. письменник вийшов у відставку, оселився в Києві і, ведучи досить замкнене життя, повністю віддався літературній праці.

Перу видатного українського письменника-реаліста Івана Семеновича Нечуя-Левицького належить ціла галерея образів селян та найманих робітників. Оповідання й повісті з народного життя – це найбільш вагома та класично викінчена сторінка його творчості. Але Нечуй-Левицький не обмежився відтворенням побуту і долі українського селянства. Перед собою письменник поставив завдання якомога глибше розкопати «непочаті рудники» українського життя, охопити типи найрізноманітніших класів і станів сучасної йому України. У численних епічних творах письменник вивів колоритні постаті міщан, чиновників, поміщиків, дрібних шляхтичів, священиків та ченців.

Вступивши на літературну ниву в 60-ті рр. XIX ст., Нечуй-Левицький одразу привернув до себе увагу читачів і критики. Вже перші його твори “Дві московки” (1868) і “Рибалка Панас Круть” (1868), повість “Причепа” (1869) відзначалися новизною характерів, яскравістю барв.

Після перших кроків письменника, що свідчили про появу сильного, молодого таланту на терені української прози, виходять з друку його нові, розгорнені полотна. В 70-ті рр. художник створює класичні твори з народного життя:

  • Не можна бабі Парасці вдержатись на селі” (1874);
  • Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти” (1875);
  • Микола Джеря” (1878);
  • Кайдашева сім’я” (1879);
  • Бурлачка” (1880).

У наступні роки, хоч творчий пульс письменника дещо слабне, він створює ряд цікавих, визначних творів (“Старі гультяї”, 1897; “Чортяча спокуса”, 1885; “Не той став”, 1896; “Сільська старшина бенкетує”, надруковано 1911р.). Окремо стоїть казка “Скривджені та нескривджені” (1892), де письменник у фантастичних образах показує суперечності між народом і самодержавством.

Багаті спостереження побуту, моралі і звичаїв духовенства знайшли повнокровне втілення у великій повісті Нечуя-Левицького “Старосвітські батюшки та матушки” (1884р. надрукована в “Киевской старине” в російському перекладі, в 1888р. у журналі “Зоря” мовою оригіналу).

Якщо в “Старосвітських батюшках…” гумор і сатира поєднані з легким сумом, то в наступних повістях і оповіданнях “Афонський пройдисвіт” (1890), “Поміж ворогами” (1893), “Київські прохачі” (1901, надрукована 1905р.) на перший план в малюнках характерів виступає авторський сарказм.

Погляд письменника неодноразово звертається до освічених кіл, до української інтелігенції. Різноманітні типи людей цієї суспільної групи, їх ідейні прагнення, суперечки постають у романах “Хмари” (1874) і “Над Чорним морем” (1890), а також у творах інших прозових жанрів (“Навіжена”, “Неоднаковими стежками”, “Гастролі”, “На гастролях в Микитянах”, “Дивовижний похорон”).

Не лише сучасність, а й сторінки української історії знайшли відображення у творах Нечуя-Левицького, що належать до різних жанрів: казка “Запорожці” (1873), повісті і науково-популярні нариси:

  • Гетьман Іван Виговський”;
  • Перші київські князі”;
  • Татари і Литва на Україні”;
  • Унія і Петро Могила”;
  • Український гетьман Богдан Хмельницький і козаччина” та ін.

Серед історичних художніх творів письменника перше місце займає роман “Князь Єремія Вишневецький” (1897, вперше надруковано 1932 р.). Образи минулого України Нечуй-Левицький відтворював і в драматичних творах (“Маруся Богуславка”, “В диму та полум’ї”).

Крім згаданих історичних драм перу Нечуя-Левицького належать комедії з міщанського побуту (“На Кожум’яках”, 1875; “Голодному й опеньки м’ясо”, 1887), які містять цікаві характеристики типів міщан, торговців, дрібних чиновників, їх звичаїв, моралі й психології. Найбільш вдалою є перша п’єса, яка у переробці М. Старицького під назвою “За двома зайцями” набула більшої сценічності й досі живе в українському театрі.

У творчій спадщині письменника є також літературно-критичні й літературно-публіцистичні статті. У відомій статті “Сьогочасне літературне прямування” (18781884) містяться цікаві роздуми про специфіку художньої творчості та роль усної поетичної традиції в літературі.

Нечуєві-Левицькому належить кілька статей і рецензій про українську літературу. Вони дають широкий огляд творчості класиків і сучасних йому українських поетів і прозаїків від Шевченка до А. Кримського, В. Самійленка і Б. Грінченка.

В роки імперіалістичної війни І. Нечуй-Левицький жив самотнім, голодним життям. На початку 1918 р. в умовах кайзерівської окупації Києва письменник тяжко захворів, згодом потрапив до Дегтярівської богадільні (будинок для перестарілих), де й скінчив життя 2 квітня 1918 р.

Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім'я : повісті Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім’я : повісті / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Школа, 2006. – 315 с.

До книжки класика української літератури, видатного письменника-демократа (1838-1918) ввійшли казка « Запорожці», оповідання « Дві московки» повісті  , « Микола Джеря» та « Кайдашева сім’я», де відобразив тяжке життя українського народу другої половини ХІХ століття, змалювавши селянство й заробітчан злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами.

Нечуй-Левицький І.  Кайдашева сім'я. ХмариНечуй-Левицький І.  Кайдашева сім’я. Хмари / І. Нечуй-Левицький. Київ : Наук. думка, 2001. 504 с.

 У повісті “Кайдашева сім’я” на прикладі життя звичайної селянської сім’ї змальовано безпросвітну темноту, що непроглядно огорнула пореформену Україну. Повість “Хмари” висвітлює процес денаціоналізації української інтелігенції, що відбувався у двох напрямках: перший – сполячення, другий – обрусіння.

Непочаті рудникиНепочаті рудники : Твори І. С. Нечуя-Левицького : навч. посіб. : в 2 кн. / упоряд., передм. і комент. Ю. Ф. Ярмиша.Київ : Грамота, 2003. – Кн. 1. – 560 с.

 До  книги в повному обсязі входять твори українського прозаїка І. С. Нечуя-Левицького: “Дві московки”, “Хмари”, “Микола Джеря”, “Кайдашева сім’я”, “Два брати”.

Непочаті рудникиНепочаті рудники : Твори І. С. Нечуя-Левицького : навч. посіб. : в 2 кн. / упоряд., передм. і комент. Ю. Ф. Ярмиша. Київ : Грамота, 2003. Кн. 2. 536 с.

 До книги в повному обсязі входять такі твори українського прозаїка І. С. Нечуя-Левицького: “Афонський пройдисвіт”, “Гетьман Іван Віговський”, “На Кожум’яках”, “Князь Єремія Вишневецький” і “Шевченкова могила”.

Нечуй-Левицький І. С. Старосвітські батюшки та матушкиНечуй-Левицький І. С. Старосвітські батюшки та матушки : повість-хроніка / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Дніпро, 1985. – 356 с.

   У повісті видатного українського письменника І. С. Нечуя-Левицького (1838-1918) з неперевершеним гумором змальовано життя українського попівства 20-40-х років минулого століття, викрито облудну мораль, зажерливість і паразитизм, духовну обмеженість старосвітських і новітніх батюшок і матушок.

Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім’я  повісті, п’єсаНечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім’я : повісті, п’єса / І. С. Нечуй-Левицький ; худож.-оформлювач А. С. Ленчик. – Харків : Фоліо, 2005. – 351 с.

Іван-Нечуй Левицький (1838 – 1918) – видатний український письменник-реаліст, перу якого належать оповідання і повісті з народного життя, що становлять найбільш вагому та класично викінчену сторінку його творчості.

Майстер слова мав на меті якомога глибше розробити «непочаті рудники» українського життя і створити правдиві образи людей з усіх верств суспільства.

Підготувала провідний бібліотекар І. І. Грінішина

36 : Переглядів взагалі - 1 : Переглядів за сьогодні

Залиште коментар