Ольга Скороходова: Шлях знайди собі широкий

  • 0

Ольга Скороходова: Шлях знайди собі широкий

До 47-ліття з часу виходу книги Ольги Іванівни Скороходової «Як я сприймаю, уявляю і розумію навколишній світ»

Скороходова О.И. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир. –  Москва : Педагогика, 1972. – 447 с.

Вчений-дефектолог, педагог, літератор, кандидат педагогічних наук. Людина воістину унікальна. Повністю сліпа і глуха, вона створила ряд наукових робіт, які зачіпають проблеми розвитку, виховання і навчання сліпоглухонімих дітей.

Ольга Скороходова стала науковим співробітником (пізніше старшим науковим співробітником) в НДІ дефектології АПН СРСР, де пропрацювала до кінця своїх днів, вона є автором наукових і науково-популярних статей; писала вірші.

Відомо, що Ольга у віці 8 років захворіла на менінгіт і втратила зір, а до 14 років і слух. З часом перестала говорити. Після смерті матері вона деякий час жила в сім’ях родичів, які і влаштували її в Школу сліпих в Одесі. Ця школа допомогла їй вижити в ті голодні роки, але займатися з сліпоглухою дівчинкою індивідуально там ніхто не вмів. Про неї повідомили в Харків професору Івану Опанасовичу Соколянському, та на початку 1925 р. Ольгу привезли в школу-клініку сліпоглухих, яку професор недавно відкрив при школі сліпих. Після того, як дівчинка звикла до нової обстановки добре організованого життя в школі, І.О. Соколянський приступив до відновлення усного мовлення Ольги, порушеного після втрати слуху.

І.О.Соколянський, організовуючи подальшу роботу з навчання Ольги Скороходової разом зі своїми співробітниками Тумалевич, Улановою та Прохоровою, поставив завдання якомога раніше навчити сліпоглухого підлітка розповідати про себе і свої переживання.
Вони не стали чекати, поки дівчинка опанує техніку письма, а тим більше методику записів, а  спробували отримати результати самоспостережень ще в той час, коли вона погано писала. Доводилося багато разів повертатися до одного і того ж  в  записах, змінюючи редакцію, але залишаючи зміст факту. Вони домагалися, щоб  Ольга  робила це самостійно.

Все, що відбувалося з дівчинкою в повсякденному житті, фіксувалося нею в щоденниках щодня. Уміння спостерігати  вміння записувати розвивалися паралельно. Робота над мовним розвитком Ольги Скороходової тривала весь час, що вона прожила в Харківській школі-клініці і складалася з постійного повернення до вже зроблених раніше записів і їх редагування. Ользі навмисне не розповідали про результати спостережень  інших людей і не давали ніяких завдань, які б могли вплинути на її спостереження. Вона вела їх абсолютно самостійно і тільки в уже записаному вигляді показувала  педагогу, але тільки для ознайомлення, а не для правок або оформлення.

За індивідуальною програмою Ольга Скороходова закінчила середню школу і задумалась про продовження освіти. У ці роки вона почала листуватися з М. Горьким, який захоплювався нею і всіляко підтримував. Вона готувалася вступати до Ленінградського педагогічного інституту, але  війна зашкодила.  Весь час окупації Ольга Іванівна прожила в Харкові в школі сліпих і вдома у своїх вчителів, а у 1944 році переїхала в Москву, де тоді вже працював після звільнення з в’язниці її вчитель І.О. Соколянский.

1947 року було опубліковано першу книгу «Як я сприймаю навколишній світ». Велику рецензію на неї написав А.Н. Леонтьєв, він звертав особливу увагу на дивовижну точність опису автором різних видів своєї чутливості – дотику, нюху, вібраційного, температурного і  смакових відчуттів, що замінили їй слух і зір. Самоспостереження О.І. Скороходової, на його думку, наочно демонстрували, як знання, які отримує людина, здатні розсунути рамки світу.

Видання книги О.І.Скороходової  помітила вся науковою громадськість, що вплинуло на розвиток радянської дефектології. У ці роки Соколянський домігся організації в Інституті дефектології дослідної лабораторії з проблем сліпоглухоти.  

У 1954 р книгу було доповнено другою частиною і опубліковано під назвою «Як я сприймаю і уявляю навколишній світ». З невеликими змінами вона була перевидана в 1956 р. У передмові до книги І.О..Соколянский описав багаторічну систему роботи з Ольгою з навчання її спостерігати і записувати ці спостереження.

Доповнений і останній за життя автора варіант книги «Як я сприймаю, уявляю і розумію навколишній світ» вийшов в 1972 р вже з передмовою Мещерякова, який очолив наукову роботу з проблем сліпоглухоти після смерті Соколянського. У цій передмові він докладно описує біографію вчителя Ольги Іванівни, І.О.Соколянського і викладає своє розуміння системи навчання сліпоглухих.

Книга являє собою збірку, що складається з трьох частин,:  “Самоспостереження” або “Як я сприймаю навколишній світ”, “Як я  уявляю навколишній світ”, і нарешті, «Як я розумію навколишній світ», і закінчується віршами авторства Скороходової. Кожна з частин – це величезна кількість описаних автором ситуацій, що відповідають на питання, винесене в заголовок. Сотні і сотні прикладів, які допомагають зрозуміти, яким чином вона сприймає світ або уявляє собі його. Так як література не художня, а приклади досить одноманітні,  читачеві може бути важко, але цікаво і пізнавально. Є розділи про предмети, про явища природи, про тварин.  Часто згадується комуністична партія і радянський уряд, проте, це була вимога часу. Зрештою, вона  насправді багато чим була зобов’язана цій системі. І, звичайно, в книзі дуже багато особистого.

Книги Ольги Скороходової перекладені багатьма мовами і широко відомі у всьому світі. Досвід її життя досі служить прикладом всім, хто потрапив у важку ситуацію, а історія її розвитку залишається неоціненним матеріалом для науки і методичним посібником для багатьох професіоналів в галузі педагогіки, психології і психіатрії.


Leave a Reply