Довідкова література у фонді читального залу № 2

  • 0

Довідкова література у фонді читального залу № 2

Довідкові видання – це друковані твори, що містять короткі відомості наукового, науково-популярного або прикладного характеру, викладені так, щоб їх можна було швидко знайти. До основних видів довідкових видань належать: енциклопедії, словники, довідники.

Енциклопедія – наукове або науково-популярне довідкове видання, яке містить найістотнішу інформацію з усіх або окремих галузей знань та практичної діяльності. Енциклопедії відображають рівень науки і культури своєї епохи. Енциклопедії поділяються на універсальні та галузеві: ВРЕ, УРЕ, Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ); Економічна енциклопедія, Українська мова тощо.

Словник – довідкове видання, що містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ними понять або з перекладом іншою мовою. Словники бувають філологічні : Словник іншомовних слів, Українсько-російський словник, і термінологічні — Фінансовий словник, Економічний словник.

Довідники – видання, що містить короткі відомості наукового, виробничого і прикладного характеру з певного питання.

Довідники є енциклопедичні – «Країни світу», «Історія України» та тематичні — «Культура сучасної української мови».

Довідкова література допомагає зорієнтуватися у потоці наукової і навчальної інформації.

Довідковий фонд читального залу № 2 представлений всіма видами довідкових видань.

За роки незалежної України розпочато роботу з нових енциклопедичних видань. Це у першу чергу Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ) – перша багатотомна енциклопедія, що правдиво, неупереджено й всебічно подає цілісний багатогранний образ України ХХ–ХХІ століть у особах, інституціях, поняттях. Видання охоплює всі сфери буття України – від географічного положення, природи, історії, політичного устрою, економіки й промисловості, науки, культури, мистецтва, літератури до спорту й молодіжної субкультури. ЕСУ вміщує статті не лише про громадян України, а й про українців, які мешкають за кордоном і стали відомими в тій чи іншій сфері життя. Не оминули в ЕСУ зарубіжних українознавців. Енциклопедія містить інформацію про національні меншини України, їхню історію, інституції, видання, відомих представників.

ЕСУ подає об’ємні статті про всі області, райони, міста та селища міського типу, в яких висвітлюється історія, природні умови, економічний стан, розвиток промисловості та сільського господарства, подаються дані про наукові та навчальні установи, заклади культури, релігійні громади, видатних уродженців цих місць. Є в ЕСУ статті про всі державні навчальні заклади і переважну більшість недержавних, про академічні установи, НДІ, про найважливіші підприємства різних форм власності.

Серед авторів ЕСУ – всесвітньо відомі дослідники, визнані авторитети у своїй галузі – провідні фахівці Національної академії наук України, галузевих академій, науковці вищої школи, мистецтвознавці, краєзнавці, видатні вчені діаспори.

На сьогоднішній день вийшло 18 томів.

У 1970-1978 рр. у видавництві «Советская энциклопедия» вийшла третім виданням Велика радянська енциклопедія (рос. Большая советская энциклопедия, БСЭ) — найвідоміша й найповніша енциклопедія, що видавалася в СРСР. За числом статей і обсягом, за кількістю друкованих знаків друге видання «ВРЕ» перевершувало всі тогочасні енциклопедії, у тому числі найвідоміші — Британіку, американську, французьку Лярусс, не зважаючи на ряд недоліків і окремих помилок щодо вірогідності і новизни відомостей. Енциклопедія витримала три видання. У фонді читального залу в наявності всі три видання. Українська радянська енциклопедія — багатотомна універсальна енциклопедія про Україну, перша республіканська енциклопедія в СРСР,  витримала два видання. У 1974 р. почало виходити друге видання УРЕ за редакцією М. Бажана, випуск якого завершено 1985 року. Видання складається із 12 тт. Новинкою цього видання став російський переклад, який почав з’являтися від 1978 року. Загальний наклад УРЕ 2 більший, ніж УРЕ 1, — 100 тис., але наклад українського видання менший (50000, інших 50 000 припадає на російське видання).

Дитяча енциклопедія (рос. Детская энциклопедия) —багатотомна, російськомовна енциклопедія, призначена для дітей. Вийшла у видавництві «Педагогіка», витримала декілька перевидань. Енциклопедія компонувалася за тематичним принципом, кожен том присвячений одній або двом темам. Енциклопедія має перекладне видання українською мовою.

У 1990-2000-х роках в Україні було здійснено ряд видань галузевих енциклопедій. Це перш за все десятитомна чорно-біла ілюстрована енциклопедія з історії України. Енциклопедія історії Украї́ни (ЕІУ) видана українською мовою в 2003—2013 роках у Києві (видавництво «Наукова думка») під егідою Інституту історії України Національної академії наук України, під головуванням Валерія Смолія.

В енциклопедії представлено відомості про видатних громадських діячів, учених, діячів культури та мистецтва, освіти, основні історичні події України, охарактеризовано життя українців в інших державах, надано відомості про окремих видатних людей планети, тим чи іншим чином пов’язаних з Україною (при цьому цей зв’язок висвітлено у статтях) та про вчених, які істотно вплинули на розвиток історичної науки. ЕІУ є працею великого колективу науковців України, в якій підбито підсумок здобуткам національної історіографії. Серед інших галузевих енциклопедій звернемо увагу на Економічну енциклопедію — першу в Україні та СНД тритомну працю вчених-економістів, що охоплює приблизно п’ятдесят економічних наук. Віддрукована у Києві видавничим центром «Академія» та Академією народного господарства у Тернополі. Розрахована на широке коло читачів. Економічна енциклопедія охоплює усі історичні періоди, водночас акцентує увагу на перехідних економіках. В енциклопедії вміщено інформацію про особливості функціонування фінансової, банківської, бюджетної систем, світової економіки, менеджменту, оподаткування, страхування, підприємництва; формування та реалізацію антициклічної, антикризової, регіональної, трудової, податкової та іншої політики держави у різних економічних системах. Важливим є висвітлення у енциклопедії становлення економіки України часів незалежності, формування власної економічної безпеки, доцільність та ефективність використання здобутків світової економічної науки в розбудові економіки України. У 2008 р. у тому ж видавництві вийшла Соціологічна енциклопедія , укладач В. Г. Городяненко. Соціологічна енциклопедія репрезентує в поняттях і термінах суть, історію і структуру соціологічного знання, розуміння суспільства як складної і динамічної соціальної системи, особливості функціонування соціальних інститутів, буття соціальних спільностей, спільнот, груп та індивідів. У ній представлено основні напрями, течії, школи, теорії соціологічної науки, специфіку, методику прикладних соціологічних досліджень, надбання класиків соціологічної науки і провідних вітчизняних учених. Містить 1042 статті.  Юридична енциклопедія — перша в Україні багатотомна систематизована наукова робота про державу і право. Спільна робота Інституту держави і права ім. Корецького, Національної академії наук України та видавництва Українська енциклопедія. Складається з шести томів. Загальна кількість статей — 10006. Розрахована на широке коло читачів.

Із видань попередніх років заслуговує уваги Философская энциклопедия — радянська галузева п’ятитомна енциклопедія, що вийшла в 1960-1970 роках у видавництві «Радянська енциклопедія» за редакцією академіка Ф. В. Константинова. Редакція поставила перед собою завдання «дати систематичний звід знань з історії філософії і соціології, по діалектичному і історичному матеріалізму, з філософських питань сучасного природознавства і психології, з питань логіки, етики, естетики, історії релігії та атеїзму.

За словами директора Інституту філософії РАН і головного редактора Нової філософської енциклопедії академіка В. С. Стьопіна, Філософська енциклопедія «… була своєрідним переходом від кондового марксизму до більш-менш нормальної філософії».

Як зазначено вище, словники поділяються на філологічні та термінологічні.  У 1970–1980 роках  побачив світ одинадцятитомний Словник української мови (СУМ-11) — перший в історії великий тлумачний словник української мови. Укладений колективом працівників Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом академіка Івана Білодіда.

Словник відбиває стан української літературної мови від Івана Котляревського до кінця 1970-х років. Містить 134 058 слів. Крім загальновживаної лексики і фразеології, СУМ охоплює також значну частину лексичного складу мови, що відійшла до пасивного мовного фонду, але свого часу активно вживалася і тому засвідчена як у фольклорі, так і в творчості майстрів слова; фіксуються у словнику часто вживані діалектизми та слова, що стоять на межі літературного вживання.

Включаючи великий і різноманітний щодо походження, функціонування і стилістичного застосування лексико-фразеологічний матеріал, СУМ має нормативне спрямування.  На сьогодні деякі тлумачення зі словника застаріли, оскільки значення слів розкривалося у словнику із позицій марксизму-ленінізму — тогочасної державної ідеології. Частково застарів і правопис словника, оскільки правописом 1993 року було повернуто літеру «Ґ» та змінено написання деяких власних назв, похідні яких є у словнику (аргентінськийаргентинський, бразілецьбразилець тощо).

Лауреатом конкурсу «Книжка року — 2001» в номінації «Енциклопедія» став Великий тлумачний словник сучасної української мови (ВТССУМ) — містить близько 250 тисяч слів і словосполучень. Головний редактор — В’ячеслав Бусел. Рекомендований Міністерством освіти і науки України.  Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики (вийшов у видавництві «Ірпінь», у 2004 р. головним редактором якого являється теж В. Т. Бусел), укладений на основі сучасного Українського правопису, враховує лексичний матеріал, представлений у майже всіх орфографічних, тлумачних, енциклопедичних, термінологічних, фахових, галузевих словниках та енциклопедіях (понад 40), виданих в Україні у другій половині XX — у перші роки XXI століть. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики певною мірою розв’язує питання повнішого відображення лексики сучасної української літературної мови. У видавництві «Наукова думка» у 1993 році вийшов Фразеологічний словник української мови у 2 книгах. Це перший академічний фразеологічний словник, що найповніше відображає загальновживану фразеологію сучасної української мови. Значення фразеологічних одиниць ілюструється цитатним матеріалом. У словнику подається всебічна лексикографічна характеристика фразеологізмів. Протягом 1982—2012 років Інститут мовознавства імені О. О. Потебні видав шість томів Етимологічного словника української мови у семи томах. У словнику подаються основні відомості про етимологію (походження і генетичні зв’язки) слів сучасної української мови. Характерною ознакою Словника є великий обсяг охоплених ним лексичних матеріалів. У Словнику знаходять етимологічне висвітлення зафіксовані в ХIХ і ХХ ст. слова української літературної мови і українських діалектів.

Серед філологічних словників, які побачили світ у 2000-х роках слід відмітити принципово нову лексикографічнуу працю, яка належить до категорії фундаментальних академічних словниківце Орфоепічний словник української мови  в 2 томах, видання 2001 року ( укладач  М.М. Пещак, київське видавництво «Довіра». Також Словник іншомовних слів за ред. С. Я. Єрмоленко ( Харківське видавництво «Прапор», 2012рік.  Словник містить близько 35 тисяч слів і словосполучень. У словнику представлено іншомовні слова, що зустрічаються в повсякденному житті, а також терміни із різних галузей знань. Словникова стаття містить граматичну та стилістичну інформацію про запозичення, фіксує його значення, що склалися давно, а також ті, що розвинулися в останні роки. Новизну пропонованої лексикографічної праці визначає подання словотвірних можливостей кожного із запозичень, прикладів уживання слова. Словник розрахований на широке коло читачів.

Літературознавчий словник-довідник

У словнику-довіднику розкрито зміст основних філософсько-естетичних категорій, літературознавчих, лінгвістичних, психологічних понять, які характеризують специфіку художньої літератури, її функціонування у суспільстві. Подано інформацію про українські альманахи і літературно-мистецькі часописи, об’єднання письменників і стильові течії у світовому письменстві. Добір термінів здійснювався з огляду на їх теоретичну значущість, сферу і частоту вживання. Тому до словника не потрапили поняття функціонально пасивні або вживані поза межами української літератури, видання, пам’ ятки, які мали локальне поширення. Це стосується і деяких літературних шкіл. З цих міркувань не було включено і терміни феноменологічної естетики, структуральної поетики, металінгвістики, культурної антрополорй, психоаналітичної критики, оскільки кожна із цих галузей знань може претендувати на свій словник.

У структуру другого видання включено поняття з урахуванням нових реалій в літературі й літературознавстві.

Термінологічнісловники з різних галузей знань: економіки, педагогіки тощо. Головне завдання таких словників — подати коротке, але цілком достатнє і доступне пояснення термінів і понять тієї чи іншої сфери діяльності, галузі знань.

Довідникимістять стислі відомості з певних питань. Наприклад, енциклопедичний довідник, у якому подається інформація про всі країни світу —  Юрківський В. М. Країни світу, виданий у 1999 р.

У 2004 р. львівське видавництво «Новий Світ-2000» запропонувало тематичний  навчальний словник-довідник за редакцією В. М. Пічі — Соціологія: терміни,поняття, персоналії. Це видання стало першою спробою запропонувати українській громадськості довідник з питань соціології.  До тематичних довідників можна віднести і Словник-довідник з культури мовлення (вийшов у Кам’янці-Подільському, 2003 р. упорядник П. Є. Ткачук).

Підготувала провідний бібліотекар читального залу № 2

Пшетаковська О. І.


Leave a Reply