Часопис Поділля «Край Кам’янецький»: віхи становлення

  • 0

Часопис Поділля «Край Кам’янецький»: віхи становлення

Край Кам’янецький

Регіональна газета «Край Кам’янецький» – періодичне видання, яке зародилося у радянську добу в історії української преси і відноситься до партійної преси. Літопис історії видання починається із часопису «Червоний кордон», перший номер якого вийшов у світ 1 травня 1924 року. Свою історію із часописом пов’язує і обласна газета «Подільські вісті», проте «Край Кам’янецький» є прямим нащадком «Червоного кордону».
Часопис «Червоний кордон» – головний друкований орган Кам’янець-Подільського окружного парткому КП(б). Упродовж існування він декілька разів змінював свою належність: з вересня 1925 по 1930 рік – друкований орган окружного парткому для мешканців Кам’янець-Подільського та Проскурівського округів; з 1930 по вересень 1937 року – видання Кам’янець-Подільського районного комітету КП(б)У та райвиконкому, а з вересня – офіційне видання Кам’янець-Подільського обласного комітету КП(б)У та облвиконкому. Першим головним редактором був С. Божко. Час від часу видання змінювало свій обсяг, оформлення, розширювало регіональні межі, функції й завдання, регулярно містило багато змістовних матеріалів. Наприклад, 6 травня 1924 року Кам’янецький Окрвиконком ухвалив «визнати обов’язковою для всіх державних і приватних торговельно-промислових підприємств, починаючи з ІІ розряду, а також установ, знаходячихся в Окрузі, передплату на часопис «Червоний кордон» [1, с.1]. Часопис був загальнообов’язковим для передплати, яка складала для державних і приватних установ 6 карбованців на рік та для членів комнезамів, сільбудинків, селян, робітників і червоноармійців 4 карбованці і 20 копійок на рік. Він виходив двічі на тиждень кожного четверга та неділі, накладом 1500 примірників від двох до шести сторінок.
На той час у часописі окремих рубрик не виділялося. На першій сторінці друкувалися найголовніші матеріали: медичної («Треба лікуватися»), військової («Последний нинешний денечек», «Готуймось до учебних зборів!») тематики. Автори матеріалів незавжди зазначали своє авторство, вони могли підписатися криптонімами «С.Б.», «А.Б.», або без імені: Бургомистров, Максименко, Зазуляк.
Майже завжди на останній сторінці часопису друкувалися оголошення та реклама, яка публікувалася під виглядом оголошень.
Часопис висвітлював події, що відбувалися за межами СРСР. 11 травня 1924 року перша сторінка була повністю присвячена подіям зарубіжжя. У матеріалах «Нам не первина», «На “культурному” Заході», «В Німеччині голосують» йдеться про вибори, комунізм у різних країнах світу, військові події. Наприклад, інформаційна замітка «Як б’ють по культурному», що надана інформаційним агентством ТАРС: «…Арештовані співробітники нашого торговельного представництва у Берліні находяться у кошмарних умовах. Арештованого Маєра побито в тюрмі так погано, що внаслідок внутрішього кровотоку втратив зір.» [2, с.1].
Велике значення для часопису став улітку 1927 року прихід у редакторський колектив Володимира Павловича Бєляєва. Він послідовно очолював декілька відділів, зокрема театральний. Проте у 1929 році В. П. Бєляєва призвали на військову службу і він змушений був покинути роботу у «Червоному кордоні».
Часопис «Червоний кордон» своїми матеріалами охоплював значну частину Поділля та повідомляв про події, що відбувалися у СРСР. Владі більшовиків потрібен був журналістський колектив, який би виконував усі накази органів влади. Можливо саме тому, авторський колектив газети постійно змінювався. Журналіст виконував роль агітатора та пропагандиста, часопис як і всі тогочасні видання був заангажований, повністю підкорений владі. Тому недивно, що публікації часто були з підтасованими фактами, пропагували ідеї нової політики, встановлювався культ особи Леніна.
Схожими до сучасних інформаційних блоків у часописі були короткі замітки, які об’єднувалися у блоки під одним заголовком: «Новини. У нас», «У панів», «Селянське життя». У одному блоці було від 4 до 20 повідомлень. Розміром вони сягали від одного до десяти речень. Згодом з’явилася постійна рубрика «Новини. У нас».
Вперше у часописі з’являється некролог «Вічна тобі пам’ять, товаришу-сусідо!». Йшлося про смерть молодого польського комсомольця тов. Енгеля, який був закатований польською владою за те, що він убив провокатора польської дефензиви свого товариша по школі Лучака [3, с.1].
Однією з найцікавіших рубрик була «За червоним кордоном». У маленьких повідомленнях йшлося про події, що відбувалися у зарубіжжі. Наприклад, новини з Румунії. В одній з заміток розповідалося про найгучніші тогочасні сутички селян та жандармерії, польсько-румунські політичні відносини, судові процеси.
У блоку заміток трапляється і огляд преси. Зокрема, це англійська газета «Вестміністер». У матеріалі розповідається про те, що повідомляє газета, наводяться окремі невеличкі цитати. Пізніше з’являється рубрика під назвою «В газетах пишуть», де описуються матеріали із інших видань, зокрема «Правда», «Більшовик» та інші.
У часописі практикувалася публікація звітів. Наприклад, у матеріалі «Стан споживчих товариств Кам’янеччини» [4, с.3] П. Білінський подає інформацію про споживчі товариства Кам’янеччини у вигляді великого інформаційного звіту.
Велика увага приділяється проблемі села. Майже у кожному номері газети відводиться шпальта, де публікуються матеріали про проблеми села, визначних працівників, досягнення. Наприклад, замітка «Скільки води висмоктали буряки»:
«В цім році на досвідній станції переводились досліди над тим, скільки буряки висмоктали з землі води.»[ 5, с.2].
Отже, у часописі розглядалися питання соціально-економічного, політичного та партійного становища регіону; діяльність шкіл, бібліотек, музеїв, ВНЗ. Часопис містить багато змістовного фактичного матеріалу, необхідного для використання істориками та краєзнавцями у вивченні Поділля. Оскільки часопис належить до партійної преси України, він має велике історичне значення як приклад розвитку періодичних видань у регіонах радянської держави.
26 лютого 1930 року часопис «Червоний кордон» починає видавати окрему газету, присвячену проблемам села. Це «Колективіст Прикордоння»  орган Кам’янецького Райпарткому, Райвиконкому та РайКНС на Кам’янеччині. Газета виходила кожного третього дня тижня і саме з неї розпочинається історія «Краю Кам’янецького» як окремого видання. Газета була переважно спрямована на публікацію інформації про сільське господарство, жителів села, тому сам редакційний колектив називав її «колгоспівською газетою». Відповідальним редактором був Ротштейн. Газету «Колективіст Прикордоння» видавав часопис «Червоний кордон», тому між ними було багато спільного. Передусім, це манера написання матеріалів, у яких журналісти віддзеркалювали інформаційну політику влади. Коли «Червоний кордон» прославляв усю тогочасну систему, то завданням «Колективіста Прикордоння» можна назвати лише «прославляння» колгоспників сільського господарства.
У газеті «Колективіст Прикордоння» не було різноманітності жанрів. Переважно усі матеріали подавалися у вигляді невеликих інформаційних повідомлень, наприклад, матеріал «На чорну дошку таких членів сільрад»:
«За постановою загальних зборів земгромади с. Цибулівка організован союз. До союзу вступили бідняки та середняки.
Замість того, щоб сільрада вела перед у справі колективізації, остання пасе задніх. З 9 членів сільради до союзу вступило лише 2. Останні члени сільради не вступили і досі.
Таких членів сільради треба переобирати» [6, с.3].
Цікавою заміткою газети «Колективіст Прикордоння» стала близька до сучасного репортажу публікація В. Лозінського «Як в Шутнівцях – зводку писали»: «Кілька годин верховець їздив по с. Шутнівцях розшукуючи правління сества, аби дали зводку що зроблено в справі мобілізації коштів, а «правлінці» в цей самий час «працювали» аж чуби мокрі, сьому пляшку допивають…»[7, с.4].
Газета «Колективіст Прикордоння» мала велике значення для мешканців села, адже саме вона надавала їм основну інформацію про події, що відбувалися в районі, інформувала про нові закони та нововведення. Звичайно, її недоліком було те, що вона не могла бути настільки об’єктивною і мати право повідомляти на своїх шпальтах усю правду. Будь-який матеріал носив у собі агітаційний характер, пропаганду тогочасної влади, політичного, державного устрою. Проте ця особливість була притаманна усім виданням радянського періоду. Наприклад, повідомлення «Про довготермінові позики сільському господарству» інформувало селян про нововведення:
«Згідно постанови президії Окрвиконкому та Кам’янецького РВК для колгоспів, союзів та індивідуальних господарств Кам’янецького району намічені довготривалі позики в сумі 513554 крб. Кредити розподіляються слідуючим чином: для колгоспів, артілів та созів – 501207 крб. для фонду регулювання бідноти та для тяглової сили – 6447 крб. та для біднцьких індивідуальних господарств на тяглову силу – 1900 крб.» [8, с.1].
Окремим етапом у історії «Краю Кам’янецького» стала газета «Сталінський клич» органу Кам’янець-Подільського райкому КП(б)У та виконкому районної Ради депутатів трудящих. Вона виходила українською мовою двічі на тиждень. Ціна одного примірника була 15 копійок. Посаду головного редактора займав С. Кислий, а з 1955 року І. Романюк.
Як і всі місцеві газети на теренах СРСР «Сталінський клич» інформував про події відновлення країн після війни, що є характерною ознакою радянської преси. Дійсне зображення життя не було прийнятним, адже існували «приховані» параметри, виходити за які було рівноцінно звільненню з роботи або й ув’язненню. Радянський читач змушений був сприймати завуальовану інформацію, адже іншого джерела, щоб дізнатися про події в районі та країні зокрема, просто не було. Партійне керівництво вирішувало, якою має бути газета, про що писатимуть журналісти. Саме така політика стала нормою для усіх тогочасних видань.
Що ж до газети «Сталінський клич», то вона, як і її попередники, належить до партійної преси. Завдяки газеті, на місцевому рівні партійна номенклатура могла повертати ті порядки, що існували до війни, адже преса була безпосереднім засобом впливу серед населення. Тематика та проблематика публіцистичних виступів у газеті була традиційною, проте слід наголосити про появу на сторінках газети повідомлень у вигляді коротких або розширених інформаційних заміток, у яких йдеться про заходи, що були вжиті в аграрному секторі та висвітлюють різноманітні соціальні проблеми.
Наприклад, у замітці Петренка «Негайно покращити догляд за тваринами» засуджуються робітники колгоспу в селі Сокіл, які начебто нераціонально використовують корми для тварин:
«В колгоспі ім. Сталіна, села Сокіл за останній час послаблено боротьбу за належний догляд тваринництва.
Тут особливо гостро треба було б поставити питання про раціональне витрачання кормів за призначенням, але старший конюх Дерев’яшко Михайло лише спостерігає як корм йдуть направо й наліво і ніяких заходів до припинення цього неподобства не вживає. Потурає цьому також зав. фермою Горощук Дем’ян і голова правління колгоспу Брешлей.
Такий безгосподарчий стан по догляду за тваринництвом у зимовий період треба негайно виправити, а винних у неправильному витрачанні кормів притягти до відповідальності»[9, с.2].
Така публікація інформує про проблему в інших колгоспах під страхом викриття і загальнолюдського осуду.
Особливим був новорічний номер газети. У ньому друкувалися вірші на новорічну тематику: «Сорок сьомий» С. Білявського, «З новим роком» П. Пірогова [10, с.2], завдяки яким читач міг відчути інформаційну розрядку.
Яскраво висвітлюються у газеті вибори до Верховної Ради УРСР 9 лютого 1947 року. Темі виборів був присвячений увесь номер. Зокрема, подавалися поради для складання і уточнення списку виборців: «Списки виборців» [10, с.2], «Трудящі району висувають кандидатів у депутати Верховної Ради УРСР» [11, с.1].
Практикуються і передруки з інших газет. Наприклад, у номері від 4 січня 1947 року передруковано есе невідомого автора «Голова колгоспу» із газети «Колгоспник України». Також газета використовує інформацію, надану інформаційними агентствами, переважно ТАРС та РАТАУ. Наприклад, 4 травня (№35) 1948 року опубліковано матеріал «Вся країна святкувала 1 травня» [12, с.1], який надало агентство ТАРС. Інформацію з інших регіонів УРСР надає інформаційне агентство РАТАУ.
Описується і життя району. Наприклад, у розширеній замітці «Білять хати» В. Банішевський описав приготування до свята Першого травня:
«Готуючись до свята трудящих – Першого травня, колгоспники артілі «Червоний трудовик» с. Патринець побілили свої хати, відремонтували огорожі та заклали квітники.
Закінчують побілку хат та громадських будинків члени артілі «Нове життя» с. Рогізна. Поряд з цим кожен колгоспник на своїй садибі посадив 5-10 фруктових дерев. 404 хати побілено в колгоспі ім.Леніна с. Вихвитнівець. Спеціальна шляхова бригада по ремонту шляхів наполегливо працює на впорядкуванні вулиць села та шляхів. Кращі майстри шляховики Мусій Лодаренко, Казимир Шевчук, Станіслав Шедловський щоденно виконують норми виробітку на 190-200 процентів. Колгоспники посадили на шляхах та колгоспному саду понад 2000 фруктових і декоративних дерев.» [13, с. 1].
Вводиться рубрика «Хроніка культурного життя», де публікуються переважно невеликі матеріали про культурне життя району. Наприклад, замітка А. Гідрова «Концерти та доповіді для колгоспників»:
«Група артистів районного будинку культури (керівник групи тов. Брезіцький) вже побувала в цьому році в 65 колгоспах і провела 125 концертів для колгоспників.
З великим успіхом пройшли концерти в колгоспах «Перемога» с. Баговиця, ім. Кагановича с. Жванець, ім. Леніна с. В.Панівці і інших. Найбільш заслужені відгуки про виконання ролей в скетчах, радянських пісень та художнього читання здобули артисти Євгенія Храмова…» [14, с.1].
На відміну від своїх попередників, у часописі «Сталінський клич» було чимало рубрик, наприклад, «Хроніка культурного життя», «Партійне життя», «За рубежем», «Замість фейлетону», «Вісті з колгоспів», «Нам пишуть», «По нашому району», «По Радянському Союзу», «Малий фейлетон», «Наш календар» та інші. Окремо велася літературна сторінка, де публікувалися твори місцевих письменників.
Постійною рубрикою була рубрика «Малий фейлетон», у якій друкувався Панько Привольний. Його фейлетони були соціальної тематики і викривали явища дійсності.
Найчастіше у газеті друкувалися Н. Дорофєєв, Є. Стопчак, А. Сидоренко, Панько Привольний, М. Шкларук, Д. Григор’єв, Я. Ткачук, С. Соловйов, Л. Яценко, С. Сивак, М. Михайлов, В. Банішевський та інші. На сторінках газети друкувалися вірші П. Тичини, М. Рильського.
«Радянська Кам’янеччина» – орган Кам’янець-Подільського райкому КП України та районної ради депутатів трудящих Хмельницької області. Газета перебрала всі традиції своєї попередниці, незмінними залишився і редакторський колектив, як і раніше його очолював І. Романюк, заступником головного редактора був Х. Бейдер. Із новою назвою газета ожила. З’явилося набагато більше ілюстрацій, тепер на кожній шпальті їх було кілька. Змінився і вигляд видання. Газета почала видаватися у зменшеному і більш зручному для читання форматі.
Матеріали збільшилися за обсягом. На першій шпальті – інформації, які відбувалися не лише району, а й СРСР. Наприклад, на передовиці був опублікований матеріал інформаційного агентства ТАРС «Підсумки радянсько-китайських переговорів»:
«…У спільній радянсько-китайській Декларації, підписаній Головою Ради Міністрів СРСР М.О.Булганіним і Прем’єром Державної Ради та Міністром Закордонних Справ КНР ЧжоуЕнь-лаєм, говориться, що зустрічі, розмови і переговори проходили в атмосфері сердечності, щирості і дружби…» [15, с.1].
Цікавою і новою рубрикою була «Кам’янецький їжак». Вона мала розважальний характер. Тут друкували анекдоти, викривальну, гумористичну поезію, фейлетони. Також читачі могли публікувати у колонці свої скарги. Наприклад, матеріал «Невирішена проблема», авторами якої була група молоді:
«…А от є у Вихватнівцях секретар комсомольської організації М.Рибак, яка дивиться на це серйозніше.

Що? Бажають комсомольці на збори зібратись, поговорити? І що їм говорити, мало вони між собою говорять? Почекають! І от чекають. З весни 1956 року, незабаром нова весна прийде, роботи немає і зборів немає. Є тільки оголошення – на збори. Зійдуться комсомольці і розійдуться. Які ж збори без секретаря? А Марія Рибак не приходить…» [16, с.4].
Друкуються і великі за обсягом твори, наприклад, повість Миколи Кубрака «Любов до життя» [17, с.3 ].
Постійною рубрикою була «Листи сільських кореспондентів». Наприклад, лист жителя с. Княгинин «Зустріч з цілинником»:
«Нагорянську середню школу відвідав Валерій Кушнір, який після закінчення її в 1954 році поїхав працювати на цілинні землі. Він розповів учням про почесну працю цілинників, про трудове життя молодих патріотів. Сам В.Кушнір за відмінну роботу став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. З великою увагою слухали учні розповідь свого односельчанина. В багатьох з них виникли думки і самим побувати на цілині» [18, с.3].
Рубрика «По нашому району» складалася з блоку заміток, у яких публікувалася інформація з життя району. Це могли бути незначні події, розповіді про екскурсії. Таку замітку підготувала викладач фізики О. Єрмакова під заголовком «Цікава екскурсія»:
«Учні десятого класу Нагорянської школи побували на екскурсії в районному центрі. Десятикласників добре зустріли у міському відділі зв’язку і дали їм вичерпні пояснення. Так, інженер т. Присяжний розповів про апаратуру радіовузла. Начальник телеграфа т. Михайлин і старший станційний технік т. Горбовський задовольнили допитливість учнів, дохідливо і зрозуміло пояснивши їм принципи роботи телеграфа…» [19, с.2].
Отже, газети «Колективіст Прикордоння», «Сталінський клич», «Радянська Кам’янеччина» – видання, на яких будувалася історія газети «Край Кам’янецький». Газета набувала практичного досвіду, здобувала авторитет серед постійних читачів. У свій час вони були чи не єдиним джерелом інформації для жителів району, з’єднуючи звичайного сільського мешканця із зовнішнім інформаційним світом.

Список літератури

  1. Червоний кордон. – 1924. – 8 трав. (Ч. 3). – С. 1.
  2. Там само. – 11 трав. (Ч. 4). – С. 1.
  3. Там само. – 15 черв. (Ч. 14). – С. 1.
  4. Там само. – 3 лип. (Ч. 19). – С. 3.
  5. Там само. – 17 серп. (Ч. 32). – С. 2.
  6. Колективіст Прикордоння. – 1930. – 19 берез. (№ 7). – С. 3.
  7. Там само. – 23 берез. (№ 8). – С. 4.
  8. Там само. – 30 берез. (№ 10). – С. 1.
  9. Сталінський клич. – 1947. – 1 січ. (№ 1). – С. 2.
  10. Там само. – 4 січ. (№ 2). – С. 2.
  11. Там само. – 11 січ. (№ 3). – С. 1.
  12. Сталінський клич. – 1948. – 4 трав. (№ 35). – С. 1.
  13. Там само. – 27 квіт. (№ 32). – С. 1.
  14. Там само. – 21 трав. (№ 40). – С. 1.
  15. Радянська Кам’янеччина. – 1957. – 25 січ. (№ 10). – С. 1.
  16. Там само. – 27 січ. (№ 12). – С. 4.
  17. Там само. – 3 лют. (№ 15). – С. 3.
  18. Там само. – 8 лют. (№ 17). – С. 3.
  19. Там само. – 10 лют. (№ 18). – С. 2.

Огляд підготувала:
провідний бібліотекар сектору рідкісних видань Н. Д. Крючкова


Leave a Reply