Іван Огієнко – особистість, яка становить окрасу нації

  • -

Іван Огієнко – особистість, яка становить окрасу нації

Я робив, що міг, решту дороблять наступники.

(Митрополит Іларіон)

Випускник Імператорського університету Св. Володимира (1909 p.), визначний учений-історик, поет, громадсько-політичний і церковний діяч, міністр освіти та фундатор Камянець-Подільського українського державного університету, ісповідань УНР, митрополит Української автокефальної церкви.

Народився І. І. Огієнко 15 січня 1882 року в містечку Брусилові Радомишльського повіту Київської губернії. У 1896 році закінчив початкову школу і вступив до чотирирічної військової фельдшерської школи в Києві. По закінченні цієї школи він почав шестирічну обов’язкову службу в лікарні з обов’язком вступити на медичний факультет Університету Св. Володимира в Києві, а згодом І. І. Огієнко переходить на історико-філологічний факультет. З 1905 року починається його активна наукова та громадська робота, зокрема співробітництво в київських виданнях («Громадська думка», «Рада»), участь у діяльності «Просвіти» та заснованому М. Грушевським Науковому товаристві імені Шевченка в Києві. В 1909 році І. І. Огієнко з відзнакою закінчує повний курс навчання в університеті, а вже в 1911 році його затверджують на кафедрі російської мови та літератури професорським стипендіатом. У 1915 році після складання магістерських іспитів Огієнку присвоюють звання приват-доцента цієї кафедри. А у квітні 1917 року І. І. Огієнко, один з перших викладачів Київського університету, переходить на викладання українською мовою і практично розпочинає читати новий курс «Історія української мови».

З утворенням Центральної Ради в Києві Огієнка обирають членом ради новоутвореного Міністерства освіти. Він виступає з ініціативою про заснування Українського народного університету, який був відкритий у жовтні 1917 року, а у серпні 1918 року перетворений на Український державний університет. До урочистого відкриття цього навчального закладу професор І. І. Огієнко розробляє новий курс лекцій «Українська нова культура». Постала гостра проблема запровадження української мови в державні інституції, навчальні заклади, церкву. У Києві одна за одною великими тиражами виходять навчальні книги, автором яких був Огієнко: «Рідна мова в українській школі» (1918), «Українська граматика» (1918), а також «Наглядна таблиця українського правопису» (1917).

У січні 1918 р. І. Огієнко долучається до реалізації нового грандіозного проекту – організації системи вищої школи в Україні, його включено у відповідну комісію, створену на базі УНУ. Врешті 12 травня 1918 р. призначено відповідальним за відкриття філіалу університету в Кам’янці-Подільському, а 22 травня – в. о. ректора майбутнього навчального закладу. На нього покладено обов’язки голови комісії MHO Української Держави із заснування у провінційному місті Державного українського університету.

У 1920 році виїхав у Західну Україну і поселився біля Львова. У 1924–1926 роках викладав українську мову і літературу в учительській семінарії у Львові, а в 1926 році він був запрошений до Православного богословського відділу при Варшавському університеті. Заснував і редагував у Варшаві журнали «Рідна мова» (1933–39) і «Наша культура» (1935–37), які сприяли популяризації української культури, виступали проти русифікаторської політики тогочасного керівництва Радянської України.

У жовтні 1940 року на соборі українських православних єпископів І. І. Огієнко висвячений (під ім’ям Іларіон) архієпископом Холмським і Підляським. Тільки за 1940–1941 роки Митрополит Іларіон спромігся повернути 62 церкви та відновити 117 парафій, які у довоєнний період було забрано у православних і переосвячено у католицькі храми. В усій єпархії було введено українську мову, яка фактично набула офіційного статусу. Саме стараннями І. І. Огієнка було віднайдено Холмську Чудотворну ікону Божої Матері і 3 березня 1943 року урочисто внесено до кафедрального собору Холма.

Влітку 1944 року Огієнко змушений емігрувати до Швейцарії, а у вересні 1947 року – до Канади. З переїздом до Канади почався новий етап видавничої діяльності І. І. Огієнка, який тривав практично до початку 70-х років ХХ століття. Вже через два місяці після його облаштування у Вінніпезі, у листопаді 1947 року почав виходити редагований Огієнком місячник «Слово істини». З 1951 року відроджується у Вінніпезі започаткований у Варшаві часопис «Наша культура», який з 1953 року став називатися «Віра й культура», оскільки поновилося засноване Огієнком у Лозанні видавництво української книжки «Наша культура». У 1951 році його обирають першоієрархом Української Православної церкви в Канаді. Митрополит Іларіон доклав чимало зусиль для організації та розбудови українського національно-культурного та релігійного життя в Канаді. Заснував Теологічне товариство (тепер Теологічне товариство Митрополита Іларіона), здійснив реорганізацію богословського факультету Манітобського університету, перетворивши його в Колегію імені св. апостола Андрія, очолював Науково-Богословське товариство, розгорнув велику науково-дослідницьку та видавничу діяльність. За Іларіона було проголошено Акт об’єднання трьох українських автокефалій за кордоном.

І. І. Огієнко здійснив перший автентичний переклад Святого Письма українською мовою. Цим митрополит Іларіон забезпечив право українського народу на звернення до Бога рідною мовою, заклав підвалини організаційного оформлення української православної автокефалії та національно-мовної єдності українців України і діаспори. Помер професор І. І. Огієнко 29 березня 1972 року. Тіло його поховано на православній секції цвинтаря Св. Воскресення – на кладовищі Глен Іден у Вінніпезі.

Твори Івана Огієнка

Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу : курс читаний в Українськім народнім університеті / Іван Огієнко. – Катеринослав : Українське вид-во в Катеринославі, 1923. – 272 с.

Улітку 1918 український вчений, митрополит, політичний, громадський і церковний діяч Іван Огієнко виступив засновником і став першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету, в якому пізніше почав читати курс лекцій “Українська культура”. Саме за цими лекціями і видана ця книга. У ній містяться матеріали на тему культури давньої України.

Іларіон (митрополит). Книга нашого буття на чужині : ідеологічно-історичні нариси / Митрополит Іларіон. – Вінніпег : Українське Наукове Богословське т-во, 1956. – 167 с.

Автор у нарисі розповідає про нелегке життя українських емігрантів на чужині. І. Огієнко описує, як важко в чужій країні зберегти свою національну ідентичність, свою культуру, свою мову.

Іларіон (митрополит). Наш бій за державність : історична епопея / Митрополит Іларіон. – Вінніпег, 1962. – 224 с.

У книзі автор описує споконвічну боротьбу за найголовнішу і найсвятішу ідею українського народу, від довгих віків унаслідувана, це: Незалежна Українська Держава.

Іларіон(митрополит). Служити народові – то служити Богові : богословська студія / Митрополит Іларіон. – Вінніпег : Вид. «Нашої культури», 1965. – 119 с.

Твори, залучені до цієї книги, розкривають читачеві одну із граней воістину безцінного таланту, думки і слова автора, уречевлених у неосяжній богословській тематиці. Як учений і предстоятель цілої церкви, митрополит Іларіон був ближчим до Бога, тому так проникливо, переконливо, доступно й зацікавлено міг донести нам все те, що пов’язане з глибинною сутністю створеного Всевишнім світу та найвеличнішої і найдосконалішої його ікони – Людини.

Іларіон (митрополит). Українська патрологія : підручник для духовенства і українських родин. Ч. І–ІІІ / Митрополит Іларіон. – Вінніпег : Вид. «Нашої культури», 1965. – 164 с.

У книзі І. Огієнко розповідає про початок зародження християнізації світу, про перші зародки Української православної церкви на українських землях, про шанобливе ставлення християнського світу до своїх Святих.

Іларіон (митрополит). Слово про Ігорів похід : літературна монографія / Митрополит Іларіон. – Вид 2-ге, доп. – Вінніпег : Вид. т-ва «Волинь», 1967. – 250 с.

Об’єднана спільною назвою збірка складається з кількох взаємно зв’язаних між собою праць автора: ґрунтовного дослідження про вершинний твір української літератури XII століття «Слово о полку Ігоревім», давнього тексту пам’ятки і її дослівного перекладу сучасною українською мовою, тлумачного словника застарілих слів, історико-географічних приміток та авторського поетичного переспіву Слова. Це робить книгу зручною і доступною в користуванні. Смислова домінанта Огієнкового дослідження концентрується на особливо актуальній нині проблемі єдності українських земель, ідеї утихомирення і примирення розсварених князів заради створення й розбудови могутньої держави – Руси-України.

Огієнко І. Рятування України. На тяжкій службі своєму народові / Іван Огієнко. – Вид 2-ге, доп. – Вінніпег : Вид. т-ва «Волинь», 1968. – 92 с.

Будучи не лише свідком, а й безпосереднім учасником подій, пов’язаних із тріумфом і трагедією Української революції 1917–1920 років, автор вважав «за свій конечний обов’язок» детально описати ту пору, дати майбутнім дослідникам матеріал, побудований на власних щоденниках та архівних документах.

Іларіон (митрополит). Трираменний хрест зо скісним підніжком – національний хрест України : історико-археологічна студія / Митрополит Іларіон. – 2-ге вид. – Вінніпег : Вид. т-ва «Волинь», 1990. – 100 с.

У книзі автор описує походження Трираменного хреста зо скісним підніжком і застосування його в Українській православній церкві.

ОгієнкоІ.І. Українська церква : нариси з історії Української Православної Церкви. У 2 т. / Іван Огієнко ; [ред. : Ж. Д. Мосенкіс, О. В. Чепурко]. – Київ : Україна, 1993. – Т. l-2. – 284с.

У книзі на основі численних історичних джерел розповідається про поширення християнства в Київській Русі, виникнення Української православної церкви, її боротьбу за незалежність від Московської, визначну роль у розвиткові духовної культури українського народу.

Огієнко І. І. Історія українського друкарства / І. І. Огієнко ; [упоряд. М. С. Тимошик]. – Київ : Либідь, 1994. – 448 с. – («Пам’ятки історичної думки України»).

Видана 1925 р. (у Львові) монументальна праця визначного діяча українського відродження Івана Огієнка «Історія українського друкарства» більше ніж шість десятиліть зберігалася в бібліотечних спецсховах і тому практично була недоступною навіть для фахівців. У книзі переконливо й аргументовано простежується не лише розвиток специфічної друкарської галузі в Україні від початків її заснування, а й доля самої української культури, непроста, почасти трагічна історія українського друкованого слова, яке в умовах заборон, обмежень усе ж пробивалося до читача, будило його думку, піднімало народ з колін.

Огієнко І. Історія української літературної мови / І. Огієнко ; [упоряд. М. Тимошик]. – Київ : Либідь, 1995. – 296 с. : іл.

Одна з етапних праць ученого, яка за радянських часів вважалася особливо крамольною. В історичному розрізі, доступно і переконливо автор показав той воістину тернистий шлях, яким пройшла українська мова в умовах століть заборон, утисків, і обмежень, дослідив феномен незнищенності її як «душі нації», «найціннішого скарбу» народу. Водночас автор з’ясовує, яких негативних наслідків завдали процесові творення літературної мови репресії цензурних відомств царської Росії та політика партійно-більшовицького терору проти українського відродження в 20-30-х роках XX століття.

Листування митрополита Іларіона (Огієнка) / упоряд. Ю. Мицик.– Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 566 с. – (Серія «Джерела з історії української еміграції»).

У книзі вміщено частину епістолярної спадщини видатного українського церковного і державного діяча, вченого, митрополита Іларіона (Огієнка) (1882–1972). Листування висвітлює життя і діяльність і самого митрополита Іларіона, і його численних кореспондентів – видатних представників українського православного духовенства, науковців, письменників, громадських діячів тощо.

Листи громадських діячів, представників української науки, культури і церкви до Івана Огієнка (митрополита Іларіона) 1910–1969. / [упоряд.: І. Преловська та ін]. – Київ, 2011. – 744 с.

У збірнику публікуються листи громадських діячів, представників української науки, культури і церкви до Івана Огієнка (митрополита Іларіона) за 1910–1969 рр. Більша частина листів публікується вперше.

Листування Івана Огієнка (1909–1921) / [упоряд. В.Р. Адамський]. – Кам’янець-Подільський : Медобори-2006, 2014. – 687 с.

У збірнику вміщено частину епістолярної спадщини культурно-освітнього та державного діяча І. І. Огієнка та листи до нього від членів родини, представників науки і культури, що зберігаються в Державному архіві Хмельницької області, переважна більшість з них друкується вперше і відноситься до знакового періоду української історії – національного відродження 1917–1920 років.

Публікації про Івана Огієнка

Іван Огієнко: «Я все зробив, що міг зробити…» : Бібліогр. покажчик / уклад. : Л. Оленич, В. Чупрова. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 112 с. – (Родом з України; вип. 2).

Видання присвячене Івану Огієнку – постаті донедавна маловідомій, проте не стертій, не витравленій із сузір’я національної еліти – містить біографічний нарис, бібліографію творів і літератури про різносторонні аспекти діяльності вченого, письменника, митрополита, громадського та державного діяча.

Ляхоцький В. П. Просвітитель: видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона) / В. П. Ляхоцький. – Київ : Вид-во імені Олени Теліги, 2000. – 528 с. : іл.

У монографії комплексно досліджується видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона) – видатного діяча українського друкарства ХХ ст., видання, яке за доби Української революції та тривалого еміграційного періоду було духовним джерелом для українського загалу. Виклад доповнюють покажчики основних публікацій І. Огієнка, імен дописувачів його періодичних видань.

Ляхоцький В. П. Тільки книжка принесе волю українському народові… Книга, бібліотека, архів у житті та діяльності Івана Огієнка (митрополита Іларіона) / В. П. Ляхоцький. – Київ : Вид-во імені Олени Теліги, 2000. – 664 с. : іл.

Монографія присвячена дослідженню маловідомих аспектів діяльності видатного діяча української культури ХХ століття Івана Івановича Огієнка (митрополита Іларіона) як урядовця, організатора бібліотечної та архівної справи, книгознавця, бібліографа та бібліофіла. Додатки містять перелік джерел та описи окремих архівних фондів України і Канади.

Тимошик М. Запізніле вороття : документально-публіцистична оповідь / Микола Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2017. – 392 с. : іл.

Чи й віднайти в історії ХХ століття такого автора, чиї численні рукописні тексти мали так багато драматичних пригод на тернистому шляху до читача? Вони губилися, горіли, пліснявіли, розчинялися від води, розліталися за вітром, свідомо нищилися недоброзичливцями. Але щоразу знову відроджувалися, чекаючи слушного моменту повернення до того читача, кому первинно призначалися, – в Україну.

В основі документально-публіцистичної оповіді про творчий і науковий спадок Івана Огієнка (митрополита Іларіона) – драматичні колізії втілення творчих задумів автора за неймовірно складних житейських обставин, перепетій з побутуванням текстів, головні змістові домінанти творів, непроста дорога повернення їх із чужини.

Тимошик М. Його бій за державність : документально-публіцистична оповідь / Микола Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2017. – 376 с. : іл.

Документально-публіцистична оповідь про драматичні воловоди долі великого українця – Івана Огієнка (митрополита Іларіона) – створена на основі нових документів, віднайдених автором в архівах України, Польщі, Швейцарії, Франції, США та Канади.

Сповнена злетів і падінь, успіхів і поразок життєва дорога героя поділена на три головні відтінки: в Україні, в країнах Західної Європи та на американському континенті. Акценти автора зосереджені довкола мінливих обставин, які формували різного Огієнка-Іларіона, але гартували головний стрижень характеру, головне життєве його кредо: українська Україна і Українська церква.

Биковська В. Ф., завідувачка сектору
читального залу історичного факультету