Велич особистості (до 145-річчя з дня смерті Памфіла Даниловича Юркевича (1826–1874), українського філософа та педагога)

  • -

Велич особистості (до 145-річчя з дня смерті Памфіла Даниловича Юркевича (1826–1874), українського філософа та педагога)

Памфіл Данилович Юркевич (1827-1874) належить до тих вітчизняних філософів, доля яких — майже повне забуття. Це тим більше дивно, що мислитель стояв біля витоків оригінальної вітчизняної філософії, його праці вводили сучасного йому читача в проблематику європейської філософської думки. Велика заслуга Юркевича й у формуванні вітчизняної філософської лексики. Особливо слід відзначити його вплив на формування світогляду В. С. Соловйова, який вважав Памфіла Юркевича своїм учителем.

Юркевич почав свою професорську кар’єру в Києві після закінчення Київської духовної академії, курс якої він закінчив 1851 р., і київський період його діяльності був найбільш продуктивним.

На жаль, широку популярність йому принесли не його власні філософські твори, а журнальна полеміка з приводу роботи М. Г. Чернишевського «Антропологічний принцип у філософії». На той час Памфіл Юркевич очолював кафедру філософії у Московському університеті. Чимала частина тодішньої публіки, яка мало вникала у тонкощі філософського спору, була заздалегідь налаштована проти духовно-академічного філософа.

Стаття Юркевича «З науки про дух людини» з критикою «антропологічного принципу…», опублікована в спеціальному богословському журналі, могло статись, залишилася б непоміченою, якби «Русский вестник» не передрукував її у супроводі статті Каткова «Старі та нові боги» («Русский вестник», 1861, лютий). Дискусія ця була потім продовжена Юркевичем у статті «Мова фізіологів і психологів».

В останні роки життя Юркевич зосередив зусилля на розробці педагогічних проблем. У таких книгах, як «Читання про виховання» і «Курс загальної педагогіки», основи педагогіки, виводилися ним з психологічних, логічних і філософських підстав, що зумовило, з одного боку, послідовну цілісність його концепції, а з іншого – критичне ставлення до неї противників філософської позиції Юркевича.

Двозначне становище «офіційного» філософа, запрошеного з Київської Духовної Академії в Москву нібито спеціально для критики і розгрому наступаючого матеріалізму, вороже ставлення до нього ряду провідних журналістів, зумовили негативне ставлення до Юркевича не тільки з боку багатьох його сучасників, а й створили свого роду «негативну традицію» у багатьох дослідженнях з історії вітчизняної філософської думки.

З іншого боку, у низці праць представників російської філософської еміграції твори Юркевича оцінюються досить високо. Так, В. Зеньковський називає його «найбільшим представником Київської школи». «Критика матеріалізму у Юркевича … викликала різкі й грубі статті та замітки в російських журналах; ім’я Юркевича в російських радикальних колах довгий час тому було пов’язано — без всяких підстав—з поданням про «мракобісся» і заважало засвоєнню чудових побудов Юркевича» (Зеньковский В. В. История русской философии, т. 1).

Серед видатних попередників Юркевича необхідно назвати, зрозуміло, Г. С. Сковороду, який розвивав таку близьку вітчизняній культурі тему «метафізики любові та філософії серця». Гуманізм творчості Юркевича виражений у його основній ідеї: «Людина починає свій моральний розвиток з рухів серця, яке всюди хотіло б зустрічати істоти, які радіють, що зігрівають один одного теплотою любові, пов’язані дружбою і взаємним співчуттям. Тільки в цій формі здійсненого загального щастя світ представляється їй як щось гідне існувати».

У ХХ столітті твори П. Юркевича були перевидані в еміграції, а саме видання Колегії Св. Андрея у Вінніпезі (Канада). Ініціатором цих видань став Степан Ярмусь, православний церковний діяч, богослов, священик Української Православної Церкви в Канаді. Його праця «Памфіл Д. Юркевич та його філософська спадщина» англійською мовою («Pamphil D. Yurkevych and His Philosophic Legacy») побачила світ у 1979 році.

Цього ж року у Вінніпезі вийшла друком книга «Памфіл Д. Юркевич. Твори». До першої частини цієї книги увійшла вищезгадана праця Степана Ярмуся українською мовою, другу частину складають тексти творів П. Д. Юркевича.

У 1984 році Степан Ярмусь видає твори Юркевича у перекладі українською мовою. До збірки «Вибрані твори: Ідея—Серце—Розум і досвід», яка вийшла у Вінніпезі у видавництві Колегії Св. Андрея за підтримки фундації ім. Тараса Шевченка, увійшли такі твори Памфіла Юркевича: «Ідея», «Серце і його значення в духовому житті людини згідно з наукою Слова Божого», «Розум згідно з наукою Платона і досвід згідно з наукою Канта».

У СРСР твори П. Юркевича вперше побачили світ у 1990 р.

У серії «Из истории отечественной философской мысли» видавництво «Правда» опубліковало книгу «П. Д. Юркевич Философские произведения» зі вступною статею та примітками радянського та російського філософа О. І. Абрамова.

До видання увійшли твори Юркевича, написані ним у київський період діяльності. Серед них: «Идея» (1859), «Сердце и его значение в духовной жизни человека по учению слова Божия» ( 1860),«Материализм и задачи философии» ( 1860),«Из науки о человеческом духе» (1860), “По поводу статей богословского содержания, помещенных в «Философском Лексиконе» (1861), «Мир с ближними, как условие христианского общежития» ( 1861), а також «Язык физиологов и психологов» (1862), «Разум по учению Платона и опыт по изучению Канта» (1865 — 66), написані після його призначення професором Московського Університету на кафедрі філософії.

У вступній статті до цього видання радянський та російський філософ О. І. Абрамов відмічає: «У всякому разі, на тлі філософського життя Росії 60-х рр. XIX ст. його кращі роботи, «Идея» та «Разум по учению Платона и опыт по учению Канта», виділяються занадто різко, щоб не вплинути згодом на ідеї мислителів наступного покоління (зокрема М. Я. Грота і С. М. Трубецького). Аналіз філософських систем Платона і Канта, виконаний Юркевичем, можна вважати одним з найглибших у російської філософії».

У додатку розміщені листи В. Ключевського, статті Г. Шпета та В. Соловйова, у яких дається детальна оцінка філософської спадщини П. Д. Юркевича.

У 1993 році у серії «Українські мислителі» київське видавництво «Абрис» опублікувало збірку творів П.Д. Юркевича «Вибране» з передмовою А. Г. Тихолаза, дослідника з історії античної та російської філософської думки.

У видавництві «Український світ» двічі виходили праці Юркевича з філософії права та філософський щоденник. Перше видання було здійснено у 1999 році., друге наступного, 2000 року. До книги «Історія філософії права; Філософія права; Філософський щоденник» увійшли фундаментальні теоретичні праці, які збереглися у рукописах лекційних курсів П. Юркевича. Це видання рукописної спадщини відкриває абсолютно нову й невідому сферу філософської спадщини мислителя його дослідження у царині держави й права. В «Історії філософії права» П. Юркевич розглядає, «які правомірні стосунки людство вважало за найкращі норми життя», а у «Філософії права» — «які правомірні стосунки треба визнати за постійний ідеал». «Філософський щоденник» є важливим документом формування філософсько-правової думки П. Юркевича.

Степан Ярмусь, підводячи підсумок дослідження життя та творчості великого філософа у праці «Памфіл Д. Юркевич та його філософська спадщина», писав: «…як мислитель Юркевич заслуговує уваги людей з усіх покроїв суспільства: пересічного читача, студента історії філософської мислі в Україні, філософів, богословів і всіх шукачів, любителів правди. Памфіл Юркевич своїм багатством мислі може послужити всім людям…; в цьому можна переконатися безпосередніми студіями його творів, що й рекомендується для духового збагачення всіх кругів суспільства».

О. І. Пшетаковська, провідний бібліотекар