Степан Сірополко – освітянин, науковець, бібліотекознавець

  • -

Степан Сірополко – освітянин, науковець, бібліотекознавець

Степан Онисимович Сірополко – відомий український просвітницький діяч, основоположник вітчизняного книгознавства та бібліотекознавства, бібліограф, редактор.

Праці С. О. Сірополка привертали увагу багатьох істориків, бібліотекознавців і бібліографів.

На жаль, існуюча джерельна база відділу рідкісних видань бібліотеки Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка не дає змогу повністю проаналізувати праці С. О. Сірополка.

Кам’янецька сторінка біографії відомого просвітянина і бібліотекознавця С. О. Сірополка звісно, позначена активною діяльністю в справі розбудови бібліотеки місцевого Державного українського університету, вдосконалення її освітньо-наукових функцій. Поряд з цим він продовжував теоретичну і прикладну працю в царині української школи. Результати пошуку були викладені в його брошурі «Завдання нової школи», яку Подільська губернська народна управа видала наприкінці 1919 р. (за основу було взято текст, надрукований автором у кількох числах Станіславської газети «Республіка» за травень 1919 р.). Тоді ж він працював у складі комісії, яка виробила «Проєкт єдиної школи на Вкраїні».

С. О. Сірополко був гарячим прихильником вивчення української мови у всіх школах України, незалежно від їх національного характеру. «Держава – писав він, повинна зробити всі заходи, щоб державну мову мали змогу вивчати всі ті меншості, які живуть у державі. Таким чином, виникає необхідність навчання державної мови в школах кожної національності, що перебуває в державі» [1].

Аналізуючи зміст статті, треба зазначити, що «Міністерство народної освіти зробили перший крок в напрямі відокремлення школи від релігії. А саме воно визнало навчання релігії необов’язковим предметом для учеників і лише обов’язковим для школи» [2].

«Другим теж поважним питанням стає шкільно-національне питання, яке надзвичайно ускладнене різними побічними умовами» [3], – зазначає автор.

«Що торкається питання про державну мову, – писав він, то при розв’язанню його потрібно різко розрізняти дві сторони цього питання – культурну і політичну» [4]. Далі автор наголошує: «Згідно з цим поглядом з’їзд представників земств і міст, який відбувся в Києві в грудні 1917 р., прийняв таку постанову: «Українська мова вводиться в школах національних меншостей, починаючи з вищої початкової школи, але не обов’язкова для учеників»» [5].

Серед колекції рідкісних видань у фондах бібліотеки Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка – праця С. О. Сірополка «Народні бібліотеки. Організація та техніка бібліотечного діла». Книга містить розділи, а саме:

  • Народні бібліотеки та значення;
  • Участь місцевого населення в бібліотечній справі;
  • Внутрішня організація бібліотеки;
  • Бібліотекар, його роль та обов’язки;
  • Техніка запису в бібліотечній справі;
  • Роль інтелігенції взагалі та народного вчителя, зокрема в бібліотечній справі;
  • Додаток. Звіт про діяльність бібліотеки;
  • Правила бібліотеки та інструкція бібліотекареві

У свій праці С.О. Сірополко визначив основні засади організації бібліотечного обслуговування населення, виокремив принцип загальнодоступності бібліотек, безоплатності, наголосив, що фінансувати бібліотеки повинні місцеві органи влади та громадськість.

У книзі значна увага приділена бібліотеці як суспільній установі, питанням матеріально-технічної бази, створенню довідково-бібліографічного апарату. Аналізуються принципи, методи та засоби комплектування бібліотеки, збереження бібліотечного фонду. Велику роль автор відводив бібліотекарям, які повинні володіти спеціальними знаннями, щоб надавати допомогу читачам у підборі необхідної літератури. С. О. Сірополко зазначив, що душею бібліотеки повинен стати бібліотекар. В аналізованій праці йому вдалося виокремити окремі складові бібліотеки, матеріально-технічну базу, книжковий фонд, бібліотекаря і читача.

У цій же праці йдеться про суспільне призначення бібліотеки. Значна увага звернена С. О. Сірополком на технологічні функції бібліотеки – обробка документів, класифікації та каталогізації, комплектуванні фондів, їх зберігання, обслуговування читачів. Особливого значення він надавав бібліотечній статистиці. У книзі вміщено різні форми для ведення бібліотечної статистики, що дозволяє характеризувати основні напрямки роботи бібліотеки [6].

Як видно, праці С.О. Сірополка стали рідкісними спеціальними виданнями у галузі бібліотекознавства та бібліографії.

Бібліотеці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка – спадкоємці ідей С. Сірополка Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського подарувала біобібліографічний покажчик «Степан Онисимович Сірополко (1872-1959)».

Біобібліографічний покажчик містить бібліографію праць Степана Онисимовича Сірополка, також відомості про життєвий і творчий шлях визначного українського вченого, громадського й політичного діяча. У хронологічній послідовності подано бібліографічну інформацію про масштабний і багатоаспектний науковий та публіцистичний доробок історика освіти, педагога, книгознавця, бібліотекознавця, бібліографа, біографі ста, журналістика, редактора [7].

Список використаних джерел:

  1. Сірополко С.О. Завдання нової школи (Продовження) / С.О. Сірополко // Республіка. – 1919. – Ч. 81 (10 трав.). – С. 3.
  2. Там само. – С. 3.
  3. Там само. – С. 3.
  4. Там само. – С. 3.
  5. Там само. – С. 3.
  6. Сірополко С.О. Народні бібліотеки. Організація та техніка бібліотечного діла / С. О. Сірополко. – Кам’янець-Подільський: Друк. губерн. народної управи, 1919. – 22 с.
  7. Степан Онисимович Сірополко (1872-1959): біобібліографічний покажчик / Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського; [уклад. Т.І. Ківшар; наук. ред. В.І. Попик; редкол.: О.С. Онищенко (голова) та ін.]. – Кив, 2012. – 197 с.

Огляд підготувала:

провідний бібліотекар відділу рідкісних видань Н. Д. Крючкова