“За тиждень – Великдень!”

  • -

“За тиждень – Великдень!”

Свято Воскресіння Христового (Пасха) — головне свято християнського світу, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над смертю та вічним забуттям. У Воскресінні християнський люд бачить підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.

Українська християнська культура — це наш загальнонаціональний скарб. Вона є найвищим і цілісним здобутком українського народу, основою його єдності, самобутності та національної ідентичності. Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалося великим землетрусом — ангел небесний відклав камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гріб. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.

Пасхальні обряди нашого народу становлять надзвичайно цікавий пласт святкової культури, в якому органічно поєдналися космогонічні погляди слов’янина-язичника та християнська символіка, релігійні настанови і культ сонця, вшанування воскреслого Христа і поклоніння предкам.

До Великодня віруючі готуються протягом семи тижнів Великого Посту (які ще називають Седмицями)  — одного з найсуворіших постів — саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Останній тиждень перед Пасхою називається Страсна Седмиця. Він об’єднує два протилежні відчуття, про які образно сказав О.Олесь:  “З журбою радість обнялась”. Сьоодні, на Вербну неділю, Христа з радістю, встеляючи його путь пальмовим гіллям, зустрічають та поклоняються; а вже в четвер опівночі один з його учнів зрадить свого вчителя, прирікаючи на страшні муки. Починаючи з понеділка, кожен день мав своє призначення, і сповнений звичаїв та обрядів. Серед них особливо визначається Чорна середа, Чистий або Живильний четвер, Великодня п’ятниця, та Страсна субота.

Свято Великодня має цілий ряд ритуальних складників, які невід’ємно супроводжують його впродовж віків.

Незмінний складник пасхальних ритуалів — приготування пасхальних страв, головними серед яких є випікання паски і писання писанки.

Писання писанок здавна було священнодійством, під час якого людина духовно і морально оновлювалася, очищалася від гріховних думок і намірів, наче по сходинках піднімалася до світлих воріт Великоднього Храму.

Давній символ життя, весни, сонця і християнського Воскресіння, писанка була і залишається окрасою Великого Свята, святинею й оберегом, життям і надією.

З нагоди наближення Світлого Свята Христового Воскресіння, пропонуємо Вашій увазі короткий огляд літератури, яка містить інформацію про роль, традиції, обряди та звичаї нашого народу і всього християнського світу в підготування та святкуванні цього величного дня.

На особливу увагу заслуговує збірник матеріалів засідання круглого столу “Великодня веселка” [1], присвячений 15-річчю Хмельницької єпархії Української Православної Церкви. До даного видання включені доповіді та тези доповідей, серед яких важлива увага відводиться дослідженню: пасхальної радості, як вияву Бога в душі (О. Скіц); писанки, як культурного символу України, як Великодньої тайни  та Великодньої традиції (О. Дацюк, В. Ільїнський, В. Парандій, О. Барабаш); концептуальних проблеми сучасної молодої людини з позиції християнських цінностей та моралі (С. Маркова); Єфима Сіцінського, як дослідника українського сакрального мистецтва (А. Трембіцький); Великдень у спогадах з дитинства М. Ільницького. А також містяться інформаційно-довідкові матеріали про Великий піст, Великдень, Пасху, історію виникнення української писанки, приготування до розпису та вірування людей.

Як спекти паску та приготувати страви до святкового столу, отримати розмаїття рецептів, корисну інформацію про особливості святкування в різних регіонах країни, а також  насолодитися поезією на Великодню тематику можна у виданні “За тиждень Великдень” [4 ].

Дослідженням Великодніх традицій займалося багато відомих етнографів, фольклористів.

Відомий письменник, етнографіст  Василь Скуратівський щедро ділиться з читачем своїми знаннями духовної культури нашого народу, його обрядовості, традицій, що сягають тисячоліть, в праці “Дідух” [6]. Окремі його метафорично названі розділи, присвячені даній темі – “Прийде вербниця — назад зима вернеться”, “Недалечко  красне яєчко”, “Як не тепер, то в чистий четвер”, “Дорге яєчко к великому дню”, “Ще прийде до дівок поливальний понеділок”.

Неординарний опис народно-календариних звичаїв, а також вірувань та уподобань українців, знаходимо в етнографічному нарисі доктора слов’янської етнології Олекси Воропая “Звичаї нашого народу”[2]. Його праця розділяється на чотири частини. Актуальний для нас розділ “Весна”, що містить інформацію про: Великий піст, Вербну неділю, Білий тиждень (Чистий четвер, Наєвський Великдень, Великоднє порося з хріном, Страсна п’ятниця, Великодня субота, писанки, легенди про Великдень, вірування, ніч під Великдень), Великдень (в церкві, вдома, розговіни, великодні дзвони, “сонце грає”, гойдайка, гагілки), Великодній понеділок (“волочільне”, Великодні вірші, обливання водою), Третій день Великодня.

Розширине коло народознавчих проблем, зокрема відтворено давній календар наших Пращурів “Коло Свароже”, де згадується Благовіщення,  Радуниця, Вербиця тощо), досліджено веснянки (їх характеристики та образи) у виданні відомого етнолога Галини Лозко “Українське народознавство” [5].

Дохристиянські вірування українців, які поєдналися з християнськими традиціями знаходимо в праці  “Українські традиції” [7], упорядником якої є О. В. Ковалевський. Велика увага тут зосереджується на міфічності та ідеології дохристиянських знань. Однак, є розділ “Свята Пасха, або Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа”, в якому характеризуються Біблійні тлумачення свята.

Незамінним помічником у повсякденному житті, а також у розумінні етнографічних термінів стане словник-довідник В. Жайворонка “Знаки української етнокультури” [3]. Словник включає розміщену в абетковому порядку українську лексику, яка в народній мові має різноманітний етнокультурний підтекст. Вона витлумачується, коментується та ілюструється фольклорними контекстами, а також характерними цитатами з класичної художньої та літописної літератури. Тут Ви знайдете такі тлумачення, як писанка, галунка, крашанка, Великдень, Пасха, піст тощо. Етносимволіка реалій, що оточують людину, виводить на знакові явища етнокультури, які живуть передусім у слові.

З пребагатого скарбу нашої релігійної й культурної традиції сьогодні згадано тільки дещо, але саме це нам ясно говорить про глибоку віру, любов до свого обряду, традиції та високу культуру духу нашого народу. Тож плекаймо нашу віру, наші звичаї, щоб в майбутньому передати всі надбання свого глибоковіруючого народу наступним поколінням.

Список використаної літератури:

  1. Великодня веселка : матеріали засідання круглого столу : до 15-річчя Хмельницької єпархії УПЦ. – Хмельницький : Вид-во Хмельницького інституту МАУП, 2008. – 84 с.
  2. Воропай О. Звичаї нашого народу : етнограф. нарис / О. Воропай. – Київ : ВЕЛЕС, 2005. – 528 с.
  3. Жайворонок В. Знаки української етнокультури : словник-довідник / В. Жайворонок. – Київ : Довіра, 2006. – 703с.
  4. За тиждень Великдень. – Київ : ВПФ УкрІНТЕІ, 2001. – 40 с.
  5. Лозко Г. Українське народохнавство / Г. Лозко. – 2-ге вид., доповн. та перероб. – Харків : Ви-во “Див”, 2005. – 472 с. : іл.
  6. Скуратівський В. Т. Дідух : свята укр. народу / В. Т. Скуратівський. – Київ : Освіта, 1995. – 272с.
  7. Українські традиції / упорядн. О.В. Ковалевський. – Харків : ФОЛІО, 2006. – 573 с.

Ситник Л.В., зав. сектором ЦА бібліотеки