Наша Маланка господиня…

  • -

Наша Маланка господиня…

Ой господарю, господарочку,
Пусти до хати Маланочку.

Наша Маланка малесенька,
Як конопелька, тонесенька

Наша Маланка не сама ходить –
Нашу Маланку Василь водить.

Наша Маланка неробоча,
На ній сорочка парубоча.

Наша Маланка – ой господиня:
Ввійде до хати, наробить дива.

А ложки, миски під лавкою
Припали пилом, муравою.

Наша Маланка – господиня,
На ополонці ложки мила.

На ополонці ложки мила,
Ложку й тарілку упустила.

Ложку й тарілку діставала –
Шовковий фартух замочила.

Ой повій, вітре буйнесенький,
Висуши фартух тонесенький.

Ой повій, вітре, з-за Дунаю,
Висуши фартух хоч ізкраю.

Ой повій, вітре, сюди-туди,
Висуши фартух межи люди.

Ця подільська щедрівка «Маланка» має безліч варіацій. 13 січня, водячи Маланку, її співають усюди по Україні, де ще збереглася традиція маланкувати. Це надзвичайно яскраве та веселе дійство, на жаль, все рідше відтворюють на Поділлі, проте варто проїхати кілька десятків кілометрів на захід – і от вона, Маланка у всій красі. Буковина не забуває. Мало того, маланкування на Буковині перетворилося на щось на зразок карнавалів в європейських країнах. І дуже шкода, що багато українців про них не знають.

Проте існує прекрасний путівник нашої землячки, колишньої випускниці університету, авторки найстарішого краєзнавчого сайту України www.castles.com.ua  «Замки і храми України», української журналістки, краєзнавиці, мандрівниці, фотохудожниці (як пише про неї Вікіпедія),  Ірини Пустиннікової  (псевдо Blacky Kamienczanka). Щороку з 1 по 19 січня вона мандрує Буковиною, щороку привозить сотні прекрасних фото та розповідей, які, зрештою, вилилися у цікаву та яскраву фотокнигу: путівник «Буковинські Маланки».

Ірина Пустиннікова. Буковинські Маланки / Ірина Пустиннікова; фото Ірина Пустиннікова, Максим Козменко. – Чернівці: Видавництво 21, 2016. – 81 с.

Тут авторка розповідає про маланкування у його етнокультурному, географічному та історичному контекстах. Разом з нею ми мандруємо найяскравішими буковинськими та бесарабськими «маланками», котрі поки що не змогли побачити на власні очі. Це переберії у Герцаївському та Новоселицькому районах і, звісно, найвидовищніші Красноїльська, Вашківецька та Бесарабська «маланки».

«Буковинські Маланки» – це путівник, у якому вперше подано маланкування як одну з найдавніших автентичних традицій Буковини та деяких інших регіонів Чернівецької області з акцентом на своєрідності святкування у різних районах і населених пунктах. Маланкують не лише українці, а й румуни та молдавани, це одне з найдревніших свят не лише в Україні, а й в Європі.

Красноїльська Маланка 2017. Фото І. Пустиннікової

Видання оформлено фотографіями двох авторів: Ірини Пустиннікової та Максима Козменка, і це надзвичайно колоритні роботи, що передають соковиту, колоритну неповторну атмосферу святкового дійства.

Фото з путівника

«Без Маланок Чернівеччину пізнати неможливо. Доторкніться до звичаю, котрий старіший за Хотинську фортецю чи церкву в Лужанах. Маланка – чи не найголовніший скарб регіону. Переберія сягає корінням ще язичницьких часів, коли люди відзначали завмирання зимової природи перед весняним відродженням» – каже нам ця книга. І її таки варто послухати.

Красноїльська Маланка 2017. Фото І. Пустиннікової

Підготувала провідний бібліотекар читального залу № 1
Лук’янчук І. М.