Педагогічна спадщина Софії Русової

  • -

Педагогічна спадщина Софії Русової

Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки.

Софія Русова

Однією з найвизначніших постатей українського патріотичного руху, талановитим педагогом-просвітителем, вченим із світовим ім’ям була Софія Федорівна Русова. Засновниця перших дитячих садків в Україні, професор, подвижниця жіночого руху, Голова Всесвітнього Союзу Українок, член уряду Української Народної Республіки – понад шість десятиліть свого життя вона присвятила справі дошкілля.

Народилася 18 лютого 1856 р. в с. Олешня на Чернігівщиі в родинному маєтку Ліндфорсів. Софія Русова походила з аристократичної родини, яка прибула в Україну з Сибіру. Батько, Федір Ліндфорс, – швед, мати, Ганна Жерве, – француженка. Безпосередні контакти з селянськими дітьми дали початок ще підсвідомому прагненню стати корисною українському народові.

У 1865 р., коли Софії було 10 років, померла мати, і батько переїхав до Києва. Софія навчалаяс у Фундуклеївській жіночій гімназії, яку в 1870 р. закінчує із золотою медаллю. У Києві Софія разом із сестрою Марією потрапляють у середовище українських інтелігентів-просвітителів, зокрема родини Лисенків-Старицьких. Пізніше Софія Федорівна згадувала: «…з цим знайомством у наше родинне життя вперше вступив український елемент».

Сестри Ліндфорс відвідують збори Київської громади, спілкуються з П. Чубинським, М. Старицьким, М. Лисенком, М. Драгомановим. Їхнє духовне життя не розходиться з громадським. 1871 р. вони заснували в Києві перший дитячий садок.

У 1874 р. Софія одружилась з етнографом, фольклористом, громадським діячем Олександром Русовим. Беручи активно участь у роботі українського земляцтва в Петербурзі, Русови плідно працювали над підготовкою до друку повного тексту «Кобзаря» Т  Шевченка, а 1876-го року видали його у Празі. Після повернення на Батьківщину, Софія засновує першу в Чернігові громадську бібліотеку. Русови проводили просвітницьку роботу серед населення.

Громадська діяльність і прогресивні погляди Русової привернули увагу царських чиновників, і 1881 р. її було ув’язнено за зв’язки з російськими революційними колами. Відтоді вона постійно перебувала під пильним наглядом поліції. 20 років тяглися політичні переслідування. У 1902 році Русових адміністративно виселили з України, і вони оселилися в Петербурзі.

Педагогічний талант Русової повною мірою розкрився в її вчительській практиці й теоретико-методологічних працях. З 1909 року Софія викладала на Вищих курсах А. Жекуліної та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві. Разом із Г. Шерстюком та С. Черкасенком Софія організувала та редагувала журнал «Світло» (1910-1914 рр.), який був присвячений питанням шкільного, позашкільного та сімейного виховання, висвітлював проблеми української культури і науки.

У серпні 1917 р. на пропозицію генерального секретаря з народної освіти Української Народної Республіки І. Стешенка Софія Русова очолила відділ дошкільної і позашкільної освіти, брала участь у створенні програми розвитку національної школи, сприяла активізації процесу дерусифікації шкіл і влаштуванню курсів українознавства. Вона особисто складала підручники з географії і французької мови, популярні історико-географічні нариси для самоосвіти.

В еміграції Русова брала активну участь у жіночому русі та очолювала Всесвітній союз українок.

Софія Русова прожила довге, важке, але щасливе життя, залишивши по собі добру память у серцях співвітчизників в Україні та за її межами. Померла вона 5 лютого 1940 р. у Празі, де й похована на Ольшанському цвинтарі.

Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний огляд науково-педагогічних праць Софії Федорівни Русової та наукових досліджень про її життєвий і творчий шлях, присвячений 165-річчю від дня народження видатного педагога-просвітительки, державної діячки України.

Софія Русова внесла вагомий вклад у розробку концепцій національної системи освіти, національної школи й національного дошкільного виховання. Педагогічна спадщина просвітительки грунтується на ідеях національного виховання, широкого використання світового зарубіжного досвіду з педагогіки та психології з урахуванням особливостей розвитку освіти в Україні, на принципах гуманізму, демократизму.

С. Ф. Русова є автором монографій «Дошкільне виховання» (1918), «Теорія і практика дошкільного виховання» (1924), «Теорія педагогіки на основі психології» (1924), «Дидактика» (1925) та ін.; підручників «Початковий підручник французької мови задля самонавчання перших класів гімназій з французько-українським словарем» (1918), «Початкова географія» (1918) та ін.; методичних посібників «Методика початкової географії» (1918), «Нові методи дошкільного виховання» (1927) та ін., численних наукових статей.

Різним аспектам проблеми створення національної системи освіти й виховання в Україні С. Ф. Русова присвятила такі статті: «Загальноземський з’їзд в справах народної освіти» (1910), «Дитячий сад на національнім ґрунті» (1910), «Просвітній рух на Вкраїні в 60-х роках» (1911), «Нова школа» (1914), «Націоналізація дошкільного виховання» (1912), «До сучасного становища народного вчителя» (1912), «Ідейні підвалини школи» (1913), «Націоналізація школи» (1917) та ін.

Софія Русова залишила велику педагогічну спадщину. У читальному залі педагогічного факультету можна ознайомитися з науково-педагогічними працями видатної просвітительки та виданнями про її життєвий і творчий шлях.

До першої книги «Вибраних педагогічних творів» С. Русової ввійшла лише частина праць, що найповніше характеризує її погляди на сутність виховання та навчання, дає читачам уявлення про педагогічну діяльність видатної української просвітительки, творча спадщина якої по праву ввійшла до скарбниці вітчизняної педагогіки. Статті Софії Русової відібрані й відновлені за журнальними публікаціями 1907–1912 рр. та архівами еміграційного періоду, монографічні праці – здебільшого за архівними джерелами. Посилання на сторінках книги належать авторці. Біографія С. Ф. Русової ґрунтується на фактах, віднайдених в архівних матеріалах, а також її автобіографічній праці «Мої спомини». До видання ввійшли основні статті Софії Русової з питань націоналізації освітньої системи, історії педагогіки, а також праці з теорії і практики дошкільного виховання [6].

У другій книзі «Вибраних педагогічних творів» зібрані праці видатного педагога, активної діячки вітчизняної просвітянської ниви Софії Русової, присвячені практичним і теоретичним питанням розвитку української національної освіти. До видання ввійшли найважливіші твори С. Русової еміграційного періоду з питань організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі та грунтовний курс дидактики [7].

«Історія української школи і педагогіки» – один з перших навчальних посібників, у якому висвітлено становлення і розвиток педагогічної думки, українського шкільництва з найдавніших часів до сучасності, яка багата на славні імена, визначних педагогів, вчених, а також представників української освіти, культури і мистецтва, які зробили свій внесок у розвиток педагогічної думки і національного шкільництва в Україні і за її межами [1]. У 18-ій темі «С. Ф. Русова про національну систему освіти та виховання» висвітлено її наукові інтереси й практична робота, яка пов’язана з вихованням дітей дошкільного віку, охарактеризовано ряд її праць, в тому числі «Дошкільне виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «В дитячому садку» та ін. Представлено її концепцію національної освіти та виховання. Акцентовано особливу увагу на дошкільному національному вихованні дітей.

У хрестоматії «Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ-ХХ ст.)» представлені маловідомі або зовсім невідомі тексти педагогів та освітніх діячів, які жили і творили в Україні з другої половини ХІХ ст. Тексти праць публікуються у супроводі вступних статей з інформацією про кожного автора і про його педагогічні позиції. У хрестоматію ввійшли праці відомого українського педагога, громадської діячки, організатора жіночого руху Софії Русової: «Просвітницький рух на Вкраїні в 60-х роках», «Дитячий сад на національнім ґрунті», «Ідейні підвалини школи». С. Ф. Русова аналізує стан української освіти в 60-х роках ХІХ ст. і показує роль просвітницького руху. Автор обґрунтовує необхідність побудови дошкільного виховання на національній основі. Софія Русова, аналізуючи зарубіжний досвід, обґрунтовує основи побудови нової української школи. Тексти друкуються за оригіналами, авторська орфографія та пунктуація зберігаються [2].

У книзі «Українки в історії» на великому архівному матеріалі, маловідомих літературних джерелах подаються портрети жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Також у виданні вміщено розповідь про славетну українку, педагога та громадську діячку Софію Русову, її життєвий шлях, педагогічну творчість та освітню діяльність. Висвітлюється концепція української національної системи і національного виховання, яка займає центральне місце в педагогічній спадщині вченої [9].

До збірника «Софія Русова і сьогодення» увійшли окремі статті С. Русової, історична довідка про загальноосвітню школу-садок I ступеня № 7 міста Івано-Франківська, публікації науковців України та педагогів, модель впровадження ідей Софії Русової у практичну роботу, конспекти уроків, виховних заходів із використанням педагогічних ідей вченої, інтерв’ю, фотоматеріали [8].

Посібник «Образотворча діяльність дітей: за ідеями Софії Русової» пропонує зануритися у світ образотворчого мистецтва – малювання, ліплення, вирізання і складання з паперу тощо [5]. Наслідуючи настанови Софії Русової, подаються нестандартні підходи до організації роботи з образотворчої діяльності, яка дивує і захоплює дітей, тим самим викликаючи в них бажання творити; конспекти занять і уроків з використанням малювання на пір’ї, опалому листі й опалим листям, аплікації з паперових кульок, модульного орігамі тощо. Використання таких технік допоможе дітям відтворити те, що побачили, відчули, що вразило. Видання створено на допомогу педагогам дошкільних та позашкільних навчальних закладів, студентам, батькам у формуванні творчих здібностей дітей.

Книжка «Метод проектів за ідеями Софії Русової» містить практичні матеріали щодо використання педагогічних ідей Софії Русової в сучасній практиці школи-дитячого садка імені Софії Русової [3]. Центральне місце займає концепція національної системи освіти, школи та дошкільного виховання, упровадження проектних технологій практичної роботи з педагогами, батьками, дітьми. У книжці подаються зразки проектів, пов’язаних із ознайомлення дітей із рідною природою, що відкриває широкі можливості для фізичного, розумового, морального й естетичного виховання.

Саме творчі проекти дають можливість пізнати далекоглядність педагогічних ідей С. Русової, на яких виховуються справжні українці. Девіз проектів такий: «Я знаю, для чого мені треба все, що я пізнаю. Я знаю, де і як зможу це використати в подальшому житті».

Педагогічна спадщина Софії Русової – це неоціненний скарб української та світової педагогіки. Щоб зрозуміти та втілити в життя її педагогічні ідеї, потрібен лише творчий колектив, налаштований на пошуки ефективних шляхів виховання і здатний до відкриттів.

У посібнику «Національне виховання в ДНЗ за педагогічними ідеями С. Русової» зібрано практичні матеріали педагогів дошкільного закладу, в основу яких покладено ідеї виховання та навчання видатного українського педагога С. Ф. Русової [4]. Ознайомлення з традиціями українського народу, мальовничою природою та навколишнім світом спрямоване на виховання гармонійно розвиненого дошкільника з високим рівнем культури.

Для педагогів закладів дошкільної освіти та батьків, які виховують громадянина України на засадах педагогічної спадщини Софії Русової.

Проминули літа, десятиріччя, але назавжди залишилося з нами і серед нас те Добре, Вічне і Розумне, що вклала Софія Федорівна Русова у всеукраїнське багаття духовного утвердження нації. Той духовний вогонь і сьогодні гріє всіх, кому дорогі рідна історія та культура.

Софія Русова була собою і хотіла, щоби кожна особистість, незважаючи на вік, статки, соціальний статус, могла реалізуватися. «Хай кожна душа, кожна голівонька одрізняється в школі своєю фарбою, своєю формою», – цитата-кредо цієї надзвичайної жінки. Поєднання раціонального мислення науковиці та надзвичайної любові до оточуючих – причина успіху та основа діяльності геніальної просвітниці. Не забуваємо про це й ми, виховуючи нове покоління українців.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки : навч. посіб. / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко. – Київ : Знання, 2006. – 447 с.
  2. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ-ХХ ст.): хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. – Київ : Науковий світ, 2003. – 418 с.
  3. Метод проектів за ідеями Софії Русової /упоряд. Л. Синекоп. – Київ : Шк. світ, 2012. – 128 с.
  4. Національне виховання в ДНЗ за педагогічними ідеями С. Русової / упоряд. В. В. Семізорова. – Київ : Редакції газет з дошкільної та початкової освіти, 2014. – 128 с.
  5. Образотворча діяльність дітей : за ідеями Софії Русової / упоряд. Л. Синекоп. – Київ : Редакції газет з дошкільної та початкової освіти, 2013. – 112 с.
  6. Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Софія Русова ; за ред. Є. І. Коваленко. – Київ : Либідь, 1997. – Кн. 1. – 272 с.
  7. Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. / Софія Русова ; за ред. Є. І. Коваленко. – Київ : Либідь, 1997. – Кн. 2. – 320 с.
  8. Софія Русова і сьогодення / упоряд. М. Ільків. – Івано-Франківськ : СІМИК, 2009. – 264 с.
  9. Українки в історії / за заг. ред. В. Борисенко. – 2-ге вид., стереотип. – Київ : Либідь, 2006. – 328 с.

Бібліографічний огляд літератури підготувала:

Т. В. Сологубзавідувач сектору
читального залу педагогічного факультету