Author Archives: Admin

  • 0

Там, де живе рідна мова, живе український народ (до Дня української писемності та мови)

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

“Read More”

  • 0

Поклик служити мистецтву (до 80-річчя від дня народження Лесі Дичко)

Леся (Людмила) Василівна Дичко  всесвітньовідомий український композитор, педагог, громадський діяч, народна артистка України, лауреат національної премії України імені Тараса Шевченка, кавалер орденів святого Володимира ІІІ ступеня  і княгині Ольги, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, професор  національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, секретар правління Національної Спілки композиторів України.

1939 народилась 24 жовтня у м. Києві.
1959закінчила Київську школу-десятирічку ім. М. В. Лисенка по класу теорії музики.
1964закінчила Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського (клас композиції проф. Д. Данькевича та проф. Б. Лятошинського).
1971закінчила аспірантуру під керівництвом проф. Б. Лятошинського та проф. Н. Пейка (Москва).
з 1965студія при Національній заслуженій капелі бандуристів ім. Д. Ревуцького.
1965–1966Київський педагогічний інститут (нині НПУ ім. М. П. Драгоманова).
1972–1994Київський державний художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) – читала курс історії музики.
з 1994викладач композиції та теоретичних дисциплін в Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського.
2002викладала в Тегеранському університеті.
1989 та 2004виступи в Канаді з лекціями, творчими звітами про українську сучасну хорову музику.
2005доцент Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.
2009професор Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.

Пропонуємо Вашій увазі огляд літератури про Л. Дичко та творчість мисткині.

Більше двадцяти років дружнього спілкування з Лесею Василівною Дичко, видатною композиторкою сучасності, спонукали автора книги С. Грицу написати книжку «Леся Дичко в житті і творчості»[2] не тільки про її найважливіші твори, а якомога більше сказати про неї як про творчу індивідуальність, про її внутрішній світ, уподобання, світоглядні установки, подати обширний ілюстративний матеріал – свідчення про оточення мисткині і ставлення людей до неї як до  непересічної особистості та громадського діяча.

Видатну людину мистецтва звично уявити як такого собі бонзу всеціло поглиненого ідеями, відірваного від світу, котрий тільки й робить, що творить. Л. В. Дичко Бог дав два гармонійно співдіючих таланти – непересічне обдаровання митця та організатора творчого процесу, якого вистачає не тільки на творчість, аби писати масштабні опуси хорового, симфонічного жанрів,  а й на людей, аби подорожувати, збирати навколо себе цікаві особистості, підтримувати дружні стосунки.

Книга про життєвий і творчий шлях видатної української композиторки Лесі Дичко адресується мистецтвознавцям, студентам вищих і середніх навчальних закладів та усім, хто цікавиться сучасною українською та світовою музикою.

У книзі О. Є Верещагіна, Л. П. Холодкова «Історія української музики ХХ століття» [1] у більш стислій формі подано біографічну довідку та характеристику стилю композитора, а також звернуто увагу на найбільш відомих кантатах «Чотири пори року» і «Червона калина».

Композитор за своє життя написала сотні творів, серед яких – масштабні кантати, ораторії, хорові концерти, хорові опери і симфонії, балети, камерні твори – романси, пісні, інструментальні п’єси.

Кантата Л. В. Дичко «Червона калина» [6] на тексти старовинних українських пісень ХІV- ХVІІ ст. для солістів, мішаного хору та інструментального ансамблю. Кантата багаторазово виконувалася різними хоровими колективами в Україні і за кордоном, стала популярною у слухачів і виконавців.

У книгу Л. В. Дичко «Дитячі кантати» [4] увійшли дві кантати для дітей «Весна» на слова Є. Авдієнко та «Барвінок» на слова С. Жупаніна. Музика кантат вирізняється яркою мелодичною основою, ритмічним малюнком.

Симфонічні фрески «Джерело» [3] створені Лесею Дичко за картинами відомих українських художників А. Чебикіна, В. Гуріна, В. Кулеби, О. Дубовика, В. Прядки і М. Стороженка.

Шість частин симфонічного циклу побудовані за драматургією контрастів. Перша навіяна  малюнками талановитого графіка А. Чебикіна і написана в імпресіоністичному стилі. Друга частина навальна, жорстка – передає трагедійні настрої від картин В. Гуріна про Другу світову війну. Умиротворення, іконописність, типові для художників українського національного живопису, зокрема для В. Кулеби, відтворені у третій частині циклу. Такі відчуття посилює введення у симфонічну тканину хорового співу і залучення фрагментів купальських пісень.  Картини модерніста О. Дубовика, їх яскрава палітра надихнули композиторку на оптимістичну, в чомусь гротескну, музику, несподівано відтінену народним колоритом. У п’ятій частині твору увиразнена фольклорна стихія, властива своєрідній художній манері В. Прядки.  Шоста, завершальна частина циклу, написана під враженням від фресок художника М. Стороженка у церкві Миколи Притиска у Києві – храмі доби Ренесансу.

Кольорові ілюстрації дають можливість познайомитись з стильовими особливостями картин, які надихнули Лесю Дичко на створення цього монументального симфонічного циклу.

Відома сучасна композиторка Леся Дичко у своїй творчості велику увагу присвятила хоровій музиці. У двох випусках для хору представлені кращі зразки музики Л. Дичко. У першому випуску вміщено композиції, створені до 1999 року окремі частини з циклів (ораторій, кантат); концерт «Французькі фрески»; п’ять прелюдій на слова японських поетів, колядки тощо.

У другому випуску вміщено композиції, створені після 2000 року: духовні твори, низка творів на слова Т. Г. Шевченка, твори на вірші сучасних українських поетів.

Видання адресоване диригентам-хормейстерам, викладачам і студентам мистецьких навчальних закладів, аматорам української хорової музики.

Сьогодні постать Лесі Дичко – справжнє явище мистецтва, втілення національної стихії,самобутніх духовних традицій незалежної України. Сама композитор не уявляє свого життя без музики: “Я маю дуже щасливу долю. Все життя я віддала музиці. I якби мені запропонували все спочатку, я б знову обрала музику. Музика, музика і тільки музика”.

Список літератури:

  1. Верещагіна О. Є. Історія української  музики ХХ століття : навч. посіб. / О. Є. Верещагіна, Л. П. Холодкова. – Тернопіль : АСТОН, 2010. – С. 203-214.
  2. Грица С. Леся Дичко в житті і творчості / С. Грица. – Дрогобич : Посвіт, 2012. – 272 с.
  3. Дичко Л. Джерело: симфонічні фрески за картинами українських художників / Л. В. Дичко. – Київ : ГРОНО,   2017. –127 с.
  4. Дичко Л. Дитячі кантати / Л. В. Дичко. – Київ : Музична Україна, 1983. –127 с.
  5. Дичко Л. Хорові твори : у  2 вип. / Л. В. Дичко. – Дрогобич : Посвіт, 2016.
  6. Дичко Л. Червона калина : кантата на тексти старовинних українських пісень ХІV- ХVІІ ст./ Л. В. Дичко. – Київ : ГРОНО, 2016. – 48 с.

Підготувала бібліотекар читального залу мистецької літератури

Скоропад Н. Я.


  • 0

  • 0

Поповнення книжкового фонду бібліотеки

Книжковий фонд бібліотеки поповнився історико-іконографічним дослідження Сергія Анатолійовича Копилова, та Ірини Василівни Паур.

“Read More”

  • 0

Дмитро Павличко – поет нової української доби

Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів на Івано-Франківщині — провідний український поет, перекладач, визначний громадсько-політичний діяч.

“Read More”