Минуле та сьогодення бібліотеки університету

Без книжки – нема університету

Іван Огієнко

Бібліотека Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка розпочала діяльність напередодні відкриття навчального закладу 5 вересня 1918 року та має багату на події сторічну історію, яка тісно пов’язана з долею навчального закладу. Дослідники історії бібліотеки визначили етапи становлення книгозбірні університету, пов’язуючи її з розвитком навчального закладу:

1918-1921 рр.– становлення й розвиток бібліотеки Кам’янець-Подільського державного українського університету (К-ПДУУ);
1921-1930 рр.– наукова бібліотека Інституту народної освіти;
1930-1933 рр.– бібліотека Інституту соціального виховання;
1933-1935 рр.– книгозбірня Кам’янець-Подільського педагогічного інституту;
1939-1941 рр.– книгозбірня відновленого Кам’янець-Подільського учительського інституту;
1941-1942 рр.– бібліотека Кам’янець-Подільського інституту народної освіти, створеного в роки окупації;
1944-1947 рр.– структурний підрозділ повоєнного Кам’янець-Подільського учительського інституту;
1948-1997 рр.– наукова бібліотека Кам’янець-Подільського педагогічного інституту;
1997-2003 рр.– книгозбірня Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету;
2003-2008 рр.– бібліотека Кам’янець-Подільського державного університету;
січень-лютий 2008 р.– бібліотека Кам’янець-Подільського національного університету;
березень-серпень 2008 р.– наукова бібліотека Кам’янець-Подільського національного університету;
вересень 2008 р. –2013 р.– наукова бібліотека Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка;
2014 р. – до сьогодні– бібліотека Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Етапи розвитку бібліотеки не були рівноцінними за часом й за насиченістю подіями (презентація з історії бібліотеки).

Основу університетської бібліотеки склали особисті зібрання І. І. Огієнка, привезені за його дорученням із Києва І. Г. Сливкою. За два роки, на час першої реорганізації університету, книжковий фонд бібліотеки зріс зі 114 документів, подарованих ректором, до 35951 примірника.

З метою формування фонду бібліотеки ректор І. І. Огієнко звернувся до освітян України, наукових установ та навчальних закладів, видавничих товариств, різних інституцій та громадськості з проханням «…докласти й свою долю до збудування нового культурного огнища і подарувати в бібліотеку Університету книжок, що в їх тепер відчувається особлива потреба і що їх тепер немає змоги придбати навіть за великі гроші». Зрештою й залучив відомих українських бібліографів і книгознавців Л. У. Биковського, Ю. О. Іванова-Меженка, С. О. Сірополка, М. І. Ясинського.

На прохання І. І. Огієнка відгукнулися численні інституції, свідома інтелігенція. Наукове товариство імені Тараса Шевченка у Львові передало бібліотеці 408 томів цінної літератури. Статистичний комітет губернського правління передав книгозбірні 6660 книг, міська чоловіча гімназія – 2716 видань. До формування фонду бібліотеки долучилися Кам’янець-Подільське церковне історико-археологічне товариство, бібліотека Київського університету св. Володимира, департамент середніх i вищих шкіл Міністерства народної ocвіти, ряд українських видавництв, духовних навчальних закладів. Рукописні раритети та стародруки передала Кам’янець-Подільська духовна семінарія. Собор Києво-Печерської лаври подарував книгозбірні Острозьку Біблію 1581 р. Д. Дорошенко з цього приводу згадував: «… з Києва встигли привезти комплекти видань тамошніх наукових інституцій, а зі Львова – комплект видань Наукового товариства імені Шевченка» тощо.

Бібліотека поповнювалася і за рахунок книг із розорених або залишених власниками маєтків та колишніх державних установ. Так, військово-архівна комісія Головного управління мистецтв за розпорядженням Головного отамана передала до університетської бібліотеки архів Дворянського зібрання та архів колишнього жандармського управління. Стародавні польські видання, книги з українського національного питання, французька вольтерівська енциклопедія та інші були виявлені в залишеному панському маєтку під Кам’янцем.

До справи комплектування бібліотеки долучалися викладачі університету, службовці та пересічні громадяни з усіх регіонів України.

У грудні 1918 р. університет придбав приватну бібліотеку в Могилев-Подільському, для перевезення якої знадобився цілий залізничний вагон. Професор Чернівецького університету І. Гільберг запропонував придбати в нього за 100 тис. крон зібрання класичної філології, розміщене в 40 скринях. Відомий подільський педагог і просвітник М. Пащенко подарував університету книжкову колекцію, зібрану за сорок років педагогічної діяльності, та зголосився упорядкувати фонди бібліотеки. У січні 1919 р. приват-доцент Л. Т. Білецький, за дорученням І. І. Огієнка, закупив у книгарнях Києва десятки цінних видань для бібліотеки, зокрема «Архив Юго-Западной России» із усіма додатками, примірники «Киевской Старины».

Інколи рідкісні видання доставляли до університету військовики. У листопаді 1919 р. державний інспектор 2-ї пішої дивізії армії УНР передав бібліотекарю К-ПДУУ 80 томів енциклопедичного видання Брокгауза і Єфрона, що були конфісковані в маєтку села Романи Ольгопільського повіту. Подарунок було зроблено за згодою місцевих селян.

У січні 1920 р. Кам’янець-Подільська державна українська гімназія ім. С. Руданського передала університету понад 1 тис. «старих цінних книжок», зокрема чимало українських стародруків. У липні того ж року Подільський римо-католицький єпископ Маньковський і ксьондз Неселевський подарували закладові цінну збірку латиною.

Масштабом бібліотечної роботи та станом фонду був приємно вражений комісар-міністр польського уряду на теренах Поділля й Волині А. Мінькевич, який 10 лютого 1920 р. в супроводі ректора І. І. Огієнка оглянув університетську книгозбірню. Тож цілком закономірно, що бібліотека отримала назву фундаментальної, тобто – великої, значної як за кількістю літератури, так і за особливостями роботи. У період перебування уряду УНР у Кам’янці-Подільському вона виконувала функції всеукраїнського бібліотечного центру, який надавав інформаційні послуги державним чиновникам.

Загалом із 17 286 подарованих бібліотеці видань були наукові, історичні, філософські, математичні, географічні, економічні праці, зібрання класичної художньої літератури, стародавні польські видання, книги з українського національного питання, французька вольтерівська енциклопедія та ін. Найціннішими у фонді бібліотеки були стародруки, кількість яких у жовтні 1920 р. сягнула 814 томів: 45 не датованих, 24 – ХVІ ст., 82 – ХVІІ ст. і 663 – ХVІІІ ст.

Профіль комплектування фондів у 1920 р. постійно переглядався, зокрема, частину книг переважно польською мовою внаслідок рекомплектування передано з університетської бібліотеки до книгозбірні при Українській академії наук. Під час наступних реорганізацій книгозбірні університету частина документів потрапила та зберігається у фонді Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Належність видань до бібліотеки Кам’янець-Подільського державного українського університету підтверджують провенієнції, зокрема овальна печатка фіолетового кольору «Бібліотека Кам’янець-Подільського державного українського університету».

Винятково важливу роль в створенні, організації та діяльності бібліотеки університету відігравали її керівники, які своєю невтомною працею вносили вагомий вклад у розвиток книгозбірні та її потенціалу. Упродовж сторічного функціонування книгозбірню очолювали особистості, які згодом стали видатними бібліотекознавцями, бібліографами, науковцями:

Сливка І. Г. – 1 вересня 1918 р. – 31 грудня 1918 р.;
Плевако М. А. – 1 січня 1919р. – травень 1919 р.;
Сливка І. Г. – (12) травень 1919р. – 24 грудня 1919 р.;
Сірополко С. О. – 25 грудня1919р. – 11 травня 1920 р.;
Сливка І. Г. – 14 травня 1920р. – серпень 1920 р.;
Ясинський М. І. – серпень 1920р. – вересень 1922 р.;
Сливка І. Г. – вересень 1922р. – 21 грудня 1922 р.
Суслопаров М. З. – 21 грудня 1922р. – 1 листопада 1924 р.;
Романовська І. Х. – 1 листопада 1924р. – 25 листопада 1926 р.;
Шляпнікова (?) – 25 листопада 1926р. – 1 листопада 1927 р.;
Гречина П. Ю. – 1 листопада 1927 р. – (?);
Опольський В. С. – початок 1929 р. – 12 червня 1930 р.;
Гречина П. Ю. – 12 червня – 1 липня 1930 р.;
Раєвська С. О. – 1 липня 1930 р. – 6 грудня 1931 р.;
Томачинська Л. К. – 6 грудня 1931 р. – 1 лютого 1932 р.;
Ленартович Й. Ф. – 4 лютого 1932 р. – 17 липня 1932 р.;
Томачинська Л. К. – липень 1932 р. – (?);
Моргунов Г. Г. – (?) – червень 1935 р.;
Боровікова (?) – 1939 р. – червень 1941 р.;
Томачинська Л. К. – листопад 1941 р. – квітень 1943 р.; 16 серпня 1944 р. – 1 липня 1947 р.;
Яцуляк О. Ф. – 1 липня 1947 р. – травень 1948 р.;
Демченко О. А. – травень – жовтень 1948 р.;
Токар Й. І. – жовтень 1948 р. – 21 лютого 1993 р.;
Стадник С. Г. – 30 березня 1993 р. – 18 серпня 2000 р.;
Лозовий В. С. – 14 листопада 2000 р. – 19 січня 2004 р.;
Прокопчук В. С. – 1 вересня 2004 р. – 1 вересня 2015 р.;
Климчук Л. В. – 4 вересня 2015 р. – по сьогодні.

Першим керівником бібліотеки Кам’янець-Подільського державного українського університету з 1 вересня 1918 р. було призначено І. Г. Сливку. Іван Григорович до Кам’янець-Подільського державного українського університету прибув зрілою 49-річною людиною з досвідом педагогічної, бібліотечної та організаторської роботи. Саме він почав розбудову університетської книгозбірні та зробив вагомий внесок у її розвиток упродовж 1918–1922 рр. Найголовнішим напрямом роботи І. Г. Сливки на посаді бібліотекаря (так називався керівник бібліотеки) було комплектування та облік фондів.

На початку січня 1919 р. ректор І. І. Огієнко запропонував Миколі Антоновичу Плевако (українському літературознавцю, бібліографу, автору академічного двотомника «Хрестоматія нової української літератури») посаду бібліотекаря університетської книгозбірні. З певних причин розгорнути діяльність на посаді бібліотекаря Микола Антонович не встиг, можливо тому, що отримав престижнішу посаду приват-доцента університету кафедри української літератури.

Тому 25 грудня 1919 р. рада професорів Кам’янець-Подільського державного українського університету обрала на посаду бібліотекара книгозбірні університету Степана Онисимовича Сірополко – українського ученого, громадського і політичного діяча, активіста української «Просвіти», основоположника вітчизняного бібліотекознавства, автора численних наукових праць із проблем шкільництва, книгознавства і бібліографії. Відчутним кроком нового керівника стало створення поряд із бібліотечною комісією, яку складали представники професорсько-викладацької корпорації університету, Бібліотечної ради, що формувалася із бібліотечних працівників. За пропозицією Сірополка, для вдосконалення бібліотечного обслуговування професорсько-викладацького складу та студентів була створена низка підрозділів безпосередньо на факультетах, здійснений перерозподіл книг за фаховими ознаками у кабінетах із урахуванням спрямованості університетських наукових товариств і студентських гуртків.

У серпні 1920 р. на посаду очільника університетської книгозбірні призначено Ясинського Михайло Ілліча – теоретика, методиста та родоначальника української бібліографії. Ясинський очолив колектив бібліотеки К-ПДУУ й продовжив формування фондів, каталогів, складав бюлетені нових надходжень, збирав і друкував матеріали до статистики бібліотеки та з її історії, займався удосконаленням довідкового апарату, готував звіти про роботу бібліотеки, обслуговував читачів, брав участь у житті університету. На початку становлення книгозбірні, директори бібліотеки змінювалися дуже часто. Іноді по кілька разів на рік. У бібліотеці проводились обшуки, конфіскація книг забороненої тематики, чистка фонду та «нелояльних» до радянської влади осіб. У ході чергової чистки був звільнений з посади Михайло Ясинський, мотивація – факт видачі студенту клерикальної літератури. Обов’язки бібліотекаря у черговий раз тимчасово перейняв І. Г. Сливка.

Перша реорганізація університету та його фондів відбулася 9 січня 1921 р. Замість університету започатковано Інститут теоретичних наук (ІТЕН). 26 лютого 1921 р. рішенням колегії Укрголовпрофосу на базі Кам’янець-Подільського ІТЕН було утворено два самостійні вищі навчальні заклади – Інститут народної освіти та Сільськогосподарський інститут. Бібліотечні книги були розподілені між двома вишами та частково передані до інших установ і навчальних закладів. Частина літератури була евакуйована з групою викладачів у м. Тарнів (Польща) і там продовжувала зберігатися як книгозбірня Кам’янець-Подільського державного українського університету. Окремі документи дивом збереглися в Кам’янець-Подільському міському державному apxiвi й 2003 р. були повернуті університету рішенням виконкому Кам’янець-Подільської міської ради.

У спадок бібліотеці Інституту народної освіти дісталася лише незначна частина літератури із книгозбірні університету, тому її довелося створювати майже заново. Найгострішою була потреба в підручниках, особливо україномовних. Ситуацію рятували викладачі, які масово дарували бібліотеці власну літературу. Упродовж 1921-1922 рр. книгозбірня майже не мала фінансових можливостей для поповнення книжкового фонду, які траплялися лише епізодично. Уже з другої половини 1922-1923 академічного року розпочалось комплектування книгозбірні відповідно до вимог навчальних планів ІНО та інших навчальних закладів, що нею користувалися. За рішенням ради Української книжкової палати від 7 січня 1924 р. бібліотека увійшла до 10 книгозбірень, що мали право отримувати обов’язковий примірник від Української книжкової палати. Тож комплектування фондів бібліотеки набирало планового, системного характеру, змінювався зміст її роботи. Бібліотечні працівники сприяли налагодженню системи забезпечення періодичними виданнями.

Упродовж 30-х років бібліотека пройшла кілька реорганізацій. У 1930 р. Інститут народної освіти було реорганізовано в Інститут соціального виховання з трирічним терміном навчання, в 1933 р. – у педагогічний. За даними наркомату освіти УСРР, на початку 1932 р. ІСВ був достатньо забезпечений науково-педагогічними кадрами, а бібліотека – підручниками та літературою.

Із 1932 р. куратором бібліотеки став помічник ректора у навчальних справах. Саме в цей час з її фондів вилучено 1373 примірники «не рекомендованої» і непридатної літератури. Навесні 1932 р. розпорядженням Наркомосвіти УСРР бібліотека Кам’янець-Подільського ІСВ була позбавлена права на отримання обов’язкових примірників із видавництв. На цей час у фонді книгозбірні зберігалося майже 60 тис. примірників різних документів, зокрема рідкісних, раритетних, і ще 60 тис. в архіві інституту.

У 1935 р. педінститут було розформовано, а фонд бібліотеки розподілено між Ніжинським, Одеським, Черкаським, Київським, Вінницьким і Бердичівським педінститутами. Частина стародруків і рідкісних видань бібліотеки, зокрема колекція стародруків з орнітології, опинилася у ВУАН, інші – в обласній бібліотеці, облдержархіві та краєзнавчому музеї, що розміщувалися в Кам’янці-Подільському.

У 1939 р. через нестачу вчителів для села було відновлено Кам’янець-Подільський учительський інститут і розпочато створення його книгозбірні. Напередодні війни бібліотека налічувала 20 тис. документів навчально-методичної та наукової літератури, фахової періодики. У жовтні 1941 р. в окупованому Кам’янці-Подільському було відкрито Інститут народної освіти, який отримав фонди бібліотеки колишнього учительського інституту, міської та деяких шкільних книгозбірень, проте цей інститут проіснував недовго.

Із звільненням Кам’янця-Подільського від окупантів розпочався новий етап діяльності навчального закладу та його книгозбірні. Після відновлення діяльності учительського інституту в жовтні 1944 р. бібліотека розташовувалась лише в двох кімнатах середньої школи № 8 (вул. Шевченко, 22). Бібліотекарі, на чолі з завідувачем бібліотеки Л. К. Толмачинською вкотре розпочали формування фонду, що нараховував 402 книги. Поповненню документного фонду бібліотеки значно сприяла постанова Раднаркома УРСР «Про забезпечення вузів УРСР підручниками». Упродовж 1945 р. до інститутської бібліотеки надійшло майже 2000 книг із Москви, 350 – з Києва, 550 – закуплено в комісійних крамницях. А постанова Раднаркому і ЦК Компартії України від 8 березня 1946 р., яка зобов’язала Наркомат освіти і видавництво «Радянська школа» видати упродовж 1946-1947 рр. основні підручники і посібники. На початок 1948 р. документальний ресурс бібліотеки вже налічував 13283 примірники.

Керівником бібліотеки на той час вже була призначена Олександра Федорівна Яцуляк, а Л. К. Томачинська переведена на посаду старшого бібліотекаря. У травні 1948 р. О. Ф. Яцуляк на посаді завідувача бібліотеки замінила Олена Антонівна Демченко та вже у жовтні 1948 р. бібліотеку інституту замість Демченко, яка перейшла за власним бажанням на посаду старшого бібліографа, очолив Й. І. Токар. Книгозбірню Йосип Іванович очолював 45 років, до кінця свого життя, яке раптово обірвалося 22 лютого 1993 р.

У 1949 р. бібліотеку перенесено до Старого міста у приміщення колишньої чоловічої гімназії (сьогодні – навчальний корпус №2, вул. Татарська, 14), що дозволило забезпечити видачу літератури на абонементі та в читальному залі. Комплектуванню фонду сприяло внесення бібліотеки вишу до списку наукових бібліотек Української РСР. У 1950 р. фонд книгозбірні містив 33 092 документи. Упродовж другої полови ХХ ст. фонд бібліотеки швидко зростав: 33 092 примірники – у 1950 р., 788222 – у 1991 р. (в середньому 18418 примірників щорічно). 1955 р. розпочав діяльність інформаційно-бібліографічний відділ бібліотеки.

У 1958 р. фонд інститутської книгозбірні був визнаний найбільшим у Хмельницькій області. Зростав авторитет бібліотеки серед книгозбірень педагогічних інститутів. У 1967 р. за результатами соціалістичних змагань серед бібліотек педагогічних інститутів книгозбірня стала переможцем змагання, а її завідувач Й. І. Токар і керівник відділу комплектування М. Ф. Островська були відзначені преміями Міністерства народної освіти УРСР.

Суттєві зміни у структурі бібліотеки відбулися після закінчення добудови головного корпусу інституту (1972 р.). На третьому поверсі почав функціонувати відділ абонементу, а на четвертому – читальний зал на 200 посадкових місць. Було поліпшено умови роботи трьох відділів – комплектування, бібліографії та обробки літератури. У 1986 р. відкрито абонементи фізико-математичного (навч. корпус №4, вул. Уральська, 1/2) і педагогічного факультетів (навч. корпус №6 , вул. Уральська, 1Б), а також читальний зал останнього.

Після проголошення незалежності України у зв’язку зі складною економічною ситуацію та зменшенням фінансування навчального закладу темпи комплектування бібліотечних фондів уповільнилися. Зменшилося виділення коштів на придбання літератури, передплату періодичних видань, відбулося скорочення штату. Ситуація змінилася на початку нового століття – упродовж 2001-2017 рр. бібліотечний фонд зріс з 820 735 до 973 904 документів. У 2003 р. фонд бібліотеки поповнився 24 тис. унікальних друкованих видань, переданих із Кам’янець-Подільського міського державного архіву, серед них – частина документів колишнього Кам’янець-Подільського державного українського університету, що підтверджується печаткою фіолетового кольору «Кам’янець-Подільський державний український університет» (окремі були затушовані або стерті).

Бібліотека університету має розвинену структуру, яка формувалася поступово та охоплює всі сім факультетів та навчально-науковий інститут української філології та журналістики. На початку 2000 р. бібліотека мала в своїй структурі 4 читальних зали та 4 абонементи. У 2004 р. на історичному факультеті було створено відділ рідкісних видань (навч. корпус № 2, вул. Татарська, 14) на базі масиву документів колишнього Кам’янець-Подільського міського державного архіву. У наступному році відкрито читальний зал природничо-економічного факультету (навч. корпус №9, вул. Суворова, 52). Невдовзі розпочав роботу читальний зал Інституту реабілітації (навч. корпус №8, вул. Польський ринок, 6). У 2007 р. почали функціонувати відділ електронних інформаційних ресурсів і читальний зал електронної бібліотеки.

Сьогодні структура книгозбірні охоплює 4 підрозділи:

інформаційно-бібліографічного відділ;
відділ електронних інформаційних ресурсів;
відділ комплектування та наукової обробки документів;
відділ абонементів та читальних залів (2 абонементи; 9 читальних залів, у т.ч. читальний зал електронної бібліотеки; відділ рідкісних видань).

Не зважаючи на різні виклики часу працівники бібліотеки забезпечують якісне обслуговування користувачів та систематичне поповнення інформаційного ресурсу книгозбірні. Останній – стратегічна база бібліотеки навчального закладу, її інформаційне середовище. В сучасних умовах він представляє симбіоз традиційних документальних ресурсів на паперових носіях і електронних ресурсів локального й мережевого доступу, є унікальним за змістом і видами документів. Серед бібліотек Хмельницького методичного об’єднання фонд книгозбірні Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка найчисельніший – майже 1 032 000 тис. примірників, у т.ч. 28 тис. од. зб. рідкісні та цінні документи.

До традиційних ресурсів належать: документальний фонд та науково-довідковий апарат бібліотеки. Електронні ресурси більш різноманітні: електронний каталог, інституційний репозитарій, електронні документи на дисках, Інтернет-ресурс. Здатність фонду документів на різних носіях інформації забезпечувати наукову та освітню діяльність університету є критерієм якості обслуговування бібліотеки.

Основним видом інформаційної діяльності бібліотеки був і залишається документний фонд, який потребує правильного комплектування, збереження та використання. У фонді бібліотеки є 1894 дисертації (72 друкованих та 1822 електронних), 4879 авторефератів дисертацій (3245 друкованих та 1634 електронних). Також у книгозбірні зберігається 27 997 рідкісних та цінних документів.

Пріоритетним напрямом роботи університетської книгозбірні є формування книжкового фонду, насамперед за рахунок найновіших україномовних, у тому числі навчальних, навчально-методичних, наукових, літературно-художніх, літературознавчих, довідкових видань. Посилення інформаційного ресурсу книгозбірні реалізується шляхом закупівлі документів. Моніторинг книгозабезпечення навчального процесу відділом комплектування та наукової обробки документів бібліотеки дозволяє контролювати забезпечення підручниками навчальних дисциплін, викладання яких забезпечують кафедри університету.

Паралельно із традиційним поповнення фонду (придбанням літератури у видавництвах та книгорозповсюджуючих організаціях, передплатою фахових періодичних видань) є дарування книг бібліотеці. Серед таких меценатів – Баженов Л. В., Бахмат Н. В., Бесарабчук Г. В., Вержиховька О. М., Гурський В. А., Демчик К. І., Дубінський В. А., Дуткевич Т. В., Жигульова Е. О., Завальнюк О. М., Ковальчук Г. П., Комарніцький О. Б., Копилов С. А., Кучинська І. О., Кушнір Б. М., Лабунець В. М., Матвеєв М. Д., Миронова С. П., Попова Л. Б., Продар М. В., Рарицький О. А., Сербалюк Ю. В., Смолій В. А., Співак В. І., Стасюк І. І., Урсу Н. О., Федьков О. М., Філінюк А. Г., Хоптяр Ю. А., Яропуд З. П. та ін.

Вагомий внесок зробили закордонні меценати – у різні роки до фонду бібліотеки подарували книги професор Василь Верига (Канада), радник посольства Республіки Польща в Україні з питань культури Ольга Гнатюк, колишній староста Саноцького повіту Богдан Струсь, бургомістр Санока Войцех Бляхарскій, професор Павло-Роберт Маґочій та ін.

Найбільший дар зробили спадкоємці П. М. Дорожинського (2264 прим.) та Є. М. Паранюк (1552 прим.). Зокрема, останній зробив значний внесок у комплектування фонду наукової бібліотеки – упродовж 2006-2008 рр. він надіслав поштою зарубіжні видання англійською, французькою, німецькою та іспанською мовами.

У 2016 р. за сприяння випускника історичного факультету, кандидата історичних наук, Д. Решетника найбільший дар до бібліотеки зробили спадкоємці українського політичного і громадського діяча, голови Центрального Проводу Об’єднання українських націоналістів (державників) – ОУН(д) (2005-2015 рр.), члена Національної спілки журналістів України, члена Клубу канадських етнічних журналістів, головного редактора пресового органу Організації Державного Відродження України «Самостійна Україна – Free Ukraine» та інформаційного бюлетеня «Сурмач», ветерана організованого українського націоналістичного руху П. М. Дорожинського. 3 серпня 2016 р. в Центральному державному архіві зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) відбулося підписання угоди представником родини Дорожинських про передачу документів особистої колекції ЦДАЗУ і бібліотеці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Значну частину подарованого складають періодичні видання за різні роки і література переважно з історії України.

Значним поповненням фонду бібліотеки у 2016 р. та 2021 р. став дарунок професора, завідувача кафедри українознавчих студій Торонтського університету, президента Карпаторусинського науково-дослідного центру Сполучених Штатів Америки, дійсного члена академії наук Королівського товариства Канади Павла-Роберта Маґочія 23 видання, з яких 14 – іноземними (англійською, польською, чеською) мовами. Зрештою, традиція, започаткована І. І. Огієнко, дарувати до бібліотеки університету видання, залишається актуальною й сьогодні.

У 2006 р. для покращення інформаційного забезпечення навчально-методичної, науково-дослідної та виховної роботи, що сприяє підвищенню якості підготовки здобувачів вищої освіти, закуплено автоматизовану бібліотечну інформаційну систему (АБІС) «УФД/Бібліотека». Дана програма дозволила автоматизувати процеси, пов’язані з комплектуванням фонду, каталогізацією документів, обслуговуванням віддалених користувачів. Орієнтація на якісне й оперативне надання інформації реалізується шляхом удосконалення веб-сторінки бібліотеки, систематичного поповнення електронного каталогу, повнотекстової бази документів, інституційного репозитарію, участі у корпоративних проектах зі створення електронних зведених баз тощо. Працівники книгозбірні надають довідково-інформаційне обслуговування та довідки в режимі реального часу в Інтернеті.

Для задоволення інформаційних запитів в електронній формі функціонує читальний зал електронної бібліотеки (ЧЗЕБ). Його співробітники надають консультації біля комп’ютерів, організовують інформаційне обслуговування за допомогою електронної пошти, беруть участь у проведенні Дня кафедри університету, створюють віртуальні виставки, презентації, бук-трейлери, організовують вебінари. У березні 2017 р. на сайті бібліотеки започатковано нову послугу – «Віртуальне визначення УДК та ББК», що користується активним попитом.

Одним із головних складових інформаційного ресурсу бібліотеки і частиною віртуального обслуговування є електронний каталог. На сьогодні електронний каталог містить більше 300 тис. бібліографічних записів назв на 600 тис. документів, а користувачі бібліотеки мають доступ до колекції на CD і DVD-дисках (876 дисків (51 572 ел. док.)).

Інституційний репозитарій (електронний архів) університету наповнюється працями науково-педагогічних працівників та роботами здобувачів вищої освіти. Він налічує близько 5 тис. документів.

У листопаді 2017 р. університет отримав доступ до міжнародної науково-метричної бази Scopus, а в 2018 до Web of Science. Упродовж 2021-2022 навчального року користувачі мали тестовий доступ до:

наукометричних баз даних Web of Science та Scopus;
повнотекстових платформ ScienceDirect та Research4Life;
повнотекстової бази даних електронного цифрового архіву періодичних видань LIBRARIA;
баз даних EBSCO;
електронних ресурсів видавництва Bentham Science.

Працівники бібліотеки сприяють проведенню та перегляду вебінарів щодо роботи з базами даних, систематично на сайті бібліотеки та у соціальних мережах інформують про нові серії вебінарів. Проводиться індивідуальна робота з науково-педагогічними працівниками зі створення та редагування авторських профілів.

Ведеться робота з оновлення профілю представництва університету в цій базі, організовуються вебінари щодо користування електронною базою та тренінг-семінари з питань пошуку інформації та розміщення публікацій у журналах.

Фахівці бібліотеки є активним постачальником інформації в Інтернет-ресурс. У 2009 р. створено веб-сайт бібліотеки. Упродовж 2012-2013 н.р. було підготовлено нову версію сайту з кардинальною зміною його структури та зовнішнього вигляду. З лютого 2016 р. розміщено оновлену версію веб-сайту, зокрема змінено дизайн та трансформовано рубрики, а контент систематично оновлюється. У липні 2022 р. з технічних причин створено новий сайт бібліотеки. Контент сайту оновлюється та доповнюється актуальною інформацією.

Складовою частиною віртуального бібліотечного середовища є представництво в популярних соціальних мережах «Facebook» і «Google+», сторінки яких слугують для переадресації до головного веб-сайту книгозбірні. За їх допомогою проводиться робота з інформування користувачів про послуги, заходи, що організовуються та проводяться бібліотечними фахівцями.

Пріоритетним в діяльності книгозбірні університету є нарощування електронних ресурсів шляхом розвитку корпоративних зв’язків між бібліотеками. У квітні 2017 р. спільно з науковою бібліотекою Хмельницького національного університету (ХНУ) розпочато формування Зведеної електронної бази (ЗвЕБ) «Науковці Хмельниччини». Продовжується робота з наповнення зведеного електронного каталогу (ЗвЕК) бібліотек ЗВО Хмельницької області.

Упродовж сторічної історії навчального закладу бібліотека є головним інформаційним центром, що виконує покладену на нею місію – задоволення інформаційних потреб освітньої, науково-дослідної та виховної роботи, використовуючи у своїх процесах інноваційні форми та методи діяльності. Працівники бібліотеки забезпечують надання бібліотечних послуг, виробничих процесів. Досягнення високої якості обслуговування користувачів – це пріоритетний напрям діяльності бібліотеки Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Окрім інновацій, головними завданнями книгозбірні університету є: оперативне інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу університету; якісне комплектування бібліотечного фонду, його збереження й поповнення науковою та навчально-методичною літературою на традиційних й електронних носіях інформації; забезпечення комфортності і доступності бібліотечних послуг на основі впровадження нових інформаційних технологій, створення нових «сервісних послуг» та комп’ютеризації бібліотечно-інформаційних процесів; поповнення інституційного репозитарію університету з метою інтеграції наукового доробку викладачів університету в світовий інформаційний простір та пропаганда руху відкритого доступу на інформаційних заходах; формування інформаційної культури студентів і викладачів; оновлення матеріально-технічної бази бібліотеки; підвищення кваліфікації працівників бібліотеки.