«Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості»
(Іван Огієнко)
День української мови та писемності – важливе свято для українців. Він пов’язаний зі вшануванням преподобного Нестора Літописця Києво-Печерського, автора «Повісті минулих літ».
Це свято офіційно впровадили в листопаді 1997 року. На державному рівні його закріпив Указ другого президента України Леоніда Кучми «Про День української писемності та мови». Так, він підтримав ідею громадських організацій, які хотіли підкреслити важливість нашої рідної мови.
До 2023 року це свято відзначали 9 листопада, у день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця, за юліанським календарем. Святий був послідовником Кирила та Мефодія, творців слов’янського письменства, тому обрали саме цю дату для відзначення.
Однак Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли на новоюліанський календар. Через це дати більшості релігійних свят змістилися на 13 днів назад. День української мови та писемності відзначають 27 жовтня.
Це свято набуло нового значення з початком повномасштабного вторгнення. Українці щодня відстоюють свою незалежність та національну ідентичність. У боротьбі за свободу громадяни відчувають, наскільки важливою є рідна мова та її використання.
Якою була функціонально перша українсько-руська літературна мова? Звідки вона прийшла? Які були в ній стилі і яка була між ними відмінність? Ви знайдете відповіді на ці питання в підручнику В. М. Русанівського «Історія української літературної мови» [8]. Далі довідаєтесь, як старослов’янська мова, що нею починалася українсько-руська писемність, поступово перетворюється в староукраїнську і дістанете відповідь на таке непросте запитання: чому староросійська літературна мова, яка живилася тими ж джерелами, що й старослов’янська, утвердилася як літературна, а староукраїнська занепала. Висвітлюються тут і початки зародження нової української літературної мови, і боротьба за розширення її функціональних меж у XX ст.
У книзі «Золоте слово : хрестоматія літератури України-Русі епохи середньоріччя IX–XV століть» [3] Василь Яременко, упорядник та редактор, знайомить читачів з основними віхами життя першого староукраїнського письменника – Літописця Нестора. Також подається переклад В. Яременка «Повісті врем’яних літ», яка являється не просто пам’яткою писемності, а й високохудожньою поетичною книгою, збіркою епічних пісень. Вона є букварем нашої національної свідомості, глибоких патріотичних та інтернаціональних почуттів, пронесених народом через тисячоліття.
У монографії Г. Півторака «Українці: звідки ми і наша мова» [7] розглядаються джерела мовно-історичних відомостей про наше минуле і на цій науковій базі популярно розповідається про найдавніших мешканців на території сучасної України, про походження слов’ян, виникнення найважливіших діалектних рис, що стали характерними особливостями української мови, пояснюються причини й передумови сучасного діалектного поділу української мови. Подаються відомості про виникнення писемності у східних слов’ян, простежується розвиток двох писемно-літературних мов у Київській Русі – церковнослов’янської та давноруської.
Історія української мови, що впродовж тривалого періоду не знаходила належного наукового висвітлення і неодноразово фальсифікувалась, нарешті стала предметом неупередженої уваги не лише фахівців, а й широкого читацького загалу. «Історія української мови : хрестоматія» [4] – перша спроба представити широкий спектр поглядів видатних учених на проблеми походження та розвитку нашої мови. Перевагу надано працям, які фактично були забороненими. Серед авторів – видатні українські вчені-мовознавці із світовим ім’ям А. Кримський, Є. Тимченко, С. Смаль-Стоцький, Ю. Шевельов, О. Горбач та ін.
Мова – феномен етносу, народу, нації, одна з основних її ознак, оскільки значною мірою забезпечує нормальне функціонування національного організму в усіх його проявах – політичному, державному, економічному, культурному. Глибинні знання про народ закладено передусім у його мові. Доки народ береже свою мову, доти він зберігає своє єство, свою етнічну єдність, а втрачає мову – втрачає себе як народ. Книга В. Жайворонка «Українська етнолінгвістика: нариси» [2] присвячена вивченню мови з огляду на її творця – український етнос, що породив мовний феномен як ключовий елемент національної культури.
У монографії І. Д. Фаріон «Мовна норма: знищення, пошук, віднова» [10] розкрито еволюцію основних мовних норм. З’ясовано позамовні причини спотворення української мовної норми впродовж XX ст. Більшість практичного матеріалу почерпнуто з усного та писемного мовлення українських посадовців. Задля кращого сприйняття матеріалу в праці запропоновано афористичні думки про мовну норму, веселі бувальщини, філологічні анекдоти та мовні плакати.
Мова – специфічне і надзвичайно складне суспільне явище, могутній засіб вираження багатогранної діяльності людей. За допомогою мови людина виявляє свою людську сутність, зв’язується і спілкується з іншими людьми, виражає і передає своє сприймання і розуміння навколишнього світу, виявляє свою волю, свій розум, свої почуття і емоції. Мова організовує людей у процесі суспільного виробництва. Для кожного народу мова – це його неоціненний скарб. У книзі «Мова – народ: висловлювання про мову та її значення в житті народу» [6] зібрано документи і висловлювання видатних людей про мову (понад 250 авторів та документів).
Людина створила культуру, а культура – людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці і культурі мови. Культура мови – складова частина культури. У «Довіднику з культури мови» [1] висвітлено сучасний зміст поняття «культура мови», наголошено на значенні культури мови для утвердження літературного стандарту національної мови. Наведено конкретні випадки слововживання, труднощів граматики та правопису, правильного вживання великої та малої літер, написання імен і прізвищ, пунктуації в ділових паперах.
Навчальний посібник Л. І. Мацька «Культура української фахової мови» [5] створено відповідно до сучасних концепцій викладання української мови за професійним спрямуванням і зорієнтовано на формування у студентів мовнокомунікативних компетенцій У ньому розглянуто загальні відомості з курсу культури сучасної української мови, стилістичну диференціацію сучасної української мови, специфіку професійної, наукової і ділової мови, текстові норми наукового та офіційно-ділового стилів, правила оформлення наукової роботи і ділових паперів.
«Українська мова : енциклопедія» [9] – видання, в якому на основі досягнень сучасного мовознавства в систематизованій і водночас стислій та доступній формі подано відомості про українську мову та українське мовознавство. В енциклопедії розкрито термінологічні одиниці, номенклатурні одиниці, розглянуто різні аспекти опису української мови. Багато статей присвячено мовознавцям, письменникам, які зробили істотний внесок у розвиток української мови, філологічної науки тощо. В низці статей ідеться про установи та організації, друковані органи, які ведуть дослідження і пропаганду української мови, рідного слова.
Українська мова – одна з головних цінностей нашої країни, наша гордість і скарб. Українську мову неодноразово забороняли і намагалися викорінити, а над її носіями вчиняли геноцид. Мова – це миролюбна зброя, якої боїться будь-який ворог і яка єднає Націю. Сьогодні, як ніколи, українська мова захищає нас і зберігає силу нашого непереможного духу.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
- Довідник з культури мови: [посібник] / [С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Н. М. Сологуб та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – Київ : Вища школа, 2005. – 399 с.
- ЖайворонокВ. Українська етнолінгвістика: нариси : навч. посіб. / Віталій Жайворонок ; [відп. ред. Г. П. Півторак] ; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні, Уманський держ. пед. ін-т ім. Павла Тичини. – Київ : Довіра, 2007. – 262 с.
- Золоте слово: хрестоматія літератури України-Русі епохи середньовіччя ІХ–ХV ст. : в 2-х кн. / упоряд.: Василь Яременко, Оксана Сліпушко ; за ред. проф. Василя Яременка. – Київ : Аконіт, 2002. – Кн. 1 : Література раннього Середньовіччя (до 988 року). – 784 с.
- Історія української мови: хрестоматія / упоряд.: С. Я. Єрмоленко, А. К. Мойсієнко ; [голов. ред. М. С. Тимошик]. – Київ : Либідь, 1996. – 288 с.
- МацькоЛ. І. Культура української фахової мови : навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – Київ : Академія, 2007. – 360 с. – (Альма-матер).
- Мова– народ: висловлювання про мову та її значення в житті народу / упорядник Олекса Тихий ; [післяслово Осипа Зінкевича]. – Київ : Смолоскип, 2007. – 416 с.
- ПівторакГ. Українці: звідки ми і наша мова : [монографія] / Григорій Півторак ; АН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. – Київ : Наукова думка, 1993. – 200 с.
- РусанівськийВ. М. Історія української літературної мови : підручник / В. М. Русанівський. – Київ : АртЕк, 2001. – 392 с.
- Українська мова: енциклопедія / редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тарасенко, М. П. Зяблюк [та ін.] ; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні, Ін-т укр. мови НАН України. – 3-є вид., зі змінами і допов. – Київ : Українська енциклопедія, 2007. – 856 с.
- ФаріонІ. Мовна норма: знищення, пошук, віднова : монографія / Ірина Фаріон. – Вид. 2-ге, допов. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. – 336 с.
Тамара Сологуб, завідувач сектору читального залу педагогічного факультету