У пам’ять про хвилі репресій радянських часів та на знак вимоги звільнити усіх сучасних політв’язнів-українців наша країна 12 січня вшановує День українського політв’язня.
Цей День відзначають із 1975 року за ініціативою В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. Дату обрали невипадково, адже трьома роками раніше, 12-14 січня 1972 року, відбувся “генеральний погром” – найбільша хвиля репресій проти українських дисидентів, які боролися за незалежність України. Тоді за дві доби було затримано та заарештовано більшість відомих представників національно-демократичного руху України – шістдесятників, правозахисників, дисидентів.
Серед затриманих у ті дні були відомі постаті: у Києві – Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба; у Львові – В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець, а трохи пізніше й Ігор Калинець та інші.
Невдовзі хвиля репресій прокотилася всією Україною, арешти пройшли в Галичині, Одесі, Харкові, Черкасах, Умані. Усього було заарештовано близько сотні осіб, а ще обшуки, допити, звільнення з роботи, переслідування.
Майже всі заарештовані були засуджені за “антирадянську агітацію та пропаганду” і відправлені відбувати свої терміни у табори Мордовії та Пермської області Росії, а згодом – у Сибір та Казахстан.
У сучасній історії України словосполучення “українські політв’язні” повернулося до вжитку у 2014 році, коли Росія окупувала Крим та розпочала війну на Донбасі. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, це питання стало особливо актуальним, російська влада продовжує ув’язнювати українців, кримських татар та людей інших національностей, які виступають проти окупаційної влади та агресії Кремля.
Великий вклад у вивченні цієї теми зробив Вахтанг Теймуразович Кіпіані – український журналіст, публіцист, історик, головний редактор інтернет-видання “Історична правда”, однойменного тележурналу, викладач магістерської програми з журналістики Українського католицького університету у Львові та кафедри PR у Національному університеті “Києво-Могилянська академія”, засновник Музею-архіву преси.
Збірник інтерв’ю Вахтанга Кіпіані “Дисиденти” – це розмови з тими, хто підважував фундамент, на якому трималася в’язниця під назвою Радянський Союз. Люди, які кидали виклик системі, були дуже різні – і за віком, і за переконаннями, і за статтю, і за національністю.
Баліс Ґаяускас, який відбув 37 років у неволі, а в уже незалежній Литві очолив Службу безпеки; Калью Мятік, звинувачений свого часу в антирадянській діяльності в лавах підпільного Демократичного руху Естонії; Мустафа Джемілєв, який боровся за права кримських татар; Левко Лук’яненко, член-засновник Української Гельсінської спілки; Надія Світлична, учасниця руху шістдесятників, правозахисниця й журналістка…
Двадцять дисидентів, розмови з якими висвітлюють безліч питань, що не втрачають актуальності й сьогодні. Маємо чути правду й пам’ятати: свобода – це та вакцина, ефективність якої не слабшає з часом [1].
В книзі “Оксана Мешко, козацька матір” вміщено спогади про Оксану Мешко, колишню ув’язнену сталінських і брежнєвських концлагерів, засновницю Українського комітету “Гельсінкі – 90”, діячку правозахисного та національного руху [2].
У книжці “Справа Василя Стуса” зібрано документи з шеститомної кримінальної справи, яка зберігається на полицях колишнього архіву КДБ УРСР у Києві (нині – Галузевий державний архів СБУ). Як і за що було заарештовано поета? Хто під час процесу намагався врятувати Василя Стуса, а хто зробив усе, щоб він назавжди зник за ґратами політичної зони на Уралі?
У книжці – правда про кримінальну справу, життя і смерть Василя Стуса. Зібрано архівні документи з кримінальної справи, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються невідомі факти щодо життя, увʹязнення і загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом “Секретно” [3].
У монографії В. Деревінського “В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика” окреслено важливі моменти життєвого шляху В. Чорновола – борця з тоталітарним режимом, лідера Народного руху України, народного депутата України, журналіста. Розкрито його роль і значення в суспільно-політичних процесах України другої половини ХХ століття. Досліджено основні чинники формування його світогляду й активної громадської позиції, особливості діяльності як організатора громадсько-політичного життя, редакційно-видавничу діяльність, умови перебування в ув’язнені і на засланні, внесок у становлення громадсько-політичних організацій, діяльність на посаді голови Львівської обласної ради та його вплив на проголошення й утвердження української державності [4].
Енциклопедичний довідник “Рух опору в Україні: 1960–1990” присвячений подіям, які почали розгортатися в Україні на початку 1960-х pp. і завершилися здобуттям незалежності 1991 р.
Видання охоплює проблематику національних і людських прав. У ньому окреслено феномен шістдесятництва, вітчизняного самвидаву, зародження дисидентського (правозахисного) руху. Довідник містить не лише біографічні дані окремих діячів та інформацію про їхні твори, неформальну пресу і правозахисні різномовні видання, а й детальну бібліографію творчості учасників руху опору, політв’язнів і репресованих, спогадів і статей, відгуків іноземної преси. Тут подано інформацію про діяльність підпільних груп в Україні, а також організацій і комітетів на захист українських політв’язнів у Західних країнах. Окрему увагу приділено репресіям радянської влади. Низка статей стосується діяльності української діаспори, а також тих різнонаціональних діячів, які виступали на захист представників українського правозахисного руху, співпрацювали з ними й передавали український самвидав на Захід.
Видання є спільною працею колективу авторів, які були причетні до правозахисного руху в Україні та займалися його вивченням, досліджуючи архівні матеріали, які зберігаються в Музеї-архіві і документаційному центрі українського самвидаву при видавництві “Смолоскип” у Києві[5].
Згадаймо сьогодні всіх українців, які колись і зараз продовжують боротися проти окупантів. Маємо пам’ятати про них і робити усе можливе, аби вони повернулися додому.
Список літератури:
- Дисиденти : [зб. інтерв’ю] / уклад. і передм. В. Кіпіані. Харків : Vivat, 2021. 352с. (Серія “Історія та політика”).
- Оксана Мешко, козацька матір : до 90-ліття з дня народження / Українська Республіканська партія. Київ, 1995. 64 с. : іл.
- Справа Василя Стуса : зб. документів з архіву колишнього КДБ УРСР / уклад. В. Кіпіані. Харків : Vivat, 2020. 687с. (Серія “Історія та політика”).
- Деревінський В. В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика : монографія. Тернопіль : Джура, 2011. 224с.
- Рух опору в Україні 1960–1990 : енциклопедичний довідник / Редкол.: О. Зінкевич (гол. ред.), Г. Панчук, О. Голуб та ін. Київ : Смолоскип, 2010. 804 с.
Вікторія БИКОВСЬКА, завідувачка сектору читального залу історичного факультету