17 березня 1917 року у Києві утворено Українську Центральну Раду (УЦР), представницький орган українського народу, а після проголошення УНР – вищий законодавчий орган держави.
Після того, як з Петрограда дійшла звістка про повалення монархії, в Україні почали масово утворювати ради робітничих і солдатських депутатів. Київ, губернські та повітові центри сколихнули масові мітинги і демонстрації, учасники яких вітали повалення самодержавства та перемогу демократичної революції. Це стало поштовхом до створення Української Центральної Ради. Її сформували на паритетних засадах між українськими організаціями. Ядром Центральної Ради стали активісти Товариства українських поступовців. До складу також увійшли представники Українського технічно-агрономічного товариства, Українського педагогічного товариства, українські соціал-демократи та ін.
Головою УЦР обрали Михайла Грушевського, який тоді перебував у Москві в засланні. Заступниками голови стали Федір Крижанівський, Дмитро Дорошенко та Дмитро Антонович. У квітні на Всеукраїнському національному конгресі заступниками голови УЦР обрали Сергія Єфремова та Володимира Винниченка.
17 березня УЦР телеграмою повідомила Петроградський Тимчасовий Уряд про своє створення.
Наприкінці березня 1917 року в Києві пройшла демонстрація, в якій взяли участь понад 100 тис. учасників. Люди вітали Центральну Раду та виголосили вимоги надати Україні автономію. “Одностайно і однодушно стати всім на велике діло, – закликав Михайло Грушевський, – і не спочити, і рук не спустити, доки не збудуємо тої автономії вільної України”.
Серед партій провідну роль у Центральній Раді відігравали Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), Українська партія есерів (УПСР) та Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ).
“Діяльність Центральної Ради в часі була нетривалою, проте її історичне значення виходить далеко за хронологічні рамки існування. Її історія не належить якійсь одній політичній течії, це велике надбання українського народу, історичне явище, з яким насамперед пов’язуються глобальні процеси консолідації української нації, відновлення української державності, надання національній державі демократичних, парламентських форм”, – зазначає доктор історичних наук, професор Владислав Верстюк.
Каталог виставки:
- Боротьба / орган Центрального Комітету Української партії соціал-демократів. – Київ, 1917. – №2.
- Гай-Нижник П. П. УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917–1920 рр.) / П. П. Гай-Нижник. – Київ : Щек, 2010. – 304 с.
- Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. / Д. Дорошенко. – Київ : Темпора, 2002. – Т. 1 : Доба Центральної Ради. – 320 с.
- Лозовий В. С. Правосвідомість селянства в період української революції 1917–1920 рр.: історичний аспект : монографія / В. С. Лозовий. – Кам’янець-Подільський : К-ПНУ ім. І. Огієнко, 2011. – 112 с.
- Рубльов О. С. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. Т. 10. / О. С. Рубльов, О. П. Реєнт. – Київ : Видавничий дім “Альтернативи”, 1999. – 320с. – (Серія “Україна крізь віки”).
- СолдатенкоВ. Ф. Революційні альтернативи 1917 року й Україна / В. Ф. Солдатенко, О. М. Любовець ; НАН України, Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. – Київ : Наукова думка, 2010. – 318 с.
- Солдатенко В. Ф. Україна в революційну добу : історичні есе-хроніки. У 4 т. / В. Ф. Солдатенко. – Харків : Прапор, 2008. – Т. 1 : Рік 1917 – 560 с.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція : історичний нарис : монографія / В. Ф. Солдатенко. – Київ : Либідь, 1999. – 976 с.
- Українська національно-демократична революція. Відновлення державності українського народу / авт. кол.: А. Г. Філінюк, О. М. Завальнюк, Е. М. Мельник. – Кам’янець-Подільський, 1996. – 64 с.
- Українська революція 1917–1920 на Хмельниччині : матеріали обласної молодіжної науково-краєзнавчої конференції. – 1998. – 167 с.
- Українська революція і державність (1917–1920 рр.) / авт. кол.: Т. А. Бевз та ін. – Київ, 1998. – 248 с.
- Уряди України на шляху відновлення та утвердження державності : 100-річчя з дня утворення першого українського уряду (1917–2017рр.) / редкол.: Степан Кубів та ін. – Вид. ІІ. – Київ : Ін Юре ; Українська мить, 2018. – 453 с.
Вікторія Биковська, завідувачка сектору читального залу історичного факультету