Соломія Крушельницька (1872–1952) – видатна оперна співачка кінця ХIХ – першої чверті ХХ століття народилася на Тернопільщині. Навчалася і робила перші кроки на професійній сцені у Львові. Всесвітньовідомою оперною примадонною стала в Італії. Особливе місце у творчості Крушельницької посідала опера Дж. Пуччіні «Мадам Баттерфляй». У травні 1904 року вона блискуче виступила на тріумфальному відродженні цієї опери в театрі «Гранде», хоча кількома місяцями раніше вистава провалилась. В подальшому Крушельницька більше 100 разів виконала партію Чіо-Чіо-сан на оперних сценах світу.
Соломія походила не просто зі шляхетного, а давнього роду: батько Амвросій – священник, мама Теодора Марія – донька священника і письменника Григорія Савчинського. Рід Крушельницьких мав свій герб і отримав шляхтицький титул ще у 1395 році від короля Володимира Ягайла.
Грати на фортепіано Соломія навчилася у 7 років, а її вчителькою була Євгенія Барвінська, мати українського композитора Василя Барвінського.
Музикою захоплювалися рідні брат та дві сестри Соломії, які теж згодом стали співачками, але найбільші здібності все ж мала Соломія. Вона навчалася в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики» і у 19 років вмовила батьків дозволити їй вступити до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства.
У 20 років Соломія вперше вийшла на велику сцену Львівської консерваторії – виконала головну партію в ораторії Генделя «Месія». У 21 рік відбувся її перший оперний дебют: партія Леонори в опері «Фаворитка», а в 22 вона вже отримала запрошення на роботу від Львівського оперного театру, але обрала навчання оперному співу в Італії.
Знаменита викладачка оперного співу Фауста Креспі, яка підготувала не одну тодішню оперну зірку, вважала Соломію найздібнішою зі своїх учениць і захоплювалася її природнім лірико-драматичним сопрано.
Майже щороку співачка приїздила з концертами до Львова, Тернополя, Чернівців, не гребувала виступами й в маленьких містечках – таких, як Бережани, Збараж.
Співачка вийшла заміж достатньо пізно за тодішніми мірками – у 38 років. Але дуже вдало: чоловік Соломії – італієць, відомий адвокат, мер міста В’яреджо Чезаре Річчоні був ерудитом і аристократом. Побралися вони в Буенос-Айресі, а оселилися на італійській віллі.
У серпні 1939 року співачка поїхала навідатися до рідних на Галичину. Але почалася Друга світова війна, Західну Україну захопила радянська влада – вона просто не випустила Соломію назад до Італії.
Крушельницька в радянській Галичині пережила не одне приниження і випробування. Її будинок націоналізували, відселивши всесвітньо відому співачку в квартиру. Вона дуже бідувала і, щоб прогодуватися, давала приватні уроки вокалу. Їй не давали громадянство СРСР і не дозволяли працювати, доки вона не переписала свою італійську віллу і все своє італійське майно радянській державі.
Після Другої світової війни і відданих владі маєтків Крушельницькій дозволили викладати у Львівській державній консерваторії ім. Лисенка і періодично виступати у Львівській філармонії. При цьому негідно принижували її під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» і дорікали начебто відсутністю консерваторського диплома, який згодом все ж визнали.
За рік до смерті у 1951 році їй таки присвоїли звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР і звання професора.
Вона похована на Личаківському цвинтарі у Львові поруч з могилою свого друга Івана Франка. У колишній квартирі співачки у Львові зараз знаходиться її Музично-меморіальний музей.
Скульптурний портрет Крушельницької встановлено в залі театру «Ла Скала» поруч з іншими світовими оперними співаками.
Іменем Соломії Крушельницької названі Львівський оперний театр, безліч вулиць, музичних шкіл по всій Україні, її життю присвячено багато історико-біографічних і документальних фільмів.
Соломія Крушельницька… В усьому музичному світі кінця першої чверті ХХ століття вона була символом досконалості і неперевершеності. ЇЇ незрівняної краси лірико-драматичне сопрано діапазоном майже в три октави – воістину унікальне явище в оперному мистецтві. Видатний італійський поет Д. Кардуччі писав, що там, де проходить С. Крушельницька, «квітнуть троянди й співають солов’ї». Книга І. П. Герети «Музей Соломії Крушельницької» [1] це путівник по музею співачки у її рідному селі Біла поблизу Тернополя.
В основу експозиції музею лягли фотографії,особисті документи співачки, листи, рукописи спогадів сучасників, сценічні прикраси, одяг, предмети побуту та меблі, твори музики, образотворчого мистецтва та літератури, присвячені Соломії Крушельницькій. Цей скромний музей відвідали тисячі шанувальників таланту видатної співачки. Завітаймо ж і ми до цієї гостинної оселі, увійдімо в чарівний світ скромної та величної людини-митця.
Роки невблаганно накладають на постать кожної історичної особистості патину домислів та вигадок. Мабуть, тому сучасним дослідникам при ретроспективному аналізі життя і творчості відомих людей доволі складно розрізнити, де закінчується правда й починається легенда і, навпаки коли, міф переходить у реальність. Це стосується й однієї з найбільших оперних співачок ХХ століття Соломії Крушельницької. Відповіді на багато із цих запитань знаходимо у статті М. Маслія «Соломія Крушельницька. Поєднання міфу й реальності». [3]
Стаття М. Зубеляк «Соломія Крушельницька в Аргентині » [2] пропонує вашій увазі унікальні матеріали – дослідження і невідоме широкому загалу інтерв’ю, базовані на даних фондової збірки Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.
Збірник «Соломія Крушельницька та світова музична культура» [5], адресований музикознавцям, викладачам і студентам вищих і середніх навчальних музичних закладів, а також широкому загалу шанувальників українського вокального мистецтва містить статті та матеріали українських учених-музикознавців, які розкривають та доповнюють відомості про біографію, творчий і виконавський шлях, а також спілкування із народною піснею співачки світової слави.
«Повернення Соломії» О. Прохорець [4] – це стаття про відкриття першого у світі пам’ятника славетній українській співачці С. Крушельницькій на батьківщині – у Тернополі. Ідея створення цього проекту належить голові благодійного фонду «Соломія» Марті Подкович.
У мистецькому заході брали участь відомі митці України, зокрема внучатий племінник Соломії Мирослав Скорик, народна артистка України Марія Стеф’юк, заслужені артисти України Петро і Павло Приймаки та багато інших.
Місце, де стоїть пам’ятник стало улюбленим для гостей та мешканців міста. А. Соломія, здобувши світову славу, тепер назавжди повернулася додому, про що так мріяла усе своє життя, і продовжує зігрівати своїх «глядачів» чистим і безсмертним полум’ям мистецтва.
Література:
- Герета І. П. Музей Соломії Крушельницької : нарис-путівник / І. П. Герета. – Львів : Каменяр, 1978. – 94 с.
- Зубеляк М. Соломія Крушельницька в Аргентині / М. Зубеляк // Музика, 2015. – №1-2. – С. 49-51.
- Маслій М. Соломія Крушельницька. Поєднання міфу й реальності / М. Маслій // Українська культура. 2012. – №8. – С. 58-61.
- Прохорець О. Повернення Соломії / О. Прохорець // Українська музична газета. – 2011. – №1.
- Соломія Крушельницька та світова музична культура : статті та матеріали / голов. ред. О. Смоляк. – Тернопіль : Астон, 2002 .– 68 с.