Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор «Кобзаря», співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування.
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки. У сім’ї, окрім Тараса, було 6 дітей – старші – Катерина та Марія, брат Микита, молодші – Ярина, Марія, брат Йосип.
У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи, до кирилівського дячка-вчителя Павла Рубана. 1823 р., коли Тарасу було дев’ять років, померла мати. Батько одружується вдруге на Оксані Терещенко, 1825 року помирає і сам батько Тараса.
Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, який став опікуном сиріт. Згодом майбутній поет іде школярем-попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де його життя було постійно напівголодним. Звідти він тікає у Лисянку до диякона-живописця, а згодом – у село Тарасівку до дяка-маляра, але дяк відмовив йому. Утративши надію стати маляром, Т. Шевченко повертається до Кирилівки й пасе громадську череду.
У 1827 році Т. Шевченко наймитує у кирилівського священика Григорія Кошиця. Із ранніх років він цікавився народною творчістю, у дяків навчився читати й писати, рано виявився у хлопця хист і до малювання, який помітив маляр із села Хлипнівці, але на той час Шевченкові було вже чотирнадцять років і його зробили козачком В.В. Енгельгардта.
Восени 1829 року разом з обслугою Енгельгардта Тарас Шевченко виїздить до міста Вільно. Помітивши здібності козачка до малювання, Енгельгардт віддає Тараса вчитися у досвідченого майстра. У 1831 році сімнадцятирічний Т. Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта, з 1832 року Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву – різних живописних справ майстру.
У 1836 році Т. Г. Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі. Цього ж року він знайомиться з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим. У лютому 1837 року Товариство заохочення художників дозволило Шевченкові (неофіційно) відвідувати навчальні класи. У квітні 1837 року Брюллов створює портрет Жуковського, який був розіграний у лотереї за 2500 карбованців. За ці гроші було викуплено Тараса Шевченка з кріпацтва. 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова йому була вручена Жуковським відпускна.
У 1838 році Т. Г. Шевченка було офіційно зараховано «стороннім учнем» до Академії мистецтв. Український митець із великою жадобою слухає лекції в академії, багато читає, користується бібліотекою Брюллова, пише вірші, відвідує театр, виставки, музеї – швидко здобуває знання.
1840 року побачила світ збірка творів Шевченка «Кобзар», що містила вісім творів: «Думи мої …», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».
У березні 1845 р. Т. Шевченко закінчив навчання в Академії мистецтв, йому було присвоєно звання «некласного художника». У квітні 1845 року Шевченко приїздить в Україну, щоб постійно тут жити і працювати. 22 квітня поет прибув у Київ, де зустрівся із Максимовичем.
Наприкінці березня 1847 р. почались арешти членів Кирило-Мефодіївського товариства. Т. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 року на дніпровській переправі, коли він повертався до Києва, та відібрали збірку «Три літа».
Його участь у Кирило-Мефодіївському товаристві не була доведена, але документом для обвинувачення був альбом «Три літа». Згодом Т. Шевченка заслали рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу, заборонивши писати й малювати.
Незважаючи на фізичне знесилення, поетичні сили Шевченка були невичерпні. 2 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв ухвалила надати Шевченкові звання академіка гравірування.
Заслання підірвало здоров’я Тараса Григоровича Шевченка. На початку 1861 р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах в Україну і поховали на Чернечій горі біля Канева.
Каталог виставки
Розділ І. Тарасові твори сяють, як зорі
- Шевченко Т. Г. Кобзар : повна збірка / Т. Г. Шевченко. – Харків : Школа, 2002. – 640 с.
- Шевченко Т. Г. Кобзар : повна збірка / Т. Г. Шевченко. – Дніпропетровськ, 2003. – 368 с.
- Шевченко Т. Г. Кобзар : повна збірка / Т. Г. Шевченко. – Харків : Школа, 2009. – 352 с.
- Шевченко Т. Г. Вірші. Поеми / Т. Г. Шевченко. – Харків : Фоліо, 2005. – 350 с.
- Шевченко Т. Г. Гайдамаки : поема / Т. Г. Шевченко. – Київ : Дніпро, 2015. – 104 с.
Розділ ІІ. Доля схожа на легенду
Гуржій І. О. Тарас Шевченко про героїчне минуле України / І. О. Гуржій. – Київ : Знання, 1964. – 46 с.
- Зленко Г. З книги життя Т. Г. Шевченка / Г. Зленко // Київська старовина. – 1999. – № 2. – С. 107–116.
- Микитась В. Спроба фальсифікації шевченківського листування / В. Микитась // Київська старовина. – 1994. – № 2. – С. 33–35.
- Охримович Ю. Політичний світогляд Т. Шевченка / Ю. Охримович // Київська старовина. – 1994. – № 2. – С. 20–26.
- Пріцак О. Пророк / О. Пріцак // Київська старовина. – 1994. – № 2. – С. 3–19.
- Смаль-Стоцький С. Т. Шевченко: інтерпретації / С. Смаль-Стоцький. – Нью-Йорк ; Париж ; Торонто, 1965. – 240 с.
- Степанович Д. Християнство і Шевченко / Д. Степанович // Київська старовина. – 1994. – № 2. – С. 27–32.
- Томілобич Л. Шевченковими шляхами. Садиба Енгельгардтів-Моссаковських / Л. Томілобич // Київська старовина. – 2009. – № 1–2. – С. 74–83.
- Усенко П. Г. До питання історичних мотивів поезії «Мій Боже милий, знову лихо!…» / П. Г. Усенко // УІЖ. – 2014. – № 2. – С. 50–59.
- Щербак В. О. Образ козацької України у творах Т. Шевченка / В. О. Щербак // УІЖ. – 2014. – № 2. – С. 60–69.
- Яременко В. І. «Во іудеї во дні они…»: біблійна та священна історія у творчості Тараса Шевченка за історіософським дискурсом / В. І. Яременко // УІЖ. – 2014. – № 2. – С. 30–49.
- Яременко В. І. Тарас Шевченко та Кирило-Мефодіївське братство: долоння стереотипів / В. І. Яременко // Київська старовина. – 2007. – № 2. – С. 59–77.
Розділ ІІІ. Подільська Шевченкіана
- Завальнюк О. М. Ушанування Тараса Шевченка колективом Кам’янець-Подільського університету в контексті державних меморіальних заходів у 1919–1920 рр. / О. М. Завальнюк // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2014. – Т. 21. – С. 31–49.
- Машталір А. І. Шевченкіана в періодичних виданнях Поділля у 1919–1920 рр. / А. І. Машталір // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2009. – Т. 14. – С. 396–401.
- Олійник С. В. Постать Т. Шевченка в культурно-освітній та національно-пропагандистській діяльності Української Галицької армії на Поділлі / С. В. Олійник // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2014. – Т. 21. – С. 50–55.
- Прокопчук В. С. Тарас Шевченко і Поділля / С. В. Прокопчук // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2014. – Т. 21. – С. 21–30.
- Роговий О. Подільські стежини Тараса Шевченка / О. Роговий. – Вінниця, 2014. – 224 с.
- Філінюк А. Г. Тарас Шевченко та історична пам’ять українського народу / А. Г. Філінюк // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2014. – Т. 21. – С. 7–21.
Вікторія Биковська, завідувачка сектору читального залу історичного факультету.