Сьогодні ми з вами, шановні користувачі, поговоримо про творчість видатного письменника сучасності – Валентина Лукича Чемериса.
Це один із тих прозаїків, які не забувають про читача. Усі його твори позначені інтригою, насичені «цікавинками», несподіваним ходом сюжету… – так відгукнувся про творчість письменника його колега по перу Віктор Савченко.
Народився Валентин Чемерис 8 липня 1936 р. у с. Заїчинці Семенівського району на Полтавщині у селянській родині.
У шкільні роки Валентин багато читав, називав сільську бібліотеку своєю другою домівкою, розносив книги літнім людям.
У 1953 році через стан здоров’я переїхав із матір’ю до Дніпропетровська. Сорок років він прожив у цьому місті. Тут закінчив середню школу, працював у радгоспі «Нижньодніпровський», на підприємствах Придніпров’я.
Пізніше був журналістом у редакціях обласних газет. Перше його оповідання «Як я навчився писати гуморески» надруковано в 1959 р. в дніпропетровській газеті «Молодий ленінець». З 1963 року – член Спілки письменників України.
У 1971 р. В. Чемерис заочно закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. Максима Горького в Москві. З 1972 по 1976 рр. працював редактором республіканського видавництва «Промінь», а з 1986 по 1993 – головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України.
З 1993 р. письменник жив і працював у Києві – був заступником головного редактора та завідувачем відділу сатири газети «Літературна Україна». З 1993 по 1994 – головний консультант із питань літератури в адміністрації Президента України. З 1996 по 2001 – секретар Національної спілки письменників України, член її Президії і Вищої ради. Помер Валентин Чемерис 4 грудня 2016 року, похований у Києві на Байковому кладовищі.
Свій творчий шлях у літературу письменник розпочав як сатирик гуморист – він регулярно видавався з 1962 року : гуморески, сатирична проза, пародії – всього 18 збірників веселих історій.
В бібліотеці університету користувач може ознайомитись з наступними гумористичними творами Валентина Чемериса:
- «Музикальний комар» (гумореска) [4];
- «Операція «Земфіра» (гумористичні повісті) [8];
- «Коли спокушає диявол» (гуморески) [3];
- «Гуморески» [2];
- «Як стати мудрим» (повісті, оповідання, гуморески) [13].
Один із найвидатніших гумористів сучасності Павло Глазовий так писав про В. Чемериса : «Валентин Чемерис належить до когорти тих відомих і ведучих нашіх сміхотворців України, чиї веселі речі я читаю із задоволенням, з відчуттям відкриття нового. Фантазії йому не позичати. Добрий вигадько й шуткар ! Чудовий гуморист від Бога ! Валя Чемерис – сміхотворець високого рангу і класу, я його люблю і шаную. Певний, що українську гумористику без його імені вже не уявити».
Творча спадщина В. Чемериса дуже велика. Вона вміщує різножанрові твори: гумористично-сатиричні, історичні, пригодницько-фантастичні, автобіографічні, а також книжки для дітей.
Особливе місце в творчому доробку письменника посідають його автобіографічні твори. У книзі «Це я, званий Чемерисом…» автор розповідає про реальні події минулого, учасником яких він був, про своє враження. У трилогії «Великий смуток мій» письменник описує своїх друзів, колег, знайомих, розкриває окремі характери, подекуди роблячи критичні зауваження.
Про свої шкільні роки, друзів, перші юнацькі почуття Валентин Чемерис пише в чудовому гумористичному оповіданні «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання». Це один із ранніх творів письменника. Він був написаний українською мовою, коли митець ще навчався в Літературному інституті ім. М. Горького. В основу сюжету повісті покладена історія про дружбу і перше кохання. Головний герой Вітя Горобець – це він, Валентин Чемерис. Імен друзів, мешканців села Великі Чаплі, праобразом якого стало рідне село письменника, Чемерис не змінював.
Найпомітніше місце в творчості В. Чемериса посідають історичні твори. До цієї тематики він вперше звернувся в 1960-ті роки.
Роман Валентина Чемериса «Ольвія» [5, 6, 7] – вважається одним з найкращих художніх творів історичної тематики.
Хто вони скифи? Як жили? Де? Своїм романом В. Чемерис намагається відповісти на ці питання.
В гостросюжетному романі «Ольвія» відтворено драматичні сторінки прадавньої історії, коли в кінці VI століття до н. е. в безмежні степи між Дунаєм і Доном вторглися полчища перського царя Дарія. У центрі розповіді – сповнене лихих пригод, коротке й трагічне життя юної гречанки Ольвії, котру насильно віддали за владного вождя скіфів Тапура. Письменник змальовує боротьбу скіфів за свою незалежність, розповідає про побут і традиції колишніх жителів Причорномор’я.
Роман «Ольвія» кілька разів перевидавався і увійшов до 30-ти томної бібліотеки шедеврів історичних романів України.
Ще двом творам В. Чемериса судилося довго чекати своєї появи. Повість «Маруся Чурай» була видана лише через 16 років після її написання. Рукопис повісті було «загублено» в 1973 році у видавництві, і тільки в 1989 році її було надруковано в обласній молодіжній газеті «Прапор юності» в скороченому, журнально-газетному варіанті.
Рукопис роману «Лицар» пролежав у шухляді 20 років. І тільки в часи перебудови, на початку 1993 року роман вийшов у світ у видавництві «Український письменник» вже під новою назвою – «Фортеця на Борисфені» [12].
Що може бути цікавішим за її величність Історію? Тільки Історія, про яку розповідають цікаво, небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис.
Роман «Фортеця на Борисфені» присвячено досить невеликому проміжку часу в українській історії. Невеликому,але дуже важливому, який став предтечею Великої Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Події починаються з літа 1635 року, коли запорожці на чолі з гетьманом Іваном Сулимою зруйнували Козацьку фортецю на Дніпрі, і закінчуються Кумейківською битвою, під час якої українці гідно боронили свою честь та землю від польської шляхти, і тільки зрада не дала їм можливості перемогти…
Стародавній Рим проіснував понад тисячоліття, перетворившись з маленької держави в світову наддержаву. Багато творів присвячено темі Стародавнього Риму, і один із них – це роман В. Чемериса «Скандал в імператорському сімействі» [10].
Книга В. Чемериса – захоплююче читання про період правління імператора Октавіана Августа, який перебував при владі 60 років, майже все своє життя. Після нього жоден імператор не зміг утримати свою владу так довго. Піклуючись про могутність Риму, Октавіан Август за час свого правління значно розширив його території. Спустошливі громадянські війни залишились в минулому, лихоліття скінчилося. Завдяки Августу утвердився мир, порядок і закон. Настав «золотий» вік Августа. Вищий світ кинувся в солодкий вир грішних насолод. В цей час розквітає жанр поезії – Вергілій, Горацій, Тібулл, філософ Цицерон.
У романі автор добре розкриває тему долі поета в суспільстві. Другий головний герой роману – поет Публій Овідій, який стає кумиром «золотої молоді». Найвідомішою його книгою «Мистецтво кохати» зачитувався весь Рим. Протягом двадцяти років він писав про любов і став таким же відомим, як сам Август. Август – владарював над римлянами, а Овідій – над їхніми душами і помислами. Після двадцяти років слави та успіху останні роки життя Овідій провів у вигнанні. Його доля – яскравий приклад зльоту та падіння великого поета.
Роман сповнений драматизму, розповідає про кохання і вірність, дружбу і зраду, про ті трагічні події, що протягом піввіку точилися в Римській державі.
Цікавим для користувача може бути і роман Валентина Чемериса «Смерть Атея» [11].
У романі розповідається про легендарну Скіфію, сильних і могутніх воїнів, що населяли землі сучасної України в давнину, проте, як жили наші далекі предки, та про скіфського царя Атея.
«Атей, який воював з Філіппом, сином Амінти, мабуть, був господарем усіх тутешніх варварів» – так писав грецький історик Страбон. А інший історик, римлянин Помпей Трог, зазначав, що Атей «на рівних вів переговори з Філіппом Македонським». Зі слів поважних істориків ми знаємо, що скіфський цар Атей, який жив у IV столітті до н. е. був людиною, якнайменше, неординарною. І дійсно, саме при ньому Скіфія досягла піку своєї могутності. Від Танаїса (Дона) і за Істр (Дунай) простягалися її володіння. Військо Атея було непереможним, ніхто не міг встояти на його шляху. Про цю людину, про те як жили наші далекі предки. – скіфи йдеться у романі В. Чемериса «Смерть Атея». Твір написано динамічно, в ньому на фоні трагічних людських доль і пригод подано широку панораму життя скіфів, македонян, греків.
У 2000-х роках вийшло кілька фантастичних збірок письменника : «В Сузір’ї Дракона», «Феномен Фенікса», «Пригоди богині Іштар», «Прибульці з планети Земля», «Верхи на птеродактилі», «Вампір з Кассіопеї».
Валентин Лукич Чемерис прожив довге плідне життя. До останнього зберігаючи творчу активність, написав понад 70 книжок.
Твори письменника перекладено багатьма мовами в тому числі й німецькою, болгарською, румунською, польською.
В університетській бібліотеці ви можете прочитати :
- Чемерис В. В понеділок, після вибуху… : трохи гумористична, місцями лірична, а взагалі – серйозна повість. Дніпропетровськ : Промінь, 1976. 222с.
- Чемерис В. Гуморески. Дніпропетровськ : Промінь, 1971. 138с.
- Чемерис В. Коли спокушає диявол : гуморески. Київ : Радянський письменник, 1966. 219с.
- Чемерис В. Музикальний комар : гуморески. Київ : Радянський письменник, 1980. 207 с.
- Чемерис В. Ольвія : Роман. Київ : Радянський письменник, 1983. 382 с.
- Чемерис В. Ольвія : Роман. Київ : Дніпро, 1990. 478 с.
- Чемерис В. Ольвія. Київ : Український Центр духовної культури, 1993. 384 с.
- Чемерис В. Операція «Земфіра» : гумористичні повісті. Дніпропетровськ : Промінь, 1968. 202 с.
- Чемерис В. Родина Гордія Залізняка : роман. Дніпропетровськ : Промінь, 1974. 271 с.
- Чемерис В. Скандал в імператорському сімействі : історичний роман. Київ : Радянський письменник, 1988. 415 с.
- Чемерис В. Смерть Атея : роман. Дніпропетровськ : Промінь, 1990. 287 с.
- Чемерис В. Фортеця на Борисфені : історичний роман. Харків : Фоліо, 2012. 442 с.
- Чемерис В. Як стати мудрим : повісті, оповідання, гуморески. Дніпропетровськ : Промінь, 1984. 254 с.
Ольга ЦИГАНОК, провідний бібліограф