Дмитро Павличко – наш сучасник, автор тексту найвідомішої української пісні “Два кольори”, перекладач світових сонетів, митець, поет Незалежності, і одночасно визначний громадсько-політичний діяч. Червоне й чорне (“червоний – то любов, а чорний – то журба”), радість і смуток перепліталися і у вірші, і в особистій біографії поета.
Якби Павличко написав лише знамениті “Два кольори”, він би одним цим текстом заслужив на місце в історії вітчизняної культури. Покладений на музику Олександром Білашем, вірш зажив всенародної слави і перетворився практично в народну пісню.
Тодішній очільник української влади Петро Шелест радив дописати оптимістичний фінал. Непоступливий автор відмовився, так пісня й пішла у люди. І, як і в пісні, в житі Павличка не бракувало успіхів, визнання, але були й доноси, і переслідування, й цензурні заборони.
З біографії:
Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів Станіславського воєводства Польщі (нині – Івано-Франківська область), в небагатій селянській родині. У перший клас Дмитру довелося йти до польської школи, де в класі серед євреїв та поляків він був єдиним українським учнем, але малий не асимілювався, що було нелегко.
У 1944 році в Коломиї, де в гімназії тоді вже навчався Дмитро Павличко, гестапівці розстріляли його старшого брата Петра, і юнак, обравши собі псевдонім «Граб», вирішив вступити до запасної молодіжної сотні УПА.
В УПА 16-літній Дмитро, зі слів самого поета, воював 3 місяці, а потім сотник відправив молодих вояків по домівках, наказавши їм йти вчитися.
Восени 1945 р. за перебування в УПА Павличко був заарештований і відсидів у в’язниці 8 місяців. Влітку 1946 р. за недоведеності складу злочину був звільнений.
У 1947 році він вступив на філологічний факультет Львівського університету. У 1953 р. закінчив його, а потім навчався в аспірантурі до виключення з неї 1955-го, нібито за неуспішність, а фактично – за вільнодумство і виступи проти русифікації.
Завідував відділом поезії у журналі «Жовтень». Член КПРС із 1954 по 1990 рік.
У 1964 році, після переїзду до Києва, працював у секретаріаті Спілки письменників України. У 1971—1978 pоках був головним редактором журналу «Всесвіт», де опублікував чимало знакових творів світової літератури.
Громадська і політична діяльність
Дмитро Павличко став одним з активних організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, а з 1989 року – першим головою Товариства української мови імені Шевченка. У 1991 році він – один із авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави. Її іноді іменують саме «доктриною Павличка».
З 1994 року Павличко – державний службовець 1-го рангу: посол України в Словаччині (1995–1998), посол України в Польщі (1999–2002). Народний депутат Верховної Ради трьох скликань (1990–1994, 1998–1999, 2005–2006), представляючи національно-демократичні сили в українському парламенті. У 2014 році Павличко висловлювався проти ДНР та ЛНР, виступав за заборону Комуністичної партії України. Закликав до передачі Києво-Печерської лаври до Київського патріархату.
У 2004 поетові присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави– за значний особистий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну і політичну діяльність.
Творчість
Перша збірка поезій Дмитра Павличка – «Любов і ненависть», вийшла друком у 1953 році. Пізніше побачили світ поетичні книги: «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958),«Правда кличе» (1958), – вісімнадцятитисячний тираж якої було знищено за вказівкою партійних цензорів.
У 1960 році вийшла збірка «Днина», у 1965 – «Два кольори», у 1968 – збірка «Гранослов», а згодом – «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Сонети» (1978), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994), «Золоте ябко» (1998), «Рубаї» (2003), «Не зрадь» (2005), «Три строфи (2007), «Аутодафе» (2008), «Вірші з Майдану» (2014).
Етапною для Дмитра Павличка стала поетична збірка «Гранослов» (1968), у якій автор утверджував ідею незнищенності національної культури.
Але чи не найповніше талант поета розкрився в його інтимній та філософській ліриці. Збірки «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974, 1979) стали помітним явищем в українській літературі другої половини XX ст.
Завдяки Дмитру Павличкові українському читачеві було повернуто творчість Богдана-Ігоря Антонича — 1967 року побачив світ однотомник поета «Пісня про незнищенність матерії» з блискучою передмовою Павличка. Важко переоцінити вплив, який мала ця книга Б.І.Антонича на всю молоду українську поезію останньої чверті минулого століття.
Перу автора належить також антологія перекладів «Світовий сонет» (1983), сонетів Шекспіра, антології польської, хорватської поезії та багато інших творів.
Особливу сторінку творчості Дмитра Павличка складають його поетичні твори для дітей. Збірка «Плесо», «Де найкраще місце на землі», казкові поеми «Пригоди кота Мартина» та «Золоторогий олень» — цілі віхи в українській дитячій поезії.
Увазі читачів огляд збірок Дмитра Павличка та праць про нього, що зберігаються у фонді читального залу № 1
Павличко Д. Вибрані твори : у 2 т. / Дмитро Павличко. – Київ : Дніпро, 1979. – Т. 1 : Любов і ненависть. – 517 с.
До першого тому вибраних творів сучасного українського поета, лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка увійшли поезії з його ранніх збірок «Любов і ненависть», «Моя земля», «На чатах»; поеми «Земля», «Іван Загайчук»; цикли «Вчителям і друзям», «Притчі» та ін., а також деякі вірші з новіших поетових книжок, що знаменували перехід до більш глибоко чуттєвої поезії.
Павличко Д. В. Вибрані твори : в двох томах / Д. В. Павличко. – Київ : Дніпро, 1979. – Т.2 . – 478с.
Другий том вибраного включає розділи «Сонети», «Вогнище», «Таємниця твого обличчя» та «Твори для дітей» Різноманітний та широкий світ людських почуттів відкривається читачу цих поезій. Філософські роздуми та інтимні сповіді, публіцистичні декларації та пейзажні замальовки, образи героїв та портрети звичайних людей – це все можна знайти на сторінках збірки.
Павличко Д. Вибрані твори : у 2 т. / Дмитро Павличко. – Київ : Вид-во «Укр. енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2008. – Т. 1 : Вірші. Поеми / вступ. ст. М. Г. Жулинського ; укладач Д. П. Пилипчук. – 608 с.
До першого тому увійшли поезії, створені Д. В. Павличком у різні періоди життя. Читач заглиблюється у неповторний мистецький світ і всесвіт поета, його громадянський пафос, філософсько-пасіонарне осмислення долі й звитяги українського народу. Ці чудові вірші стали помітним явищем в українській літературі другої половини XX століття. Принцип контрастності («червоне – то любов, а чорне – то журба» або «любов і ненависть») – один з найголовніших в уявленнях автора. Цю збірку побудовано на протиставленні соціально-психологічних данностей; пасіонарність і палкість – те, що завжди подобалося читачам в поезіях Павличка.
Павличко Д. Ялівець : поезії / упорядкув. і передм. Р. М. Лубківського / Дмитро Павличко. – Київ : Веселка, 2004. – 399 с.
Книжка представляє поезію Дмитра Павличка у тематичній і жанровій різноманітності та повноті. Це і «Сонети», і «Рубаї» та «Притчі», «Скіфські балади», «Без помсти і крові», «Все, що потрібно для розп’яття», а також пісні та поеми.
Патріот по духу і крові Дмитро Павличко у багатьох своїх поетичних творах торкається такої актуальної в усі часи теми – теми рідної мови. Людина може користуватися у житті кількома мовами залежно від її здібностей, нахилів і прагнень. Але найкраще, найдосконаліше вона повинна володіти рідною мовою. Рідна мова – це невід’ємна частка Батьківщини і чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші і найніжніші струни людської душі. Вона не тільки зберігає світлі спогади з життя людини та зв’язує її з сучасниками. У ній чується голос предків, відлунюють перегорнені сторінки історії свого народу. Саме такі думки знаходять втілення у поетових сонетах. «О рідне слово, хто без тебе я?»
Павличко Д. Над глибинами : літературно-критичні статті і виступи / Дмитро Павличко. – Київ : Рад. письменник, 1983. – 423с.
Другий збірник статей та есе відомого українського поета, лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка складають літературні портрети та роздуми над окремими творами видатних майстрів вітчизняної та зарубіжної літератур: І. Франка, П. Тичини, М. Бажана, О. Гончара, Ірини Вільде, О. Блока, Мустая Каріма, Н. Вапцарова, Л. Новомеського, Я. Івашкевича та ін.
Павличко Д. Погоня : поезії /Дмитро Павличко. – Київ : Атлант ЮЕмСі, 2006. – 110 с.
«Погоня» – збірка поезій, написаних напередодні, під час та після політичних подій 2004 року в Україні. Деякі з них випередили час і стали пророчими. Усвідомлюючи всю важливість пережитого українським суспільством, автор застерігає нових лідерів від зради народові – волею, стійкістю та силою якого було здобуто перемогу. За цією перемогою – духовна спадщина сотень тисяч українців минулих поколінь, потужний струмінь якої допоміг вистояти. Це дає моральну підставу возвести політичні події тієї суворої зими до рангу релігійних свят українського народу.
Павличко Д. Перстень життя: літературний портрет Богдана-Ігоря Антонича / Дмитро Павличко. – Київ : Веселка, 2005. – 46 с.
Хто краще напише про поета, ніж інший поет, який відчуває глибоку повагу і любов до нього?
Свого часу (в романтичні 60-ті) Дмитро Павличко доклав чимало зусиль, щоб читач познайомився з віршами Б.-І. Антонича (1909 – 1937) – молодої потуги української поезії. Павличків аналіз творчості Антонича – проникливий, обґрунтований і стилістично довершений – допоможе учням зрозуміти одного з найяскравіших представників модерної української літератури, що пішов із життя у 27 років.
Лубківський Р. Сповідь. Молитва. Присяга: літературний портрет Дмитра Павличка / Р. Лубківський. – Київ : Веселка, 2004. – 31 с.
Свої роздуми над непересічною сутністю поезії класика новітньої української літератури Дмитра Павличка, над його динамічною, палкою лірикою, глибинно патріотичним епосом, актуальною публіцистикою пропонує відомий письменник і критик, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка Роман Лубківський.
Про Дмитра Павличка : збірник статей / кол. авт.; упорядкування, вст. ст., бібліографія, список авторів статей та індекс авторів Дмитра Пилипчука. – Київ : ВЦ «Просвіта», 2019. – 1040 с.
Видання є першою спробою всебічного розгляду постаті і творчості неповторного поета, перекладача, літературознавця та публіциста Дмитра Васильовича Павличка. Книга має дві частини: «Дмитро Павличко в Україні» та «Дмитро Павличко за кордоном». Подані тут 165 текстів 131 автора переконливо засвідчують, що, по-перше, постать Павличка належить до історичних імен української літератури першої величини, і що, по-друге, давно назріла необхідність розглядати його персоналію в парадигмі класики світової літератури.
Ірина ЛУК’ЯНЧУК, провідний бібліотекар читального залу №1