У січні цього року виповнилося 100 років з часу заснування українського літературного журналу «Всесвіт». Важко переоцінити його значення для української культури. За 100 років тут було надруковано тисячі й тисячі публікацій, переклади творів авторів 104 країн світу з близько 90 мов.
З часу появи і аж до 1993 р. незмінним принципом журналу було видавати іноземну прозу обов’язково вперше на радянському і пострадянському просторі. У ті часи український журнал шукали навіть ті люди, які не мали гарного знання української, проте хотіли знайомитись з найцікавішими та найкращими творами.
Старші читачі пам’ятають переклади романів Маріо П’юзо, Ірвінга Стоуна, «Звіроферму» Джорджа Орвела, класику Франца Кафки і Стефана Цвейга, прозу і поезію Луї Арагона, Міґеля Анхеля Астуріаса, Рабіндраната Тагора, Бертольда Брехта, бестселери Агати Крісті, Стівена Кінга, Артура Гейлі та безліч інших творів, які вперше вийшли в перекладах українською мовою саме у «Всесвіті».
Це найстаріший літературно-мистецький український журнал, засновниками якого були письменники Василь Еллан-Блакитний (головний редактор) та Микола Хвильовий (літературний редактор), а художнім редактором – Олександр Довженко.
Ідея створення журналу іноземної літератури виникала ще у 1919 р., в часи УНР, але втілити її змогли вже за часів радянських.
Після заснування у січні 1925 і аж до 1934р. журнал виходив двічі на місяць. У жовтні 1934 р. його було закрито, редактора Ф. Тарана розстріляно, а більшу частину працівників репресовано і знищено.
У 1958 р. журнал відновив роботу і виходив у Києві як літературно-мистецький і громадсько-політичний місячник, а також як часопис перекладів. Друге народження журналу пов’язане з ініціативою Спілки письменників України, зокрема, Максима Рильського. Перекладачами там працювали такі відомі постаті, як Василь Мисик, Микола Лукаш і Павло Загребельний.
Половину публікацій в той час мали становити твори письменників «соцтабору». Журнал працював в умовах цензури і політичного тиску, міняв рубрики і зовнішній вигляд, але все одно залишався улюбленим.
«Найкращий журнал Радянського Союзу, що вберіг сотні тисяч від маланчуківської русифікації, поки гебня не схаменулась і не змінила головреда», – сказала Оксана Забужко про «Всесвіт» часів Дмитра Павличка, який був головним редактором у 1971-1978 рр. Його змінив Віталій Коротич (з 1978 до 1986 р), а потім багаторічним головним редактором став Олег Микитенко, аж до своєї смерті у 2020 р.
З 2000 р. “Всесвіт” виходив раз на два місяці, всесвітня мережа, пандемія та повномасштабне вторгнення вибили його з колії, але вже у 2023 році читачі знов побачили улюблений журнал в друкованому вигляді.
З 2005 року функціонує офіційний сайт часопису «Всесвіт».
Наш університет передплачував часопис з 1958 по 2015 рік з перервами у 1960 та 2005 роках. Передплату відновили з 2023, і читачі знов можуть бачити в читальному залі №1 номери улюбленого журналу за 2003-2004 роки.
За матеріалами з фондів книгозбірні Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та відкритих інтернет-джерел.