“Вона мовби розповідала світові, який талановитий її народ, як глибоко розвинуте в ньому естетичне почуття, яка сприятлива його душа до всього прекрасного на світі…”
Олесь Гончар
Феномен Катерини Білокур – унікальне явище в образотворчому мистецтві. Неосвічена селянка, самотужки, без будь-якої допомоги сягнула вершин світової образотворчості, полонила своїм талантом найприскіпливіших критиків, зачарувала магічною силою своїх творінь…
Катерина Білокур народилася 25 листопада (7 грудня) 1900 року в селі Богданівці Полтавської губернії (Яготинський район Київської області) в бідній селянській родині. Писати й читати навчилася самотужки. Через нестатки в сімї не мала можливості навчатися. Батьки були проти захоплення дочки мистецтвом, вважали це безглуздим заняттям.
У 20-х роках двічі хотіла вступати до художньо-керамічного технікуму в Миргороді та до Київського театрального технікуму, але не мала документів про закінчення семирічки. У другій половині 30-х- початку 40-х р. опанувала техніку живопису.
Білокур є основоположником декоративного живописного натюрморту в українському народному мистецтві. Із кінця 1930-х років стає учасницею обласних, республіканських, союзних та зарубіжних художніх виставок.
Сюжетами її творів є квіти, різноманітні плоди садів та городів, поля із золотим колоссям. Твори Білокур народні за змістом, художнім трактуванням; своєрідні та яскраві за своєю формою, композицією і колоритом; вони сповнені щирості, романтики, народної поезії.
Картини художниці експонуються в музеях України: в музеї-садибі К. Білокур у рідному селі Богданівка, Яготинській картинній галереї, Державному музеї українського народного декоративного мистецтва, Полтавському художньому музеї та інших. Катерині Білокур встановлені пам’ятники на рідній землі: на могилі художниці в центрі села Богданівка; біля хати-музею, біля картинної галереї в Яготині.
Три картини Білокур – «Цар-Колос», «Берізка», «Колгоспне поле» були представлені на Міжнародній виставці в парижі (1954 р.), де їх побачив і високо оцінив Пабло Пікассо.
Одну з вулиць Києва названо ім’ям Катерини Білокур.
Творчість художниці належить до найкращих надбань української культури ХХ сторіччя, вона стала предметом вивчення й дослідження мистецтвознавців.
У 1983 році композитор Леся Дичко створила балет «Катерина Білокур», поставлено однойменний телеспектакль (1980 р.), документальний фільм «Чарівний світ Катерини Білокур» (1986 р.) і художній двосерійний фільм «Буйна» (1989 р.). У 1995 році видано збірку листів художниці в опрацюванні М. Кагарлицького, які засвідчують її великий письменницький талант.
Вона звідала таїну творчості і досягла своєї мети – на мистецькому небосхилі запалала її немеркнуча зірка, що вічно світитиме людям.
З нагоди 125-річчя від дня народження художниці у читальному залі мистецької літератури відбулась мистецька година «Чарівний світ Катерини Білокур». Здобувачі освіти спеціальностей « Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», «Середня освіта. Образотворче мистецтво» Софія Шевчук, Олександр Кушлак, Софія Кременчук підготували цікаві розповіді про життя і твори Катерини Білокур. Учасники заходу мали змогу подивитись уривки із документального фільму «Катерина Білокур. Послання». Бібліотекар Надія Скоропад зробила огляд літератури про творчість художниці.
Надія СКОРОПАД, бібліотекар читального залу мистецької літератури