Про Софію Русову не виходить говорити сухо. Тому що вона була живою, впертою, сміливою жінкою, яка вміла думати наперед і не боялася йти проти течії. Читаючи про її життя, постійно ловиш себе на думці: як їй усе це вдавалося в той час?
Русова жила в епоху, коли саме слово «український» часто вимовляли пошепки. А вона не шепотіла. Вона будувала українську школу, писала про виховання дітей рідною мовою, працювала над тим, щоб освіта була не формальною, а живою, людяною. Для неї дитина не була «одиницею навчального процесу». Це була особистість, і до неї потрібно було ставитися з повагою. Сьогодні це звучить очевидно, а тоді це було сміливо і незвично.
Її біографія – постійні випробування: переслідування, заборони, еміграція. І водночас неймовірна працездатність. Русова писала, виступала, організовувала, переконувала. Вона встигала більше, ніж багато хто з її сучасників, і залишила по собі тексти, які досі читаються не як музейний експонат, а як розмова з нами.
Біографічно-бібліографічний огляд дає можливість побачити її цілісно. Не лише як педагога, а як громадську діячку, мислительку, жінку зі своїми сумнівами й переконаннями, в працях якої викладено ідеї про національну школу, про виховання характеру, про роль учителя. Її життя – приклад того, що освіта може бути формою служіння.
Софія була українкою не за походженням, а за вибором. Походила вона з аристократичної родини, матір її була француженкою, а батько – шведом, і прізвище їхнє було Ліндфорс. Проте родинний маєток, в якому 1956 року побачила світ мала Софія, знаходився в селі Олешня Чернігівської губернії. Там вона жила в дитинстві і отримувала домашню освіту французькою, бо це була мова її сім’ї. Але мала няню-українку, котра співала їй українських пісень і говорила українською. Освітою Софії займалися, і вона вільно володіла французькою, англійською, німецькою та чеською мовами, гарно співала і вчилася гри на фортепіано.
Рано втративши матір, переїхала з батьком та старшою сестрою до Києва, де вчилася у Фундуклеївській жіночій гімназії. Невдовзі помер і батько, сестрам Марії і Софії було сутужно і вони вирішили відкрити дитячий садок. У 1871 році, коли Софії було всього 15, їх перший в місті заклад запрацював, у них було 20 вихованців. Серед них були діти української інтелігенції. Так Софія заприятелювала з родиною Старицьких, а згодом познайомилась і з Лисенком, Чубинським, Драгомановим та Оленою Пчілкою. У тому ж патріотичному товаристві зустріла етнографа Олександра Русова, з яким згодом одружилася. За словами Софії, саме він пробудив у ній любов до всього українського. Це не минулося їм дарма, бо подружжя весь час було під пильним наглядом. За культурну та просвітницьку діяльність їх переслідували, арештовували, проводили обшуки, вони змушені були часто переїжджати. Та Софія Русова не здавалася: попри арешти і часту зміну місць проживання вона все одно вела активне громадське життя: організовувала читання, засновувала таємні школи. Працюючи в Харківському товаристві поширення в народі грамотності, Русова організувала видавничий комітет, який видавав і поширював дешеві книги для малоосвічених людей. Незважаючи на заборону, виступала за ідею навчання українською мовою. У 1906 році видала «Український буквар», була серед засновників педагогічного часопису «Світло», а у 1917 році увійшла до Української центральної ради та очолила Всеукраїнську вчительську спілку. Пізніше стала на чолі департаменту дошкільної та позашкільної освіти у Міністерстві освіти УНР.
У жовтні 1919 року Софія Русова очолила культурний сектор громадсько-політичної організації «Союз українок» в Кам’янці-Подільському. Також в нашому місті разом з Іваном Огієнком створила подільський відділ товариства Українського Червоного Хреста, організувала шпиталь для вояків армії УНР, їздила до Польщі довідатися, як ставляться до українських військовополонених у таборах, видавала дитячий журнал «Ранок», а з 1920 року стала викладачкою педагогіки Кам’янець-Подільського державного українського університету.
Русова не хотіла покидати Кам’янець, але довелося. Спочатку Кам’янець, згодом і Україну. З 1923 року в Празі стала професором педагогіки Українського Педагогічного Інституту імені Михайла Драгоманова. Не покинула своєї громадської проукраїнської діяльності і багато де мала значний вплив та повагу. Активно виступала за дерусифікацію шкіл. Розробила концепцію національного виховання дітей, організовувала курси українознавства, займалась підготовкою підручників, викладала французьку та педагогіку, відкривала бібліотеки, видавала книги, була лідеркою жіночого руху – головою Української національної жіночої ради. У 1934 році написала книгу «Наші визначні жінки» про літературну творчість та громадську діяльність Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Наталії Кобринської, Марка Вовчка та ін. Говорила про голод в Україні та більшовицький терор на міжнародних трибунах, писала статті. Була визначною особистістю в українській історії, хоч знаємо ми її переважно як авторку концепції рідної української школи.
Можна по-різному ставитися до історичних постатей. Але Софія Русова точно з тих, кого не вдасться прочитати байдуже. І, можливо, саме тому до неї варто повертатися знову і знову – щоб краще вивчити минуле української освіти і зрозуміти самих себе.
Вашій увазі представляємо вибрані твори самої Софії Русової та кілька збірок і книг, присвячених її життю та творчості.
Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. Кн.1 / Софія Русова ; за ред. Є. І. Коваленко ; упоряд., передм.,прим.. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук. – К. : Либідь, 1997. – 272 с.
До першого тому вибраних творів Софії Русової увійшли основні статті з питань націоналізації освітньої системи, історії педагогіки, а також праці з теорії та практики дошкільного виховання.
Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2-х кн. кн.2 / Софія Русова ; за ред. Коваленко Є. І.; Упоряд., прим. Коваленко Є.І., Пінчук І.М. – Київ : Либідь, 1997. – 320 с.
Другий том містить твори «Нова українська школа», «Єдина діяльна (трудова) школа» та зібрання лекцій Русової з дидактики, читаних нею під час роботи в університетах.
Джус О. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції : монографія / Оксана Джус ; Прикарпатський ун-т ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ : Плай, 2002. – 260 с.
У монографії розкрито основні напрямки багатогранної діяльності та зміст науково-теоретичної спадщини Русової періоду еміграції на основі глибокого вивчення архівних матеріалів та праць ученої і її сучасників. Показано її внесок у розвиток українського шкільництва і науки в Чехо-Словацькій Республіці та вклад у теорію і практику національної освіти та виховання.
Джус О. Шевченкіана Софії Русової / Оксана Джус. – Івано-Франківськ : НАІР, 2013. – 226 с.
Навчальний посібник містить зібрання всіх статей Софії Русової, що мають стосунок до постаті та творчості Т. Г. Шевченка.
Зайченко І. В. Педагогічна концепція С.Ф. Русової : навч. посіб. / І. В. Зайченко ; Чернігів. держ. пед. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – Вид. 2-ге, допов. і перероб. – Чернігів : [б. в.], 2000. – 232 с.
Навчальний посібник, створений на багатому джерелознавчому матеріалі, ґрунтовно розкриває життєвий шлях, педагогічну діяльність, творчість та педагогічну концепцію С. Русової.
Просвітницька діяльність Софії Русової : збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету. Вип. V, Т. І / [упоряд. В. А. Гурський, відп. ред. Ю.М. Ковальчук]. – Кам’янець-Подільський : Абетка-Нова, 2006. – 244 с.
До збірника увійшли наукові праці, в яких аналізується громадська, культурно-просвітницька, педагогічна та державницька діяльність Софії Федорівни Русової. Висвітлюються її погляди на маловідомі історично значущі факти періоду Української революції 1917-1921 рр.
Просвітницька діяльність Софії Русової : збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету. Вип. V, Т. ІІ / [упоряд. В. А. Гурський, відп. ред. Ю.М. Ковальчук]. – Кам’янець-Подільський : Абетка-Нова, 2007. – 344 с.
Праці, що увійшли до другого тому збірника, розкривають основні виховні ідеали розбудови національної освіти та психолого-педагогічні погляди відомої вченої на розвиток особистості, починаючи з дошкільного віку.
Софія Русова: з маловідомого і невідомого. Ч.1 : “Несторка української педагогічної літератури…”. – Упорядники: О. Джус, З. Нагачевська. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2006. – 456 с.
Книга “Несторка української педагогічної літератури…”» є унікальним збірником праць та матеріалів про життя і діяльність видатної української просвітительки. Видання містить архівні документи, маловідомі статті та листи Русової, що висвітлюють її педагогічні погляди, зокрема на дошкільне виховання та національну школу.
Софія Русова: з маловідомого і невідомого. Ч.2 : “Сеньйорка українського жіноцтва…”. – Упорядники: З. Нагачевська, О. Джус. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2007. – 364 с.
Це науково-допоміжний збірник, упорядкований Зіновією Нагачевською та Оксаною Джус. Видання висвітлює діяльність Софії Русової як видатної просвітительки та громадської діячки, фокусуючись на її внеску в жіночий рух та освіту.
Ірина ЛУК’ЯНЧУК, провідний бібліотекар читального залу №1