В 2026 році виповнюється 40 років від найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Саме 26 квітня 1986 року, о 1:23, на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний вибух, який зруйнував частину реактора та машинного залу. Спалахнула пожежа. Вогонь перекинувся на дах третього енергоблоку. Його гасили до 5 години ранку.
Радіація на Землі була присутня завжди. З самого початку зародження життя у всіх його проявах розвивалось на Землі на фоні постійно існуючої радіації. Тому є всі підстави вважати, що живі організми повинні добре переносити її вплив в тому випадку, коли рівень останньої не дуже високий. Крім того, сьогодні неможливо уявити медицину без рентгенівської діагностики та радіотерапії, промисловість без атомної енергетики, рентгенівської дефектоскопії і т. і. Однак, аналіз “ядерних” уроків минулого підтверджує, що вплив на екологію та живі організми дуже високого рівня радіації приводить до біди.
Катастрофа стала не лише екологічною трагедією, але і періодом жахливих випробувань для її ліквідаторів та місцевих жителів, життя яких назавжди змінилося. Від гострої променевої хвороби у перші місяці після вибуху на Чорнобильській АЕС загинула 31 людина. Радіоактивного опромінення зазнали 8,5 мільйона людей. У ліквідації наслідків аварії взяли участь близько 240 тисяч людей. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки – понад 600 тисяч.
В перші дні після аварії було евакуйоване населення 10-кілометрової зони, надалі зону евакуації розширили до 30 кілометрів. Було вивезено 115 тисяч людей. Їм забороняли брати з собою речі та домашніх улюбленців. Загалом в Україні радіоактивно забрудненими стали 2 293 населені пункти.
В результаті катастрофи з сільськогосподарського користування було виведено понад 5 мільйонів гектарів земель. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. І досі залишаються в пам’яті ті події та жахливі наслідки для людства і природи. До цього часу нашу свідомість тривожать фотографії того часу, кадри відеохроніки та медична статистика захворювань.
Наприкінці 1986 року зруйнований реактор Чорнобильської атомної станції накрили спеціальним “саркофагом”. За оцінками спеціалістів, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії. 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС було припинено. У 2004 році було проведено тендер на проектування і спорудження нового “саркофагу” – Нового безпечного конфайнмента. 29 жовтня 2007 року почалися роботи і 29 листопада 2016 року Арку НБК було насунуто на об’єкт “Укриття” та введено в експлуатацію. За задумом проектувальників, нова споруда зможе вирішити проблему, як мінімум, на сто років.
Через відсутність людей, в Чорнобильській зоні утворився “умовно захищений” заповідник. Тут знайшла притулок безліч видів тварин та птахів, багато з яких занесені до Червоної книги України. Також у мирний час до зони відчуження нерідко організовувалися екскурсії.
Вчені і на далі продовжують вивчати причини і наслідки Чорнобильської катастрофи. Пропонуємо вашій увазі огляд літератури про трагічну сторінку нашої історії.
У виданні “Чорнобиль” вперше оприлюднюються документи Оперативної групи Політбюро ЦК КПУ, створеної для організації та керівництва роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Документи розкривають оперативну роботу владних структур з евакуації населення з небезпечних зон, його розміщення, надання медичної допомоги, прогнозні оцінки та роздуми представників вищої управлінської гілки, профільних відомств і наукових установ щодо подолання техногенної катастрофи [1].
Н. П. Барановська в статті “Суспільний вимір Чорнобильської катастрофи” проаналізовала зміни, які сталися в соціальній ситуації протягом 20 постчорнобильських років. На великому фактичному матеріалі розкрито екологічні та медичні наслідки викидів радіоактивності зі зруйнованого 4-го енергоблоку ЧАЕС, позитиви й негативи в ході їх мінімізації, проблеми з фінансуванням основних напрямів соціальної підтримки постраждалого населення, суперечливі оцінки наслідків аварії постраждалими та Міжнародною агенцією з атомної енергетики [2].
Чорнобильська катастрофа засвідчила, що важкі ядерні аварії призводять до глобальних наслідків та впливають на життєві інтереси багатьох країн. Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи, добре відомий як ученим, так і політикам усього світу. Великих зусиль у вивченні наслідків катастрофи прикладають і українські вчені.
У статті “Про деякі аспекти участі науковців НАН України у мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи” Н. П. Барановська розповідає про деякі важливі аспекти участі колективів наукових установ НАН України у вирішенні значного кола проблем, породжених Чорнобильською катастрофою, а саме: забезпеченні життєдіяльності Києва та охороні здоров’я населення [3].
Український юрист Т. Коваленко в статті “Проблеми гарантування земельних прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” робить висновок, що в чинному законодавстві України недостатньо відображений конституційно-правовий механізм гарантування набуття і реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права власності на земельні ділянки, що зумовлює необхідність удосконалення ЗК та спеціальних законів з питань правового захисту осіб, які постраждали від аварії на ЧАЕС. В свою чергу це спонукає до потреби поглибленого наукового пошуку в сфері здійснення права власності на землі громадян, які постраждали внаслідок найбільшої техногенної катастрофи України [4].
Насправді використовувати атомну енергетику – це як ходити по лезу ножа. З одного боку, перспективи доволі заманливі, з іншого – один невірний крок, і катастрофа неминуче зачепить усе людство.
Не варто забувати, що людина – істота не досконала, і все, створене нею, може мати хибу.
Список літератури:
- Чорнобиль: документи оперативної групи ЦК КПУ (1986-1988) / упоряд. : О.В. Бажан та ін. Київ : Інститут історії України НАН України, 2017. 830 с.
- БарановськаН. П. Суспільний вимір Чорнобильської катастрофи. УІЖ. 2006. № С. 129–145.
- БарановськаН. П. Про деякі аспекти участі науковців НАН України у мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи. УІЖ. 2009. № С. 147–156.
- КоваленкоТ. Проблеми гарантування земельних прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Право України. 2006. № С. 83–86.
Вікторія БИКОВСЬКА, завідувачка сектору читального залу історичного факультету