На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні.
Як сніжниця, попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятева.
Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.
Не спинились птиці на кордоні,
Де сягає атомна яса,
І дивився батько з під долоні,
І ридала мати в небеса.
На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні…
Дмитро Павличко
Ці тривожні поетичні рядки про трагедію, яка 40 років тому поділила життя життя українців на “до” і “після”. Чорнобильська катастрофа, яка почалася в ніч на 26 квітня 1986 р. з аварії на 4-му енергоблоці атомної електростанції, стала великим потрясінням для населення України. Народ уперше зустрівся з такою грізною і невидимою силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю. Цей день міг стати тоді останнім днем для України, але пліч-о-пліч стали біль і мужність, дух і воля, небо і земля. Величезний подвих здійснили всі, хто рятував світ.
Під час вторгнення росії на нашу землю Чорнобильська АЕС перебувала більше місяця у заручниках окупантів. І навіть в таких умовах українські фахівці змогли втримати контроль над ядерним об’єктом. Вони робили все можливе, щоб уникнути викиду радіоактивних речовин.
Першою в українській історіографії спробою оглянути значну кількість публікацій про найбільшу техногенну катастрофу ХХ століття з позицій історичної науки стала книга Н.П. Барановської «Чорнобильська катастрофа в публікаціях» [2]. До огляду включено публікації суспільно-політичного характеру, праці, що розкривають технологічні аспекти: проблеми атомної енергетики доаварійного періоду, аварію, її хід, причини та уроки. Окремі розділи присвячено екологічним та медичним наслідкам катастрофи. Книга присвячена для науковців, викладачів вузів та студентів, для широкої громадськості, якій небайдужа проблема Чорнобиля в історії України.
Побратимам і посестрам, гартованим Чорнобилем і міченим атомом, мертвим і живим присвячена книга Данила Кулиняка «Тягар Чорнобильського неба» [5]. На обкладинці цієї книги є те й ті, кого, і що, вже не побачимо і не зустрінемо. Це можна сказати, фантоми. Як фантомний біль, коли болить те, що вже безповоротно втрачено…Дерев’яна древня церква в селі Товстий Ліс згоріла 24 квітня 1996-го…Народний цілитель, поет і характерник, який лікував жертв Чорнобильської катастрофи, Микола Артеменко помер 3 травня 2008-го. Берегиня Поліського краю, всесвітньо відома геніальна мисткиня Марія Примаченко, котра жила на самому порозі зони відчуження в селі Болотня, померла 18 серпня 1997-го. Володимир Жанковський, абориген з виселеного села Новий Мир помер уже на початку двадцять першого століття. Тож нехай, пише автор, «ця моя книга стане свічою пам’яті, скромним пучком весняних квітів на їх могилах».
Про трагічну долю молодої прип’ятчанки, яка відчайдушно бореться за життя свого єдиного сина розповідається у книзі Любові Сироти «Прип’ятський синдром» [6]. В ній достовірно відтворено безліч драматичних перипетій перших днів та перших років після Чорнобильської катастрофи. Ця кіноповість – неймовірний спалах любові, що обпікає серце і душу. Пекуча сльоза матері, що готова віддати себе за життя єдиної своєї дитини.
Часом людина здійснює неймовірне щоби врятувати себе від безвиході, при цьому інстинкт життя помножує її сили. Пожежні Чорнобиля вели бій з радіаційною пожежею, до кінця усвідомлюючи, наскільки ризикують собою. І книжка Лідії Віриної «Тієї вогняної ночі» [3] потверджує це. Ми бачимо на її сторінках воїнів, які не тільки долають голос самозбереження, а й справді жертвують у не передбачених умовах власним життям, проте роблять це свідомо, заради того, щоб жили інші.
Про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління йдеться в книзі С. Алексієвич «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього» [1]. Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.
У передчорнобильські роки творчість Івана Драча дедалі більше наповнюється ностальгійно-спогадальними настроями. Поема-мозаїка «Чорнобильська мадонна» [4] постала як спокута й прозріння дорогою ціною. «Материнська пісня з чоловічої душі» – образ мадонни, яка пожертвувала своїм сином задля порятунку людства, знаходить і таке переосмислення. Заключна строфа фрагмента поеми:
За безладу безмір, за кар’єри і премії,
Немов на війні, знову вихід один:
За мудрість всесвітню дурних академій
Платим безсмертям – життям молодим…
Список літератури:
- Алексієвич С. Чорнобильська молитва:хроніка майбутнього : роман / Світлана Алексієвич ; Переклад і післямова Оксани Забужко. – Київ : КОМОРА, 2016. – 288 с.
- Барановська Н. П. Чорнобильська катастрофа в публікаціях / Н. П. Барановська. – Київ : Інститут історії України НАН України, 2004. – 207 с.
- Вірина Л. А. Тієї вогняної ночі : Чорнобильська оповідь / Л. А. Вірина. – Київ : Молодь, 1989. – 192 с.
- Драч І. Ф. Лист до калини : поезії, поеми / Іван Драч. – Київ : Веселка, 1990. – 286 с.
- Кулиняк Д. Тягар Чорнобильського неба / Д. І. Кулиняк. – Київ : ТОВ ВПЦ «Літопис ХХ», 2011. – 176 с.
- Сирота Л. Прип’ятський синдром : кіноповість / Любов Сирота. – Київ : ВЦ»Просвіта», 2011. – 200 с.
Людмила СИТНИК, зав. сектором центрального абонементу бібліотеки