Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач, дівоче прізвище Драгоманова) (1849 – 1930 ) – українська письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка (учасниця національно-визвольного та феміністичного рухів), член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1925). Мати поетеси Лесі Українки, Михайла Косача, Ольги Косач-Кривинюк, Оксани Косач, Миколи Косача та Ізидори Косач-Борисової (у шлюбі з Петром Косачем), молодша сестра Михайла Драгоманова.
Пропонуємо вашій увазі бібліографічний огляд 12-томного повного зібрання творів Олени Пчілки, подарованого бібліотеці у жовтні 2025 року проректором Волинського національного університету імені Лесі Українки, професором Юрієм Громиком.
Поява цього видання — грандіозна подія для української гуманітаристики, адже постать Олени Пчілки (Ольги Петрівни Косач) десятиліттями штучно звужувалася радянським літературознавством до статусу «матері Лесі Українки» та авторки дитячих віршиків.
Повне академічне зібрання творів Олени Пчілки у 12 томах (видане до 175-річчя від дня її народження) нарешті масштабно розкриває її як титанічну постать: блискучу фольклористку, видавця, перекладачку, науковицю та сильну модерну письменницю.
Увесь 12-томник можна умовно розділити на три частини:
I. Творча спадщина: проза, поезія та драматургія (Томи 1–5)
Цей блок художньої прози і поезії доводить, що Олена Пчілка була новаторкою, яка однією з перших в українській літературі вивела на арену образи інтелігентних, освічених жінок та міську тематику.
Том 1. Поетичні твори. Ліро-епічні твори
Оригінальна поезія. Сюди увійшли її поеми «Козачка Олена», «Юдіта», «Дебора», «Орлове гніздо», знаменита збірка «Думки-мережанки», а також патріотична, громадянська та лірична поезія різних років поза збірками. Тут же є байки та жарти. Олена Пчілка постає як поетка, що інтегрувала в українську версифікацію європейські мотиви.
Том 2. Прозові твори
Рання та зріла проза. До другого тому увійшли відомі повісті та оповідання кінця XIX століття, такі як «Артишоки» і «Півтора оселедця», де Олена Пчілка з тонкою іронією та психологізмом змальовує побут міщанства, шляхти та селянства в часи зламу епох. Сюди ж можна віднести «Товаришки», які стали революційними для свого часу. Тут письменниця вивела новий для української літератури тип героїні — освічену, емансиповану дівчину, яка прагне здобути вищу медичну освіту і бути корисною суспільству, ламаючи тогочасні патріархальні стереотипи. Також тут вміщено і тексти, зібрані з різних часописів та рукописів: «За двором», «Кушетка», «Теревені» – психологічні замальовки з життя інтелігенції, часто незавершені.
Том 3. Драматичні твори
У цьому томі зібрано п’єси для дорослих, які свого часу ставилися на професійних і аматорських сценах. Серед творів завершені й опубліковані водевіль «Сужена – не огужена!», комедія «Світова річ» та драматичний етюд «Згуба», а також незакінчені драми, фрагменти і начерки. Її драми тематично зосереджені на моральних колізіях інтелігенції та проблемах міського соціуму.
Том 4. Драматичні твори для дітей.
Пчілка була першопроходцем у створенні репертуару для дитячих театрів. У четвертому томі представлено її опубліковані п’єси-казки «Весняний ранок Тарасовий»,«Сон-мрія, або Казка Зеленого гаю», «Різдвяна байка», а також раніше не оприлюднювані «Дійство на Боже Народження», «Без’язикий» та начерк драми «Подружки». Тексти супроводжуються текстологічними, історико-літературними та реальними коментарями.
Том 5. Твори для дітей та юнацтва
Золотий фонд дитячої літератури. Усе, що письменниця створювала для виховання українських дітей у національному дусі. Сюди увійшли її оригінальні вірші, байки, переспіви/переклади/перекази творів різних авторів та фольклорних зразків, казки, оповідання та пізнавальні нариси, що свого часу друкувалися в заснованому нею дитячому журналі «Молода Україна». Твори спрямовані на розвиток дитячої уяви, любові до природи та рідної мови.
II. Наукова та публіцистична діяльність (Томи 6–7)
Пласт, який повертає Олені Пчілці статус серйозної науковиці та критика.
Том 6. Публіцистика. Фейлетони
Шостий том представляє різножанрову публіцистику Олени Пчілки, публіковану на сторінках часопису «Рідний край» за весь період його видання з 1906 по 1916 роки, а також у «Газеті Гадяцького Земства»(1917-1918). Увагу приділено текстам, підписаним маловідомими чи невідомими псевдонімами. Вперше читачам запропоновано підбірку її творів фейлетонного жанру, а публіцистична творчість представлена як важливий фрагмент творчої біографії письменниці.
Том 7. Літературно-мистецька критика. Відгуки. Рецензії
Інтелектуальна критика. Збірник її наукових розвідок, рецензій та статей. Олена Пчілка глибоко аналізує творчість Т. Шевченка (Шевченкіана), Є. Гребінки, С. Руданського. Окремі рецензії та відгуки присвячені розвитку українського театру, аналізу тогочасних художніх виставок та музичної культури. Вона постає як глибокий теоретик літератури, що інтегрував українську критику в європейський контекст.
III. Епістолярій та мемуари (Томи 8–12)
Найбільш жива, документальна частина видання, яка відкриває приватний світ родини Драгоманових-Косачів.
Том 8. Спогади. Літературні портрети
Цей том є одним з найцінніших документальних та біографічних джерел у всьому зібранні. Мемуари письменниці про її дитинство, про брата Михайла Драгоманова, спогади про батьків належать до об’єктно-суб’єктного типу мемуарної прози. Тут автобіографія поєднується з мемуарним портретом і часто переходить в портрет літературний. Олена Пчілка багато пише про Лесю Українку, про свою родину, а також про тих видатних сучасників, з котрими спілкувалася її сім’я: Лисенків, Старицьких, Грінченків. Відгуки не завжди позитивні, як-от про Марко Вовчок, яку Пчілка недолюблювала. Загалом, спогади – суб’єктивні, тому саме авторка є тут основною постаттю.
Том 9. Переклади, переспіви
Перекладацький доробок. Олена Пчілка вважала переклад справою державної ваги: вона доводила, що українська мова здатна передавати найскладніші світові смисли. У томі вміщено її художні переклади з французької, німецької, італійської, англійської, польської , чеської та російської мов, а також переспіви від античної поезії (Овідія, Гомера) до початку ХХ століття. Третина презентованих перекладів надруковано вперше за автографами, збереженими у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України.
Том 10. Етнографічні та фольклористичні праці
Том 10 об’єднав досить багату етнографічну та фольклористичну спадщину Олени Пчілки. Представлено власне її фольклорні записи, зокрема і ті, що ніколи не були опубліковані, уснопоетичні тексти, а також записи з її голосу про колядки, весільні і купальські пісні. Том містить також наукові дослідження та етнографічні нариси. Серед наукових дсліджень центральне місце посідає праця «Український народний орнамент: вишивки, тканини, писанки». Це було перше наукове дослідження про українські вишивки, де Олена Пчілка доводить автентичність і самобутність геометричного орнаменту, переважно волинського. Останній розділ «Dubia» – фольклорні записи, які могла зробити Олена Пчілка.
Томи 11–12. Листування.
Величезний масив листів до рідних (зокрема до Лесі Українки, Єлизавети Драгоманової, Михайла Косача), а також до діячів культури. Це безцінне джерело для розуміння епохи, побуту, інтелектуальної атмосфери та тих надзусиль, яких коштувало збереження української ідентичності на межі XIX–XX століть. Том 11 – листи з 1865 по 1891 роки, до тому 12 включено листи Олени Пчілки за 1892-1929 роки та два додатки. Епістолярні тексти показано за автографами, першодруками та збереженими копіями.
Тексти в усьому зібранні подано з максимальним збереженням авторського правопису, ретельно очищено від радянських цензурних купюр, де вирізалися згадки про самостійність України та критика імперської політики Росії. Кожен том супроводжується солідним науковим апаратом, текстологічними коментарями та архівними матеріалами.
Цей 12-томник є фундаментальною базою для сучасних культурологічних, літературознавчих та наукових досліджень, до яких запрошуємо і наших читачів. 12-томник Олени Пчілки,( як і новий 14-томник Лесі Українки), знаходяться у читальному залі №1, що на 4 поверсі центрального корпусу університету.
Ірина ЛУК’ЯНЧУК, провідний бібліотекар читального залу №1