Сучасна українська література цікава і різноманітна: детективи і фантастика, історичні та «жіночі» романи, книги про війну і політику, поезія, містика, драматичні твори – читач може знайти книгу на будь-який смак. Є література серйозна і легковажна, але всю її об’єднує одне: усе це про нас і наші сьогодення, минувшину та майбуття.
Є книжки, від яких важко відірватися. Там в долях героїв раптом впізнаєш чиїсь життєві історії, бачиш знайомі людські слабкості. Саме такою є проза Люко Дашвар — письменниці, яка вміє зазирнути в найпотаємніші куточки людської душі і змалювати, як кохання перетворюється на одержимість, а прагнення щастя часом заводить людину на небезпечні життєві стежки.
Твори Люко Дашвар вирізняються емоційною напругою, гостросюжетними поворотами та героями, яким доводиться робити непростий вибір. Її персонажі живуть у світі, де минуле невідступно нагадує про себе, родинні таємниці впливають на долі наступних поколінь, за зовнішнім благополуччям часто приховуються біль, самотність і розчарування. Письменниця не поспішає давати готові відповіді, залишаючи читачеві можливість самому розібратися в мотивах героїв і замислитися над тим, де проходить межа між любов’ю та егоїзмом або справедливістю й помстою.
Роман «Село не люди» – одна з найвідоміших книжок авторки, що відкриває перед читачем непростий світ українського села. Тут усе начебто знайоме: сусіди, родинні стосунки, щоденна праця, усталені звичаї і звичка обговорювати чуже життя. Та за цією буденністю ховається атмосфера суворого осуду, упереджень і моральної жорстокості. У центрі оповіді — юна Катерина, яка стикається з випробуваннями, надто важкими для її віку. Тринадцятирічна дівчина закохується в Романа, одруженого чоловіка й батька свого однокласника Сашка. Її почуття стають предметом пересудів, а після трагічної загибелі хлопця на дівчину падає ще й тягар чужих звинувачень. Здається, усе село вже знає, хто винен, і нікому немає діла до того, що переживає сама Катя. Замість підтримки вона отримує підозри, пересуди, ворожість і самотність.
Люко Дашвар показує сільську громаду Шанівки без прикрашання: тут поряд із щирою взаємодопомогою живуть заздрість, забобони й готовність засудити того, хто відрізняється від інших. Катерина ще дитина, але світ дорослих уже вимагає від неї відповідати за наслідки, яких вона не здатна до кінця зрозуміти.
Її історія змушує замислитися над тим, як легко громада навішує ярлики, як руйнують людську долю плітки й байдужість і наскільки самотньою може бути людина серед тих, хто нібито знає її найкраще. Назва роману звучить як гірке узагальнення, за яким стоїть болюче запитання: чи завжди люди залишаються людьми, коли отримують владу судити інших?
Зовсім інакшу, хоча й не менш драматичну історію розгортає письменниця в романі «Молоко з кров’ю». Головні герої – Маруся та Степан, чиє кохання бере початок ще в юності й супроводжує їх крізь десятиліття. Та Маруся думає про те, що скажуть люди. Їй хочеться життя, яке виглядатиме правильним в очах односельців, тож вона обирає Олексія – вродливого, розумного, успішного чоловіка, яким, здається, можна пишатися перед усім світом. Степан же, рудий і незграбний, у поламаних окулярах, не відповідає уявленням про вигідного нареченого. Проте саме він щоночі приходить до бузкового куща біля Марусиної хати, і саме для нього вона відчиняє вікно. Любов залишається живою, навіть коли її намагаються сховати від чужих очей.
Минають роки. Згодом до села приїздить Руслана Ординська, донька українського олігарха, яка шукає місце для майбутнього розкішного маєтку. Історія, що колись здавалася суто особистою, знову виходить назовні. «Молоко з кров’ю» – книга про кохання, яке не вдалося вмістити в рамки суспільних очікувань, і про ціну, яку доводиться платити за страх бути собою. Роман залишає по собі гіркий післясмак і нагадує, що навіть найсильніші почуття не звільняють людину від відповідальності за власні вчинки.
Інший бік людських стосунків відкривається в романі «На запах м’яса». Уже сама назва насторожує, натякаючи на первісні інстинкти, жагу володіння та світ, у якому людська гідність може поступитися грубій силі бажань. Письменниця зображує суспільство, де гроші і амбіції витісняють співчуття й моральні принципи. Її герої опиняються перед спокусами, що оголюють справжню сутність характеру, і дедалі глибше заплутуються у власних рішеннях.
Все починається з появи на хуторі тендітної міської дівчини Майї. Її приїзд одразу викликає підозри. Місцева красуня Тоня дивиться на незнайомку з недовірою і підозрює, що та прибула зваблювати чоловіків. Інші шукають власні пояснення її появі. Чутки ростуть, чужі здогадки обростають подробицями. Дівчина має страшну таємницю й намагається сховатися від світу, який надто швидко виносить вироки.
Толя – майстер на всі руки, чоловік, який щиро прикипає до Майї серцем, але почуття руйнуються під впливом недовіри, страху і пліток.
У цьому романі Люко Дашвар особливо виразно показує, як народжується ворожість до чужої людини: спочатку хтось щось запідозрив, потім інший додав власну версію, і невдовзі вигадана історія вже живе окремим життям.
Це розповідь про вразливість людини, яка прагне знайти прихисток, і про те, як важко почати спочатку, коли власне минуле не відпускає.
У книжці «Покров» письменниця звертається до тем пам’яті, духовних опор і зв’язку людини зі своїм корінням. «Покров» переносить читача в час, коли історія країни раптово стає частиною особистої долі. Ніч проти 30 листопада 2013 року змінює життя киянки Мар’яни Озерової. Звичне, майже сонне існування поступається місцем Майдану, виснажливим чергуванням, тривозі за близьких і пошукам коханої людини, яка зникає. На тлі цих подій розгортається ще одна загадкова історія — про нащадків козака Яреми Дороша, його спадок і прокляття, що тягнеться крізь покоління. Колись зарозуміла шляхтянка Станіслава прокляла чоловікових нащадків, а тепер пошуки спадкоємців ведуть до вибору, від якого залежить їхнє майбутнє.
У романі переплітаються сучасність, козацьке минуле, родинні легенди й містика. На одному рівні – Київ у вирі суспільних потрясінь, людська втома, тривожне очікування звісток і зникнення близької людини. На іншому – давня таємниця спадку й спокуса отримати незліченні скарби. Мар’янина історія нагадує, що великі зміни нерідко починаються тоді, коли людина вже не може залишатися осторонь. У художньому світі Люко Дашвар долі людей тісно пов’язані з історією й моральним вибором, який не завжди можна зробити без болю. «Покров» поєднує драму особистого вибору з роздумами про історичну пам’ять та відповідальність перед тими, хто житиме після нас.
Особливу увагу привертає роман «Ініціація», у якому важливого значення набуває внутрішнє переродження людини. Ініціація — це перехід від одного життєвого стану до іншого, випробування, після якого вже неможливо залишитися колишнім.
Сюжет твору досить заплутаний. Стара жінка, яку обманюють так звані «чорні рієлтори», втрачає квартиру й опиняється на забутому хуторі, далеко від Києва та звичного життя. Селянин Перегуда дає їй притулок. Він переймається долею старенької, намагається знайти нотаріуса Германа, причетного до її біди, однак після повернення на хуторі не знаходить ані хати, ані самої Костомарової.
Тим часом у Києві молода Меланія переживає низку дивних подій. Спочатку її переслідують сни про мерців і загадкову стару жінку. Потім з’являється нотаріус Герман, який невдовзі зникає. А ще є Блейк – чоловік, у якого Меланія закохана до нестями, хоча він зраджує її. Згодом сни стають іще тривожнішими: розлючений натовп, стара жінка, Блейк, який благає про допомогу. На перший погляд, ці історії існують окремо, але поступово їхні герої наближаються до точки, де все переплететься.
Авторка майстерно змішує детективну інтригу, психологічну драму й містику. За історією обману старої жінки постає питання людської порядності, за Меланіїними снами – страх перед невідомим, а за її болісним коханням – небезпека втратити себе заради іншої людини. Назва роману набуває особливого значення: кожному героєві доведеться пройти власне випробування й довести, чого насправді варта його людяність.
Роман «#Галябезголови» вирізняється вже своєю незвичною назвою, яка інтригує й водночас задає особливий тон оповіді.
Галя Чорнобай — молода дівчину з провінції, яка мріє про інше життя. Коли вона опиняється в Києві, здається, що перед нею нарешті відкриваються нові можливості. Проте все змінюється після одного вчинку: Галя хоче допомогти іншій людині й опиняється втягнутою в небезпечну історію. Чужі гроші, пограбування, злочин і боротьба впливових людей поступово затягують її у вир подій, із якого дедалі важче вибратися.
Галя втрачає чоловіка, роботу в перукарні, підтримку друзів і віру в людей. Над нею нависає ще й страх тяжкої хвороби, а впливові особи, причетні до небезпечних справ, не збираються залишати її в спокої. Наївність Галі, її бажання вчинити по совісті раз у раз обертаються новими випробуваннями, але вона вперто йде вперед. У цій героїні є щось дуже людяне: вона не має особливої влади чи сили, не вміє передбачати чужі підступи, але намагається втриматися на ногах навіть тоді, коли обставини складаються проти неї.
Світ Люко Дашвар не буває простим і однозначним. Її романи захоплюють сюжетом, але справжня їхня сила криється у впізнаваності людських переживань. Тут немає бездоганних героїв, чиї вчинки можна було б оцінити одним словом, і ситуацій, у яких добро завжди перемагає без втрат. Письменниця показує людей у моменти найбільшої слабкості, коли страх змушує мовчати, заздрість руйнує стосунки, а бажання помститися затьмарює здоровий глузд. Водночас її герої прагнуть тепла, мріють про щастя, намагаються змінити власне життя й нерідко шукають виходу навіть тоді, коли здається, що всі двері зачинені.
Запрошуємо поціновувачів творчості Люко Дашвар зокрема, та любителів сучасної української літератури загалом до читального залу №1, що на 4 поверсі центрального корпусу університету, якщо вас зацікавила наша літературно-художня сторінка. Тут на вас чекають багато цікавинок авторства наших сучасників.
Ірина ЛУК’ЯНЧУК, провідний бібілітекар читального залу №1