Недарма українська письменниця Наталена Королева (наголос на другий склад) вважається найтаємничішою та найекзотичнішою постаттю у нашій літературі. Її життєпис може стати основою для надзвичайно захопливого серіалу, а надто, якщо врахувати, що відрізнити реальність від легенди в ньому дуже складно.
Отже, за свідченням самої Королевої, ми знаємо, що народилась Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена 3 березня 1888 року у монастирі біля м. Бургоса, що у Північній Іспанії.
Мати Наталени, іспанська графиня, померла при пологах, а батько, вочевидь, не дуже цікавився донькою. Дівчинку спочатку виховувала бабуся Теофіла з прадавнього литовсько-українського роду Домонтовичів, яка жила в своєму маєтку в селі Великі Борки на Волині, а після її смерті маленьку Наталену її дядько, брат матері, відвіз до монастиря Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях. Там вона прожила 12 років і отримала гарну освіту. Добре знала історію, археологію, філософію, медицину, теорію музики; до того ж, у свої 16 вона вже володіла, окрім французької, ще й польською, іспанською, латиною, – а українську, за власним визнанням, «трохи пам’ятала ще з дитинства».
У 1904 р дівчина приїхала у Київ і вступила до Київського інституту шляхетних дівчат. Згодом – відмова від вигідного шлюбу, навчання в Археологічному інституті Петербурга, захоплення театром (сценічна кар’єра не склалася через слабке здоров’я), перебування у Західній Європі (Іспанія, Франція, Італія) та країнах Близького Сходу, участь в археологічних розкопках у Помпеях та Єгипті, виставки картин в Петербурзі та Варшаві, друк у французьких журналах художніх творів.
Мала три дипломи про вищу освіту: з археології, медицини та малярства.
В часи Першої світової майже трирічна служба у Червоному хресті: три поранення, перенесений тиф і кілька запалень легенів. Була нагороджена солдатським хрестом «За хоробрість».
Десь тоді ж вийшла заміж. Перший шлюб був недовгим і закінчився вдівством.
Уся ця неймовірно захоплююча біографія, на жаль, не підтверджується практично ніякими документами: ані родовід, ані місце народження та проживання, ані навіть ім’я та прізвище письменниці до 1919 року достеменно невідомі. Немає ніяких документальних підтверджень перших 30 років життя Королевої. Інформація взята дослідниками виключно з автобіографічних творів та листів Наталени, де правда химерно переплітається з вигадкою і практично неможливо їх розділити.
У проміжку між 1917 і 1920 роками деякий час працювала в Міністерстві закордонних справ Української Народної Республіки, куди влаштувалася з паспортом на ім’я Наталії Ковалевської. З ним же виїхала до Чехії як репатріантка. В Празі жила і працювала вчителькою, там і зустріла Василя Короліва-Старого, письменника, культурно-громадського діяча та видавця. Вони одружилися і прожили разом до кінця його днів у місті Мельнику неподалік Праги. Тоді письменниця користувалася іменем Наталія Ковалевська-Королева (або Ковалевська-Короліва), ним підписані її ранні публікації аж до кінця 1920-х ( зокрема, укладений нею «Кишеньковий чесько-український словник»).
Саме чоловік надихнув Наталену писати українською мовою. Перший твір, оповідання «Гріх (3 пам’ятні книжки)», був надрукований в українському тижневику «Воля» у Відні в січні 1921 р. З того часу понад 20 років усі західноукраїнські, буковинські, закарпатські українські журнали, а також журнали, що виходили в Чехо-Словаччині, вміщували її твори. Вона принципово не відмовляла жодній редакції у друкуванні своїх творів, тому її ім’я зустрічається в досить строкатому списку української періодики.
У середині 1930-х — на початку 1940-х років світ побачили книжки Н. Королевої, що принесли їй широке визнання і популярність: збірка легенд «Во дні они» (1935), повісті «1313» (1935), «Без коріння» (1936), збірка оповідань «Інакший світ» (1936), повісті «Предок» (1937), «Сон тіні» (1938), «Легенди старокиївські» (1942—1943).
Після смерті чоловіка у 1941 залишилася самотньою. Її намагання встановити контакти з київськими видавництвами й Інститутом літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР успіху не мали. Заробляла на прожиття приватними уроками іноземних мов, плела кошики, не цуралася ніякої роботи.
Померла письменниця 1 липня 1966 року в Мельнику. Похована на цвинтарі Святого Вацлава.
Наталена Королева своєю творчістю привнесла в українську культуру новий елемент «європейськості», інтелектуалізму та філософської глибини. У сюжетну канву своїх творів вона вплітала життєписи багатьох історичних діячів, різноманітні факти й події, проте в них історичне переплітається з доісторичним та позаісторичним, реальність – з виміром міфологічним, Христова молитва – з піснею Панової флейти. І життя її, яким ми його знаємо, – невід’ємна частина цього світу, або ж навпаки, цей світ легенд був невід’ємною частиною її життя. Підґрунтя історичної прози авторки становлять міфологія, культурологія та християнська історіософія, що найповніше відобразилося в романі “Quid est Veritas?” (“Що є істина?”). Працюючи над романом, Наталена Королева врахувала традицію української і світової історичної прози, запропонувала своє бачення сакральної події, пов’язаної з постаттю Раббі Галилейського (Ісуса Христа), в якій відображена суть божественної і людської історії, а також образів Понтія Пілата, Марії Магдалини, Йосифа Ариматейського та ін., що втілювали в собі трагічні колізії прозріння римського соціуму в період раннього християнства.
Повість «Сон тіні», видана у Львові, ґрунтовно перероблена автором для видання, випущеного в Пряшеві 1966 року – про життя античної греко-римської цивілізації.
«Повість з середньовіччя. 1313» (Львів, 1934-1935 рр.) – про кризу середньовічної замкнутої фанатичної свідомості, про перші духовнї паростки Відродження. Тут є цікава сюжетна фабула відкриття пороху, приписуване легендарному ченцеві XIV ст. Бертольду Шварцу.
Повість «Предок» (Львів. 1937-1938 рр.) – також твір з життя середньовічної Іспанії, туди письменниця яскраво вплітає трагічні сторінки з історії багатьох представників своїх міфічних предків по матері – роду Лачерда.
Блискуче написані «Легенди старокиївські» (1940-1942), видані у Празі. Тут уже мова йде про давнє минуле східних слов’ян; дійові особи – князь Аскольд та Кирило Кожум’яка. Цикл цих легенд являє собою химерне, філігранно оброблене переплетіння слов’янських, скіфських, давньогрецьких, давньохристиянських і навіть скандинавських переказів, міфів та казок .
Досі незнана широкому загалу, Наталена Королева залишила інтелектуально багатий, неповторний, певною мірою екзотичний літературний доробок. Українському читачеві ще потрібно “відкрити” романтично-пригодницький світ письменниці, яким наповнювались її твори.
У радянські часи творчість Королевої була заборонена через наявність у її доробку релігійних текстів з євангельськими мотивами, на християнську тематику та про людську духовність. І лише після проголошення незалежності України вони були опубліковані.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :
- Винничук Ю. Казка, в яку повірили всі. // Збруч,2021. URL : https://zbruc.eu/node/108374
- Ісаїв П. Д-р Василь Королів-Старий. // Збруч, 1941. URL : https://zbruc.eu/node/60601
- Королева Н. Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas? : повість, роман, новели, оповідання, спогади / Н. Королева. – Дрогобич : Відродження, 2007. – 668 с.
- Королева Н. Предок : Історичні повісті; Легенди старокиївські. / Н. Королева ; Упоряд., авт. післямови та приміт. О. В. Мишанич. – К. : Дніпро, 1991. – 670 с
- Королева Н. Твори: Автобіографія; Предок; Без коріння / Н. Королева ; Наталена Королева; упоряд. Ю. Винничук. – Львів : Каменяр, 2009. – 419 с
- J. G. Наталена Королева Біографія скорочено. URL : https://dovidka.biz.ua/natalena-koroleva-biografiya-skorocheno
Ірина ЛУК’ЯНЧУК, провідний бібліотекар читального залу №1