Єдине, що від нас іще залежить, – принаймні вік прожити як належить…
Ліна Костенко
Ліна Василівна Костенко – одна з найвидатніших українських поетес сучасності, символ національної свідомості, морального авторитету та літературного новаторства. Цього року Ліна Василівна відзначає своє 95-річчя, і це важливий привід для аналізу її життєвого шляху та творчого доробку.
Костенко здобула загальне визнання завдяки вмінню синтезувати у своїй творчості найкращі ознаки української поезії, відкидаючи гірші. Вона стала видатною постаттю українського культурного життя завдяки своїй сильній особистості, принциповому запереченню позиції пристосуванства, здатності мовчати в час, коли це мовчання означало відмову від спокус облаштувати своє життя ціною поступок. Тисячі прихильників творчості поетеси щиро вітають її цього дня.
Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищів, Київської області, в родині вчителів. В довоєнні роки разом із сім’єю переїхала до Києва, де пішла до школи.
Свої дитячі вірші записувала у зошит, і навіть подарувала таку рукописну збірку при знайомстві П. Тичині, котрий відвідував школу, де навчалася мала Ліна. Її перший вірш було опубліковано в газеті «Зірка» у 1946 році.
Після закінчення школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а потім вступила до Московського літературного інституту імені Горького, який закінчила у 1956 році.
Костенко – представниця покоління “шістдесятників”, яке відзначалося протестом проти радянського тоталітаризму та прагненням до оновлення української культури.
У 1965 році вона підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Була присутня на суді над Михайлом Осадчим і Мирославою Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом з Іваном Драчем зверталася до редакції журналу «Жовтень» (нині «Дзвін») і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. У 1968 написала листи на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна».
Через свою безкомпромісну громадянську позицію вона зазнала цензури, а її твори були заборонені впродовж 1970-х років, вона друкувалася лише в чеських та польських журналах та газетах.
Після багаторічної паузи Ліна Василівна повернулася в літературний процес у 1977 році з поетичною збіркою “Над берегами вічної ріки”. З тих пір потік творчості не припинявся, поетеса як писала і друкувалася в минулому столітті, так продовжила і в нашому, ХХІ.
Лауреатка численних премій і нагород, у тому числі Ордену Почесного легіону Франції та Шевченківської, у 1967 році її навіть висували на здобуття Нобелевської премії, але сама поетеса не любить афішувати свої заслуги.
Ліна Костенко – авторка багатьох поетичних збірок та віршованих романів, є також один у прозі. Вашій увазі – огляд творчості ювілярки:
Проміння землі : вірші / Ліна Костенко. – Київ: Молодь, 1957. – 57с.
«Проміння землі» (1957) – дебютна збірка, яка одразу привернула увагу критиків і читачів своєю самобутністю та силою любові до рідної землі, а також першими спробами філософських узагальнень.
Вітрила : лірика / Л. В. Костенко. – Київ: Радянський письменник, 1958. – 94 c.
«Вітрила» (1958) – поезії, сповнені філософських роздумів про життя. Тут розвиваються теми громадянської відповідальності митця, боротьби за правду та свободу. Вірші насичені метафоричністю, музичністю та глибокими роздумами про сутність людського буття.
Мандрівки серця : поезії / Ліна Костенко. – Київ: Радянський письменник, 1961. – 110с.
«Мандрівки серця» (1961) – збірка, що утверджує авторку як провідну поетесу свого часу. Ця збірка стала яскравим свідченням мистецької зрілості поетеси. У ній розгортається тема внутрішнього світу людини, її переживання та боротьба між мріями і реальністю. До збірки увійшли ліричні поезії, поема “Чайка на крижині” та велика казка “Мандрівки серця”. Проблеми мистецтва, любові до Батьківщини, вірності письменника життєвій правді є в книзі визначальними.
Над берегами вічної ріки. Поезії / Ліна Костенко. – Київ : Радянський письменник, 1977. – 163 с.
«Над берегами вічної ріки» (1977) – твори, які знаменують її повернення в літературу після довгих років мовчання.
Маруся Чурай. Історичний роман у віршах /Ліна Костенко. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 224с.
«Маруся Чурай» (1979) – історичний роман у віршах, що став класикою української літератури. Саме він приніс українській поетесі світову славу і Шевченківську премію, але аж у 1987 році. Роман присвячений постаті Марусі Чурай — видатної української піснярки, та розповідає про її долю на фоні буремних історичних подій XVII сторіччя. Яскравий, емоційний, ліричний роман у віршах підіймає цілу низку питань: це і філософія любові, навіть нещасливої; і зрада, і духовне багатство українців, і доля митця як голосу свого народу.
Неповторність : вірші, поеми / Л. Костенко ; Ліна Костенко. – Київ : Молодь, 1980. – 224 с.
«Неповторність» (1980) – одна з найвідоміших збірок поетеси, що підсумовує її творчі пошуки та еволюцію. У ньому поєднуються глибока філософія, історичні мотиви та осмислення людської сутності. Ліричний герой постає як людина, що усвідомлює унікальність кожного миті життя, неповторність особистого досвіду та історичних процесів. Поезії сповнені тонкого ліризму, громадянської мужності та роздумів про минуле і майбутнє України.
Сад нетанучих скульптур / Ліна Костенко. – Київ: Радянський письменник, 1987. – 207 с.
«Сад нетанучих скульптур» (1987) –тут не лише поетичні роздуми про історію, культуру та людське буття, а й про призначення мистецтва. Одна з найбільш зворушливих, романтичних та символістських збірок поезій Ліни Костенко. Більшість віршів, що ввійшли до збірки, присвячені природі, образу жінки, коханню, саду. Окрім віршів, до збірки увійшли поема-балада “Скіфська одіссея”, драматичні балади “Сніг у Флоренції” і “Дума про братів неазовських”.
Бузиновий цар / Л. Костенко – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2024. – 32с.
«Бузиновий цар» (1987) – збірка віршів для дітей, що складається з надзвичайно образних і казкових поезій для малечі. Книга вражає своєю символічністю, глибиною образів і майстерністю слова. Ці вірші, натхненні українським фольклором і світовими міфами, розгортаються як своєрідна алегорія боротьби між добром і злом, життям і смертю.
Берестечко : історичний роман / Л. Костенко ; Ліна Костенко. – Київ : Либідь, 2010. – 223 с.
«Берестечко» (1999) – історичний роман, присвячений одній із найтрагічніших сторінок в історії України – поразці війська Богдана Хмельницького в битві під Берестечком 1651 року. Ліна Костенко працювала над ним упродовж трьох десятиліть і літературознавці ставлять цю книгу в один ряд з історичними поемами Шевченка , Франка, Байрона і Гете. На фоні справжньої війни твір грає для українців новими барвами. Саме сьогодні ця поема сприймається особливо: авторка не лише описує переживання гетьмана Хмельницького через поразку, а й приділяє велику увагу долі України, яка ніколи не була простою. “Хто ж волю дасть, як не взяли самі?!” — слова, які у розпачі вимовляє Богдан Хмельницький, звучать пророчо, як ніколи.
Записки українського самашедшого / Л. Костенко. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. – 416 с.
«Записки українського самашедшого» (2010) – перший прозовий роман, що є відгуком на події сучасності. Головний герой роману — 35-річний програміст, який переживає особисту драму і розмірковує про недоліки сучасного глобалізованого світу. Герой розуміє, що надлишок інформації та розвиток технологій насправді іноді тільки віддаляють нас одне від одного. У цьому романі, створеному у ХХІстолітті, Ліна Костенко випередила час. За жанровою стилістикою це «насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики».
Річка Геракліта / Л. Костенко. – Київ : Либідь, 2011. – 342 с.
«Річка Геракліта» – це міні-вибране вже друкованих та нових поезій Ліни Костенко. Цикли природи та людського буття тут зв’язані в єдине ціле, циклічний міфологічний час та лінійний час християнства перетинаються між собою. Вірші-осяяння, вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну «поему» філософського осягнення Часу.
У післямові літературознавець Дмитро Дроздовський осмислює поетичний світ Ліни Костенко в контексті європейської художньо-філософської традиції.
Триста поезій : вибране / Л. Костенко. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2021. – 415 с.
«Триста поезій». До збірки увійшли найвідоміші вірші Ліни Василівни з різних періодів творчості — від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів у віршах «Берестечко» та «Маруся Чурай». Тут є «Життя іде і все без коректур», «Світлий сонет», «Розкажу тобі думку таємну», «В маєтку гетьмана Івана Сулими», «Вже почалось, мабуть, майбутнє» та інші твори.
Ліна Костенко – класик сучасної української літератури, що став моральним авторитетом нації. Її громадянська позиція, патріотизм та глибока любов до української мови і культури зробили її постаттю національного масштабу. Жива легенда української літератури, чиє слово залишається гострим, мудрим і пророчим для України та всього світу, завжди була і залишається вірною своїм принципам.
Її творчість актуальна, як ніколи, надихаючи нові покоління на боротьбу за правду, справедливість і національну гідність. Вітаємо Ліну Василівну з ювілеєм та пишаємося тим, що маємо честь жити з нею в одні часи.
Ірина ЛУК’ЯНЧУК, провідний бібліотекар читального залу №1