Дмитро Байда-Вишневецький – славетний козацький лицар, визначний полководець, який на початку 1550-х років заснував фортецю на острові Мала Хортиця на Дніпрі, згуртував навколо неї козаків і цим поклав початок Запорозькій Січі. Про його хоробрість і талант воїна складали легенди. В українській народотворчості ці легенди перетворилися на відому думу про козака Байду, що уособлював і козацькі вольності, і войовничий дух, і нечуваний героїзм у боротьбі з ворогом.
Князь Дмитро Іванович Вишневецький був старшим із чотирьох синів князя Івана Михайловича Вишневецького. Рід Вишневецьких був одним із найбільш знатних і відомих на території сучасної України в ХVI столітті, володіючи землями від Волині і Тернопільщини до Києва та Черкас. Вперше ім’я Дмитра Вишневецького згадується в українській історії в 1545 році під час ревізії Кременецького замку. Наступний спогад датовано 1548 роком. Тоді він зробив набіг на землі Очаківського замку, який знаходився під владою Високої Порти.
У 1551 році – король Сигізмунд II Август призначив Дмитра Вишневецького старостою міст-фортець Черкаси та Канів. У 1553 році Дмитро Вишневецький, незважаючи на попередження Сигізмунда, на свої кошти почав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця. Туди почали стікатися козаки, оскільки ця фортеця повинна була стати форпостом у боротьбі проти татарської агресії. Згідно з результатами археологічних та гідрогеологічних досліджень, що проводилися в період з 1990 по 2000 рік, ототожнюється з островом Байда, який розташований на захід від острова Хортиця.
Улітку 1553 року Дмитро Вишневецький несподівано залишив Малу Хортицю, з усім своїм військом відправився до Стамбула, де служив султанові Сулейману I півроку. Мотиви цього вчинку неясні: не маючи достатньої підтримки від уряду, намагався справити на нього відповідне враження, або прагнув налагодити добрі стосунки з султаном, щоб через нього мати вплив на Кримського хана. Інша версія – визволення з полону своїх родичів.
Упродовж 1557–58 рр. Вишневецький відбивав напади кримських татар на чолі з ханом Девлет-Гіреєм на Хортицю. В жовтні 1557 р. Д. Вишневецький на чолі загону козаків здобув турецьку фортецю Іслам-Кермен і вивіз звідти на Хортицю всі гармати. Хан Девлет-Гірей спробував схилити Вишневецького на свій бік, однак той відповів відмовою. У результаті хан зібрав всю орду і зробив спробу захопити хортицьку фортецю. Облога фортеці тривала 24 дні, після яких татари зазнали великих втрат і змушені були відступити. Пробував гетьман організувати союз держав (Польща, Московія), в якому для боротьби проти Туреччини та Кримського ханства брали б участь запорожці. Вишневецький з московським військом та своїми козаками запланував похід на Крим, однак хан відтягнув всі війська за Перекоп і приготувався до оборони. Але раптово Д. Вишневецький був відкликаний до Москви. Там йому доручили досить дрібні операції на Дону і Кавказі, під час яких він заснував фортецю у Черкаську. На початку 1559 р. він здійснив успішний похід у Крим, визволивши з полону кілька тисяч українських невільників. У червні цього ж року запорожці під проводом Д. Вишневецького напали на турецьку фортецю Азов.
У 1561 році Дмитро Вишневецький був оголошений зрадником у Великому князівстві Литовському через співпрацю з Москвою. Однак його така позиція не задовольняла, і він зі своїми козаками попрямував до Дніпра, зупинившись на острові Монастирському. Там він домігся від великого князя для себе і своїх супутників письмових гарантій безпечного перебування на території Великого князівства Литовського.
У 1562 році Дмитро Вишневецький прибув з посольством до Москви, намагаючись схилити царя до продовження антиосманської боротьби, але, не досягнувши мети, повернувся в підданство до польського короля. У 1563 році Дмитро Вишневецький разом з польським магнатом Лаським здійснив похід на Молдову, де в цей час відбувалася боярська міжусобиця, в боротьбі за молдавський престол. В одній з битв військо Вишневецького зазнало поразки, а він сам потрапив у полон і був привезений до Стамбулу. Там за наказом султана Селіма II – сина Сулеймана I Пишного та Роксолани – Дмитра Вишневецького та двох його товаришів, зокрема коменданта Хотинської фортеці Івана (Яна) П’ясецького, родича «Байди» було скинуто на гак, а рядових козаків відправлено на галери.
Постаттю Дмитра Вишневецького цікавилось багато дослідників, ні один серйозний дослідник початків козаччини не обминав цієї історичної постаті. Писали про нього Ц. Яворницький, В. Антонович, В. Ключевсьний, М. Костомаров, М. Грушевський, І. Крип’якевич, В. Голобуцького та ін.
Володимир Замлинський у своїй монографії «Гетьмани України» писав про Д. Вишневецького: «Трагічна смерть Вишневецького справила величезний вплив на маси дніпровського козацтва, з яким він так довго спілкувався і яке очолював у походах. Життя і смерть його почали обростати легендами. Одна з них і лягла в основу пісні про Байду-Вишневецького» [1, с. 60].
Автори книги «Усі гетьмани України: легенди, міфи, біографії» О. П. Реєнт, І. А. Коляда описують Дмитра Вишневецького як носія ідеї незалежної самостійної Української держави, який прагнув звільнити південні українські степи від панування ханських орд, знищити турецькі фортеці і в пониззях Дніпра, а згодом і оволодіти Чорноморським узбережжям [2].
Володимир Сергійчук у книзі «Володарі гетьманської булави» розповідає про легендарного козацького ватажка Дмитра Вишневецького (Байду), засновника Запорозької Січі – суспільно-політичної та військово-адміністративної організації козацтва, що стала наріжним каменем відродження української державності [3].
Богдан Сушинський в своїй книзі «Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців в ХV–ХІХ ст.» характеризує Дмитра Вишневецького як визначного козацького лідера, засновника Січі, патріота, полководця, яким би пишалась будь-яка країна світу [4].
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ :
- Замлинський В.О. Дмитро Вишневецький. Гетьмани України : монографія. Луганськ : ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2008. С. 51–60.
- Реєнт О.П., Коляда І.А. «Особисто знаний ворогами». Дмитро Байда-Вишневецький. Усі гетьмани України. Харків : Фоліо, 2016. С.6–
- Сергійчук В. І. Дмитро Вишневецький. Володарі гетьманської булави : історичні портрети / ред. О. М. Дмитренко. Київ : Варта, 1994. С. 7–25.
- Сушинський Б. Дмитро Вишневецький, князь, засновник Запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва. Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців в ХV–ХІХ ст. : історичні есе : у 2 т. Одеса : «ЯВФ», 2006. Т. 1. С. 41-53.
Вікторія БИКОВСЬКА, завідувачка сектором читального залу історичного факультету