Станіслав Людкевич належить до видатних митців, що поєднують музичну творчість, наукову працю і практику. Вступивши на мистецьку ниву ще наприкінці позаминулого сторіччя, він упродовж багатьох десятиліть був активним борцем за процвітання музичної культури свого народу і за її єднання з іншими національними культурами.
С. П. Людкевич народився 24 січня 1879 року в м. Ярославі (Польща). Закінчив гімназію, вступив на філософський факультет Львівського університету, музичний факультет Віденського університету.
У 1905 р. С. Людкевич і художник І. Труш видали перший український мистецький журнал «Артистичний вісник». Цей журнал став мистецькою трибуною для музикантів, художників, письменників.
У 1908 році очолив музичний інститут імені М. Лисенка у Львові. Відсутність українських підручників з музично-теоретичних предметів змусила директора інституту взятися за їх написання. У 1912-13 рр. Станіслав Людкевич укладає підручник «Загальні основи музики». Композитора постійно турбував стан не тільки музичного шкільництва, а й музичного виховання у загальноосвітніх школах, гімназіях, учительських семінаріях.
З 1939 року – професор, завідувач кафедри композиції Львівської консерваторії.
Однією з важливих, але занедбаних ділянок музичної культури, за яку повсякчас вболівав С. Людкевич була духовна музика.
Займаючись музикознавчою й фольклористичною діяльністю, Станіслав Людкевич насамперед був композитором. Він належав до категорії літературно обдарованих композиторів, які відчувають потребу висловитися не лише в музиці, а й у слові. Хочеться відзначити таку характерну особливість Людкевичевої спадщини – органічний зв’язок багатьох музикознавчих тем, які він опрацьовував з його музичною творчістю.
Музикознавча й фольклористична спадщина С. Людкевича – вельми цінний внесок у розвиток української музичної культури, вона заслуговує уваги і визнання.
Пропонуємо вашій увазі бібліографічний огляд літератури:
У поданому увазі читачів першому випуску музикознавчих праць С. Людкевича «Дослідження і статті» [4] подаються теоретичні дослідження й розвідки. Це дисертація «Дві проблеми розвитку звукозображальності», статті «Про основу і значення співності в поезії Тараса Шевченка», «Музична мова в оригінальних хорових творах і опері «На русалчин великдень» М. Леонтовича», «Іван Франко і музика», «Поезії М. Шашкевича в музиці» та ін. Ці матеріали становлять яскраву сторінку в музикознавчому доробку С. Людкевича.
Двохтомник наукових та критичних праць видатного українського композитора й музикознавця Станіслава Людкевича містить дослідження, статті, рецензії та виступи, написані чи виголошені ним від кінця ХІХ ст. до початку 70-х рр. ХХ ст.
До першого тому С. Людкевича «Дослідження, статті, рецензії, виступи» [2] увійшли праці, присвячені питанням музичної естетики й стилістики, дослідження й статті про музику й поезію, статті про українських композиторів та виконавців. У кінці тому подано примітки і покажчик імен.
У другому томі [3] друкується дисертація в перекладі з німецької мови, якою вона була написана (упорядниця З. Штундер переглянула переклад і виправила помічені неточності), стаття «Спроба критичного підходу до питання сольмізації та її реформи» – з польської, стаття «Про красу звука» – з російської, оскільки українського оригіналу не вдалося розшукати.
У другому томі також міститься бібліографія музикознавчих і фольклористичних праць С. Людкевича.
Чимале місце у спадщині С. Людкевича крім вокально-інструментальних жанрів займають твори для симфонічного оркестру: симфонія, симфонієта, симфонічна поема, увертюра та інші. Стаття Б. Мочурада «Деякі риси оркестрового стилю С. Людкевича» [5] присвячена симфонічній творчості композитора. «Симфонічні твори Людкевича виникли як природний результат еволюції його творчої індивідуальності». Однією з найважливіших рис оркестрового стилю композитора є національна характерність. За твердженням Л. Кияновської, Людкевичу притаманне «тяжіння до професіоналізму, творення національної культури на вищому «не етнографічному рівні, сумірному з вершинами світового мистецтва…».
Стаття «Нове дихання музики Станіслава Людкевича» Г. Дуб [1] присвячена музичному фестивалеві «Людкевич Фест», який проходив у вересні 2017 року у Львові. Зазвичай, творчість С. Людкевича розглядається у всіх підручник ах з історії музики, але мало хто знає, що навіть список не лише музичні події, а й лекційний блок та інші цікаві активності. У програмі фестивалю концерти, лекторій, «вікіпедійні» майстерні, тренінги із саморозвитку, події для дітей та публічна дискусія на тему «Класична музика в українському суспільстві з часів незалежності». Вперше прозвучав «Збірник літургійних пісень» С. Людкевича.
Література:
- Дуб Г. Нове дихання музики Станіслава Людкевича / Г. Дуб // Музика, 2017. – № 4. – С.22.23.
- Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи : у 2 т./ С. Людкевич. – Львів : М. Коць, 1999. – Т. 1 . – 496 с.
- Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи : у 2 т./ С. Людкевич. – Львів : М. Коць, 1999. – Т. 2 . – 815 с.
- Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи / упоряд., вступ. ст., пер. і прим. З. Штундер.– Львів : М. Коць, 1999.– Т. 1 .– 495 с.
- Мочурад Б. Деякі риси оркестрового стилю С. Людкевича / Б. Мочурад // Музика. – 2005. – № 6. – С.11-12.
Надія Скоропад, бібліотекар читального залу мистецької літератури