Не легко знайти більш іконічну постать української культури зокрема і національного середовища загалом, як Тарас Григорович Шевченко. В цій призмі слово “іконічність” носить не тільки образний, але і вельми буквальний характер.
Часто і сьогодні в наших оселях можна побачити, як по сусідству з образами Святих проглядає задуманий вид Кобзаря. Це і не дивно. Адже ще за життя він набув статусу Пророка та став чи не одним із державних символів України – на рівні із Гербом, Прапором та Гімном. Згадування гімну видається тут особливо доречним, оскільки саме Шевченку початково приписували авторство слів. Його у портретах, в листівках, в картинах ми побачимо всюди. Та вже ж, попри зазначену вагомість ми і досі змушені переосмислювати особу великого українського митця. Чим більше він ставав символом – тим менше сприймався саме як митець, що ускладнювало його розуміння, адже його слово, його твори говорять насамперед мовою художньою, мовою образів і не варто трактувати їх буквально.
Кожна його поезія, кожне слово, кожна праця – це витвір мистецтва, це глибокий зміст. Особливо гостро проблема сприйняття Шевченка проявляється в його графічній і живописній творчості. Часто ми говорим про великого поета, уникаючи не менш великого художника. Складається враження, що у освітній, а з нею і у суспільній свідомості, Шевченко-художник є всього лиш сходинкою до Шевченка-поета, сюжетним елементом, який дозволяє вирвати головного героя з кріпацтва для реалізації своєї ключової місії. Проте, із отриманням волі, Шевченко не те що не покинув, а ще більше утвердив себе в лоні образотворчого мистецтва. Не дарма ж його порівнювали з такими провідними митцями світу, як Рембрандт чи Рубенс. Починаючи з олійного живопису, та закінчуючи офортом, Шевченко талановито проявив себе всюди: в пейзажах, в портретах, в нарисах, в жанрових роботах. Ми можемо бачити людину небуденної майстерності. За свою графіку зокрема, він чи не першим у всій російській імперії отримав статус академіка.
Тому нам важливо сьогодні глибоко вивчати й досліджувати життєвий і творчий шлях великого українського Митця, і в 210 річницю Пророка слухати, бачити, розуміти, тлумачити і відчувати його пророцтва.
Людмила СИТНИК, завідувач сектору центрального абонементу