«Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя…»
Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників Василь Стус народився 6 січня 1938р. в хліборобській родині в с. Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи навчався в Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У 1959р. у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961р. викладає українську мову та літературу в Горлівській школі. У 1963р. вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді. У вересні 1965 під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» в Києві взяв участь в акції протесту проти арештів серед української інтелігенції, за що Стуса звільнили з інституту. Після цього заробляв на життя, працюючи на будівництві, в котельні, в конструкторському бюро. Водночас продовжував продуктивну творчу діяльність.
1965 року одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька, Дмитро Стус.
Восени 1972 року заарештований і засуджений на п’ять років примусової праці і три роки заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду».
По закінченню строку в концтаборі Василя Стуса 1977 року вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 року на золотих копальнях.
Повернувшись восени 1979 року до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини. Незважаючи на те, що його здоров’я було підірване, Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі. В травні 1980 був знову заарештований і засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Стусові, що перебував у концтаборі в Кучино, заборонили бачитися з родиною. Однак його записи 1983 року вдалося переправити на Захід.
28 серпня 1985 року Стуса відправили в карцер. На знак протесту він оголосив голодування. В ніч з 3 на 4 вересня він помер, можливо, від переохолодження. Його поховали на табірному цвинтарі. Прохання родини перевести тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув’язнення.
У листопаді 1989 року поета разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим, що також загинули в таборі ВС-389/36 селища Кучино, перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.
1991 року Стуса посмертно відзначено Шевченківською премією за збірку поезій «Дорога болю» (1990).
У селі Рахнівка відкрито меморіальну дошку та пам’ятник поету.
26 листопада 2005 р. Стусу посмертно надано звання Героя України.
Твори Стуса введено до шкільної програми з української літератури. Засновано премію імені Василя Стуса.
Пропонуємо Вашій увазі огляд літератури присвячений творчості видатного письменника, наявної у нашій бібліотеці.
У збірці Василя Стуса «Час творчості» виданим бібліотекою Шевченківського комітету у 2005 р. [1] представлено основні твори письменника, куди ввійшли збірки «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Час творчості = Dichtensezeit», «Палімпсести», «Вірші періоду 1973-1979 рр.», що не ввійшли до збірки «Палімпсести», «Вірші 1980-1983 рр.», «Зникоме розцвітіння», «Публіцистика», «З таборового зошита», «За літописом Василя Стуса».
Книгу Василя Стуса «Дорога болю» складено з уцілілих рукописів і списків поезій письменника, які збереглися в рідних та друзів поета [2].
Кілька років тому до бібліотеки університету надійшло подарункове видання з особистого фонду українського політичного і громадського діяча голови Центрального Об’єднання українських націоналістів Павла Дорожинського «Василь Стус» [3]. В зміст книги входить: коротка біографічна довідка, статті, нотатки і виступи Василя Стуса, судові й позасудові репресії, виступи на захист поета, виступи, спогади і дослідження його творчості.
У повній відповідності до нової програми з української літератури пропонований посібник «Поезії» Василя Стуса допоможе старшокласникам отримати якомога повніше уявлення як про особу Василя Стуса, так і про його своєрідний талант [4].
Дослідження творчості Василя Стуса прослідковується в наукових працях Кам’янець¬Подільського державного педагогічного університету в різних випусках, в Віснику Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка в серії «Літературознавство», О. А. Рарицького, Г. І .Віват, І. М. Онікієнко, Ю. П. Коруняк, М. Х. Коцюбинської. Так у статті О. А. Рарицького «Василь Стус у контексті культурно-мистецьких змагань доби» [5] простежуються форми протистояння особистості в умовах тоталітарного буття. Виокремлюється культурний контекст творчої реалізації Василя Стуса.
У статті І. М. Онікієнко «Сюрреалізм, модернізм і традиція в поетичній збірці Василя Стуса “Веселий цвинтар”» [6] розглядається сюрреалізм збірки як модерне відтворення містико-ірраціонального досвіду існування особистості в другій, позатоталітарній дійсності. Досліджується також художнє оновлення шевченківської традиції в поетичному мисленні В. Стуса.
У статті Віват Г. І. «Явище інтертекстуальності в літературі та мистецтві: проблеми інтерпретації і типологізації (на матеріалі творчості Василя Стуса)» [7] здійснено аналіз проблеми вивчення явища інтертекстуальності в сучасному літературознавстві, розглянуто різні методи класифікації інтертекстуальних зв’язків у художньому тексті, а також зроблено спробу виробити свою методологію типологізації інтертекстуальних контактів і розглянуто різні типи інтертексту на матеріалі творчості В.Стуса.
Стаття «Табірна поезія Василя Стуса у рецепції Михайлини Коцюбинської» [8] Ю. П. Коруняк присвячена дослідженню особливостей рецепції визначальних констант поетики табірної поезії В. Стуса літературознавцем М. Коцюбинською. Простежено специфіку інтерпретації принципів поліваріантності, палімпсестності, самототожності, ускладеності та герметизму поетичного тексту у художньому осмисленні В. Стуса періоду ув’язнення крізь призму літературно-критичних поглядів вченої.
«Народе мій, до тебе я ще верну…» під таким заголовком подана стаття в газеті «Літературна Україна» [9] приурочена 80-й річниці від дня народження поета і Героя України. Василь Стус був людиною, створеною для легенди. І власноруч творив легенду свого життя – у трагічну добу історії зійшов на розп’яття як лицар честі. Нині ж повернувся до життя – поезіями, які читають і шанують у вільній незалежній Україні.
Використана література
- Стус В. Час творчості = Dichtensezet / Василь Стус ; післямова Д. В. Стуса. – Київ : Дніпро, 2005. – 704 с.: сер. «Бібліотека Шевченківського комітету»
- Стус В. С. Дорогами болю: поезії / В. Стус ; упоряд. та післямова М. Х. Коцюбинської. – Київ : Рад. письменник, 1990. – 222 с.
- Василь Стус в житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників / упоряд. і зред. Осип Зінкевич і Микола Француженко. – Балтимор-Торонто : Укр. вид-во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1987. – 463с.
- Нартова Л. В. Василь Стус. Поетична спадщина : посібн. для 11 класу. / Л. В. Нартова. – Харків : Ранок, 1999. – 48 с.
- Рарицький О. А. Василь Стус у контексті культурно- мистецьких змагань доби / О. А. Рарицький // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. Вип.1. – Кам’янець-Подільський, 2009. – С. 104–110.
- Онікієнко І. М. Сюрреалізм, модернізм і традиція в поетичній збірці Василя Стуса «Веселий цвинтар”» / І. М. Онікієнко // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Літературозавство. Вип. 1. – КПНУ імені Івана Огієнка, 2011. – С. 124–132.
- Віват Г. І. Явище інтертекстуальності в літературі та мистецтві: проблеми інтерпретації і типологізації (на матеріалі творчості Василя Стуса) / Г. І .Віват // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. Вип. 14. Т 2. – Кам’янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2007.– С. 11 – 25.
- Коруняк Ю. П. Табірна поезія Василя Стуса у рецепції Михайлини Коцюбинської / Ю. П. Коруняк // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. Вип.31.– Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2012. – С. 252 –255.
- Никорак Ю. Народе мій, до тебе я ще верну…: на Святвечір поетові й Героєві України Василеві Стусу виповнилося б 80 / Юрій Никорак // Літературна Україна. – №1. – 2018. – С. 1 – 3.
Ірина Лук’янчук , провідний бібліотекар читального залу №1.